Bcq9FLNCAAAw_sXВ ці години ми спостерігаємо за переможним завершенням першої фази української революції. Коротка, але кривава тоталітарна епоха Януковича на наших очах добігає кінця. Вона здобута ціною титанічних зусиль і, на жаль, великої кількості людських жертв. Проте усунення від влади Януковича – лише перший етап нашої боротьби. Вже сьогодні перед нами постають не менш важливі виклики, і не лише на всеукраїнському рівні, але й у нашому місті, яке сьогодні переживає, мабуть, найцікавіші дні в новітній історії.

1. Не припиняймо мобілізацію!

Стихійна активність людей в останні дні має бути конвертована в структуровані самоорганізовані спільноти. Повалення режиму ще не означає зникнення необхідності в загонах самооборони. Сьогодні броварська міліція покинула місто напризволяще, у Броварах годі знайти міліцейський патруль абощо – їх усіх відправили «на вихідні». Тому наші загони самооборони мусять взяти на себе обов’язок забезпечення громадського порядку в Брвоарах. Крім того, найближчим часом постане питання демонтажу барикади: там теж потрібні будуть волонтери, завхози і т.п., котрі увесь цей час несли варту на укріпленнях. Є час розкидати каміння – є час збирати каміння. Маємо бути до цього готові.

Також ми мусимо розуміти, що силові дії також ще можуть бути потрібними до того моменту, доки режим продовжує подавати ознаки життя у Броварах.

І останнє, але не менш важливе: ми зобов’язані не допустити перетворення революції в хаос і безпрєдєл. Зараз вже не має необхідності в нищенні будівель громадського або комунального призначення – наші гарячі і заряджені хлопці мають зрозуміти, що перемогу вже майже здобуто. Треба пам’ятати, що вся ця власність – наша, потрібно лише кілька днів часу, аби переоформити її документально.

2. Режим має бути дотиснутий у Броварах 27 лютого!

Всі, хто щиро підтримував народ у його прагненні до перемоги над диктатором, став на бік людей вже давно. Тому сьогоднішні маневри Сапожка із виходом з Партії регіонів, коли ця партія вже була фактично знищена, виглядають низько і гидко. Час для амністій минув, зараз може бути прийнята лише абсолютна капітуляція кожного окремого регіонала чи причетного до режиму. Сапожко має бути якнайшвидше усунутий з посади міського голови, позаяк відтепер єдина його мета перебування на посаді: якнайшвидший  дограбунок того, що ним досі не розграбовано. Фактично міська влада зараз займається мародерством власності громади, знаючи, що ось-ось революція дістанеться і їхніх голів. Ми маємо якомога швидше припинити цю агонію режиму в Броварах шляхом відставки Сапожка.

Усунути мера-регіонала з посади легітимним шляхом можуть лише депутати міської ради. Вже 27 лютого має відбутись сесія міськради, на якій ми маємо змусити депутатів проголосувати за недовіру міському голові Сапожку. Аналогічне голосування має відбутись і по секретарю міськради: регіоналці Олені Семенюк, адже за умови відставки міського голови саме секретар виконує його обов’язки. Ми не можемо допустити правити містом іншою регіоналкою, ще й прямо залежною від масажиста Азарова Федоренка. Тому третім питанням цієї сесії має стати питання обрання нового секретаря з числа опозиційних депутатів. Ця людина стане технічним менеджером Броварів до проведення чергових виборів. Таким чином ми відрубаємо голову режимові у Броварах і врятуємо наше місто від мародерства недобитих регіоналів.

 Ми всі з вами знаємо, що переважна більшість броварських депутатів – посіпаки режиму, які ніколи не виконували волю народу, а лише служили собі чи своїм хазяїнам. Однак сьогодні ці організми дуже перелякані, вони бояться за своє майбутнє, бізнес, життя та безпеку. Відтак під час сесії нас має бути багато і ми маємо бути готові продемонструвати депутатам вагомі аргументи громадського обурення, якщо хтось з них спробує і цього разу піти проти волі громади. День сесії має стати днем остаточного очищення Броварів від регіоналівської банди при владі.

3. Пильнуймо щурів!

Кожного дня ми отримуємо інформацію про намір того чи іншого регіонала чи прислужника режиму стати під революційний прапор. Повторюю ще раз – пізно, поїзд пішов. Ми пропонували їм стати на бік народу постійно, але вони до останнього тримались за диктатора і сьогодні таким «переходом на бік народу» лише намагаються врятувати свою шкуру. Нема прощення тим людям, які виконували політичні вказівки влади протягом останніх трьох місяців, котрі не засуджували вбивства і приймали бік звірств «Беркуту». Не обов’язково переслідувати кожного з них – ці люди і так решту свого життя проживуть в пекельних муках совісті, в кого вона ще лишилася. Однак ми маємо пам’ятати і ніколи не забувати, що на їхніх руках – кров вбитих і замордованих українських патріотів. Ці люди мають назавжди стати вигнанцями – як у суспільному, так і в політичному сенсі.

Наступного тижня ми опублікуємо прізвище всіх тих, хто підтримував режим у Броварах. З цього почнеться процес люстрації в нашому місті.

4. Не ділімо шкуру не вбитого ведмедя!

Вже сьогодні революційні знамена намагаються присвоїти ті, хто ще вчора відсижувався по норам, в той час як на Майдані свистіли кулі. Ці персонажі вже зараз бють себе в «революційні» груди, міряючись своїми внесками в загальну перемогу, яких, насправді, не було. Більше того: вони намагаються присвоїти собі цю революцію, аби скористатися здобутками простих людей, які воювали з режимом на Майдані. На жаль, так трапляється постійно під час революцій, але наш обов’язок – вчасно виявити таких персонажів та мінімізувати їхній вплив на громаду.

Броварчани – розумні і спостережливі люди, які вміють розпізнати правду від брехні. Сподіваюсь, що так буде й надалі і ми не дамо перетворити народну перемогу в драбину на владний Олімп для тих, хто мовчав, коли нас пресував режим.

Сьогодні наше завдання не ділити майбутню владу, а будувати нове місто. Ми маємо для цього історичний шанс і ми не маємо право його втратити, інакше смерті тих хлопці будуть даремними. Якими б стомленими ми зараз не були – лишаймось пильними і активними!

P.S.

Не зважаючи на те, що Януковича подолано, найважливіше сьогодні вшанувати пам’ять тих десятків і сотень, яким ми зобов’язані сьогоднішнім днем, і які до нього не дожили. Ця Небесна Сотня Майдану має завжди стримувати нас від спокуси повторювати злочини попередньої влади, від слабкості і нерішучості, від пасивності, від нерозумності та від розбрату між собою. Ми завдячуємо їм за те, що вони дали нам шанс збудувати нову країну і місто. Слава Героям!