• Сьогодні: Середа, 8 Грудня, 2021

Броварчани на ЄвроМайдані: враження, думки, прогнози

Листопад27/ 2013
avatar
Маєш право знати

Команда "Маєш право знати"

Євромайдан Чуже фотоУже майже тиждень вся країна живе однією подією – ЄвроМайданом. У столиці та багатьох інших містах на центральних площах збираються люди, які висловлюють своє незадоволення відмовою Президента та Кабміну від підписання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС. Учасники акцій вимагають від керівництва держави підписати доленосний документ на саміті Східного партнерства у Вільнюсі 29 листопада. У соціальних мережах хештег #євромайдан побив усі рекорди популярності, тема ЄвроМайдану заполонила Інтернет-ЗМІ. Команда “Маєш право знати” вирішила долучитись до цієї інформаційної хвилі та запитала броварчан, які побували на ЄвроМайдані, чому вони вийшли на головну площу країни, які враження у них залишились від цього та яких результатів вони чекають від ЄвроМайдану. Наші журналісти також відповіли на ці запитання.

Матеріал постійно доповнюється. Якщо Ви також хочете поділитись своїми відповідями на наші запитання про ЄвроМайдан, пишіть їх у коментарях на сторінках “Маєш право знати” на “Фейсбук” та “ВКонтакті“.

Олена Данько, тележурналіст

Олена ДанькоЯ прийшла на ЄвроМайдан тому що моїй доньці лише 7,5 років. Її життя лише починається, а я маю подбати як мама про її майбутнє. І воно точно не в “тайожному союзі”. Завдяки ЄвроМайдану я знову повірила в українців.  Я дуже би хотіла, аби угода про Асоціацію таки була підписана. Але в будь-якому випадку Євромайдан вже дав один найважливіший результат – в Україні все-таки сотні тисяч свідомих людей, які поважають себе і готові захищати свій вибір, свою гідність і своє майбутнє. 

Юрій Олевський, броварчанин

Юрій ОлевськийЯ вийшов на ЄвроМайдан, бо це моє громадянське переконання: Євроінтеграція – нове в соціальних відносинах, відхід від “совка”, отримання гарантій на покращення життя, громадський і європейський контроль над системою влади, система взаємодопомоги та багато чого іншого. Євромайдан своїм позитивом дає можливість вийти з депресії (осінньої та соціальної), в якій зараз перебуває Україна. Прогнозувати результати ЄвроМайдану дуже важко, але НАДІЯ ВМИРАЄ ОСТАННЬОЮ! Я ВАС всіх ЛЮБЛЮ та ВАМ ВІРЮ!

Анна Чиж, телеведуча

Анна ЧижЯ на ЄвроМайдані, бо я свідома, я маю власну думку, я фізично існую в цій країні, хочу щоб влада враховувала це і мої подальші позиції з приводу різних питань. І діло навіть не в конкретному питанні асоціації з ЕС, а саме прояву демократичного суспільства.
Щодо вражень, то я перебувала на Майдані увесь день, особисто я не помітила жодного прояву агресії чи бидлоти. Люди налаштовані позитивно, атмосфера дружня. Приємно відчувати пліч-о-пліч свою націю, усвідомлення свого народу дарує шалений заряд і упевненість, що гуртом ми сила.  Набридали лише зайві теревені опозиційних лідирів про те, що їх влада краща.
Результати другого Майдану неможливо передбачити, та в будь-якому разі, ми проявили протест, ми активно налаштовані, я маю надію, що українці відчують силу власного голосу і надалі творитимуть нову владу, нову історію власноруч, хоч якби там пафосно це не звучало. Усю нинішню владу треба змінювати. От вам приклад: моєму дядьку запропонували 150 грн за те, щоб він постояв на Михайлівській підтримуючи акцію “проти євромайдану”, а  співробітнику  двічі пропонували 100 грн за присутність на майдані з прапором ЄС. Фігня повна.

Михайло Рипка, броварчанин

Михайло РипкаЯ был на ЕвроМайдане, потому что хочу, чтобы мои дети жили в другой реальности. У меня есть многие блага, но не хватает одного – страны, где есть четкие правила игры. Где закон есть закон, и что главное, он работает. Майдан оставил отличные впечатления. Ходил и буду ходить. Много молодежи, среднего класса. Рад видеть молодежь. По поводу результатов ЕвроМайдана сложно сказать. Хотелось бы, чтобы соглашение с ЕС было подписано. А если нет – действия будут адекватны поступку власти.

Андрій Качор, громадський активіст

Андрій Качор 22Я ходжу на ЄвроМайдан, тому що вважаю за потрібне підтримувати будь-які проукраїнські протести проти діючої влади в наявній ситуації, яка склалася в країні.
Враження у мене суперечливі. З одного боку – вражає, що вийшло стільки людей. На якусь мить виникло навіть те незабутнє та не порівняне ні з чим відчуття ейфорії, яке було в 2004-му. Але це відчуття відразу зникло, щойно стало зрозуміло, що немає якогось чіткого плану дій, виникли передумови до розчарування, що ось так, одним таким стоянням, без рішучих дій, в які можна було конвертувати стотисячний мітинг, все і закінчиться. Зараз мені здається, що щось веселе таки відбудеться після 29-го, в це намагаюся вірити і цього чекаю. І тому підтримую #євромайдан.
На третя запитання краще я відповім, яких результатів особисто мені хотілося би: блокування та захоплення адмінбудівель в центрі Києва, втечі Януковича за кордон, відставки його і Уряду, підписання УА, перевиборів до парламенту. Але і одним підписанням Асоціації теж задовольнюсь – тоді сприйматиму Євромайдан, як вдалу репетицію перед 2015-им роком :)

Аліна Дяченко, редактор “Маєш право знати”

Аліна ДяченкоМи з друзями поїхали на ЄвроМайдан ще в першу ніч – 21 листопада, коли на Майдані Незалежності за кілька годин зібралось півтори тисячі людей. Це була природна реакція свідомих та освічених громадян на різку зміну у перемовинах щодо Угоди про Асоціацію. Люди почувались ошуканими і розуміли, що потрібно діяти рішуче та згуртовано. У річницю Помаранчевих подій на місці, де 9 років тому відбулась визначна подія, зібрались надзвичайні люди: провідні українські журналісти, лідери всеукраїнських громадських організацій, колишні міністри та посли, видатні письменники, поети, співаки, потім приєднались політики. І всі вони прийшли творити нову історію.
Щовечора ми їздили і їздимо на Майдан, бо переконані, що так ганьбити нашу країну на міжнародній арені ніхто не має права. Наше майбутнє – це не привід для торгів і набивання кишень “Сім’ї”. Я вважаю, що після такого кроку Президент та уряд мають піти у відставку – як мінімум. Бо наслідки цього їхнього рішення значно гірші, ніж “газові угоди Тимошенко”. Особисто для мене головним результатом ЄвроМайдану має стати зміна влади у країні, яку здійснять самі громадяни – лиш після цього ми можемо думати про інтеграцію в Європу. А допоки у нас такий Президент, допоки в країні найбільше злочинів коять ті, хто зобов’язаний з ними боротись, ми маємо зробити все, щоб це змінити. Спершу ми маємо навести лад у своїй країні та довести, що ми – європейці, насамперед – самим собі.

Тарас Шако, журналіст “Маєш право знати”

Тарас ШакоЯ вийшов на Майдан, бо усвідомлюю, що протест – це єдиний шлях вплинути на Януковича взяти ручку  і документально підтвердити свою півторарічну риторику. Як і всі, хто ці дні стояв і в дощ, і в холод, я вийшов на євромайдан в першу чергу за своє майбутнє. Я розумію, що сама угода про асоціацію вмить не вирішить всіх проблем. Але якщо вона дає хоча б мінімальний шанс, що Україна почне поетапно і впевнено рухатись до високих стандартів, чому б не вийти? Порадувало, що вчора нарешті два євромайдани об’єднались і опозиція прибрала партійну символіку. Хоч мені мало віриться, що на на вільнюському саміті угоду таки підпишуть, проте понад сотня тисяч мітингувальників – це знак для поки чинного президента, що за антиконституційні рішення доведеться відповідати.

Лідія Стрельченко, громадський активіст

Лідія СтрельченкоПоїхала на Євромайдан першого ж дня, точніше – вечора. Просто зірвалася з місця, бо побачила, як швидко збираються там люди. Так само поїхали мої броварські друзі. Вважаю, що суть протестів не лише у підписанні-непідписанні угоди, а значно глибша: демонстрація людьми небайдужості, загального невдоволення владою, бажання змін. Дуже не хочеться, аби ця ініціатива потонула у балачках, які не призведуть до конкретних дій. На жаль, іноді зауважувала, що виступи політиків ідуть у різнобій з настроями присутніх, вони ніби не до кінця “вловлюють хвилю”, відбуваючись загальними фразами. Хотілося б більше конкретики. Від усіх. Я і надалі чергуватиму на Майдані. Тим, хто там днює і ночує, необхідна підтримка. Щодо атмосфери – то вона неймовірна, незабутня. Уночі грілися з броварськими біля багать, плечем до плеча, а поряд – львів’яни, харків’яни, хтось спить, а хтось, долаючи втому, й далі ділиться враженнями з побратимами з інших міст… Без результатів залишати Майдан не можна. Асоціація – це мінімум. Насправді потрібні зміна й очищенні влади. І такі самі зміни у кожній людині – без цього підписання жодних документів не допоможе.

Дмитро Стретович, броварчанин

Дмитро СтретовичВиходжу на Євромайдан з двох причин. По-перше, влада сама поставила нас, українців, перед вибором – ЄС або МТ. Я, як і більшість українців, обираю перше. А якщо президент “забиває” на думку більшості населення і мене зокрема, то це очевидний привід вийти на протест. По-друге, після довгих місяців обіцянок про підписання Угоди, в один момент ти розумієш, що нас просто кинули. Цинічно, відкрито і без жодного сумніву. Такі речі не мають прощатися, за таку поведінку влада має платити свою ціну, а якщо просто кажучи – йти у відставку. Як би це банально не звучало, але це зробити можемо лише ми, і в жодному разі не опозиція. Якщо ми дозволятимемо так безтурботно і без наслідків нас “кидати”, то за рік-два житимемо у великій 40-мільйонній в’язниці – без жодних прав, без жодної свободи, і без жодних перспектив.
Враження Євромайдан залишає різні. З однієї сторони, велика радість, що така (та-а-ака!) кількість людей об’єдналася і вийшла. Позитив, що студенти нарешті почали страйкувати. Добре, що українці по всьому світу консолідуються. І все це спонтанно. З іншої сторони, вся ця спонтанність має негативну сторону – неорганізованість, відсутність чіткого плану, навіть відсутність елементарних, але важливих речей, – однієї символіки, притомних і зрозуміли гасел і вимог.
Практичних результатів від майдану, на жаль, очікувати не доводиться. Наразі зрозуміло, що головна вимога – підписати Угоду про асоціацію з ЄС – залишиться невиконаною. Але значення Євромайдану все одно важливе – з ідеологічної точки зори. Є всі сподівання, що сьогоднішні події активізують на майбутнє адекватних громадян, і зроблять народ впливовим суб’єктом політики. Також Євромайдан може стати генеральною репетицією масових народних протестів. А це дуже важливо напередодні президентських виборів, які за всіма прогнозами будуть в усіх сенсах найстрашнішими в історії.

Євген Кир’ян, броварчанин

Євген КирянЯ був на Майдані 24-го, в неділю, ввечері. Якраз коли стихли денні заворушення і Майдан розділився навпіл – точніше лишився Майдан і організувалась Європейська. Власне, я й досі не вирішив для себе, виходити туди чи ні. Що мене зупиняє? По-перше, ми – не Європа, як би про це не голосили опозиційні політики з імпровізованих трибун. Ми не Європа – варто огледітись. Сміття під ногами – сміття в головах, безкарність через байдужість, байдужість через страх, подвійні стандарти – якщо мені дуже треба, можна знехтувати законом, відсутність взаємоповаги і внутрішньої культури. І що найгірше – все це ми бачимо в оточуючих, але не здатні визнати в собі. Визнати, щоб змінитись. Тільки подібні зміни можуть нас наблизити до Європи і на цьому шляху навіть європейці нам не здатні допомогти. Та й Європу не варто ідеалізувати. В європейців зараз не менше проблем ніж у нас – звісно, вони трохи іншого ґатунку і важко не погодитись з тими, хто каже, нам би їх проблеми. Хоча, варто розуміти, що і вступ до ЄС, а йдеться лише про підписання асоціації – нічого одразу не змінить навіть  в економічному плані. Тому мене і здивував цей Майдан – ми готові виходити, щоб відстояти своє право на якусь ефемерну  Європу, але не готові, як справжні європейці, відстоювати свої права і свободи, вказувати керманичам на економічні та культурні курси, які би влаштовували нас, зрештою, обирати те керівництво, яке буде управляти державою, а не царювати над нами. Це схоже на бунт рабів на галері, яких не задовольняє те, куди пливе човен: вони гребуть веслами зранку до ночі, їх годують об’їдками, вони світла сонячного не бачать у своїх трюмах, але їм не байдуже, куди вони пливуть – на Захід чи на Схід. І знаєте, що прикро, після бунту, навіть якщо їх дослухаються і змінять курс, всі повернуться у свої трюми, адже ніхто не знає, що далі. Ані прості люди, ані так звані опозиційні лідери, які протиставляють себе чинному режимові. Бо, як свідчить досвід, за весь час правління Януковича, окрім гасел ніхто з опозиціонерів нічого конкретного не запропонував. Вони навіть не готові брати на себе відповідальність за якісь активніші дії – сенс виходити і просто стояти, в той час як відбувається беззаконня? Втім, я поїхав на майдан. Поїхав, щоб подивитись на власні очі, що там відбувається – останнім часом важко довіряти інформації, що шириться інтернетом, байдуже, з яких вона джерел. Що я побачив? З одного боку, я побачив ті самі прапори, ті самі гасла, тих самих опозиціонерів, які прагнуть використати цю ситуацію для задоволення своїх політичних амбіцій і ту саму величезну прірву, яка розділяє їх та народ. А народ втомився від гасел, народ хоче діалогу і того, хто зможе з ним говорити, чути та реагувати. І це друге, що я там побачив. Навіть ті, хто прийшли розважитись і послухати безкоштовний концерт на Європейській, не реагували на гасла політиків. Натовп своїм нерозумінням ніби витісняв всіх цих чужих та штучних персонажів. А натовп на Майдані, де гуртувались ті, хто прийшов за ідею, в прямому сенсі витісняв прапори і пустословів. Там я побачив людей з вогнем в очах – адекватних, розумних, відповідальних за те, що відбувається у їх житті, які щоразу виходять на «майдани», коли приймаються нелюдські закони, але виходять у кількості сотень. Я побачив у їх очах надію, що хай і така… ідея євроінтерграції, допоможе їм цей раз скликати на Майдан сотні тисяч українців, щоб нарешті протистояти владі, щоб дійсно щось змінити і щоб їм нарешті не заважали будувати нове суспільство. І я їх розумію. І підтримую. І це дає мені надію.

Дмитро Карпій, громадський активіст

Дмитро КарпійУкраїна нині стоїть на роздоріжжі. Євроінтеграція – це та соломинка, яка може врятувати нас від шляху назад, тим паче при такій владі. Тому я роблю все від мене можливе, щоб достукатися до керівництва нашої країни і таки зробити доленосний вибір, який має відбутися вже завтра. Щодо вражень від самого Євромайдану, то це звісно, на жаль, геть не те, що було під час Помаранчевої революції, навіть дух не той. І, стоячи на ньому “без діла”, я відчуваю хіба що негативні емоції, розуміючи що нас могло би бути більше. І має бути більше! Однак, набагато кращі відчуття (драйву, екстриму, захоплення, навіть ейфорії) я відчуваю, коли групи студентів та активістів, де я беру участь, ідуть до вишів, заходять в універи, зривають пари, після чого до Євромайдану долучаються тисячні колони студентів. Це справді надихає і дає відчуття, що не все втрачено і в нас є шанс на майбутнє!