День міста 55Статті про цьогорічне святкування Дня міста у Броварах стали найрейтинговішими у вересні. Статистика відвідуваності «Маєш право знати» з математичною точністю показала, наскільки броварчан цікавить, що відбувається у їхньому рідному місті у треті вихідні осені. Водночас ці цифри засвідчили й дещо інше, про що власне я й хочу написати у цій колонці.

Спершу інформаційний ажіотаж викликала публікація з Програмою святкування Дня міста. Вочевидь, розклад розваг не так то й просто було знайти у оффлайні напередодні свята, тому люди кинулись шукати його в соцмережах. Фоторепортаж «Свято під парасольками», попри свою «сухість», також привабив чимало читачів. Впевнена, що більшість з них саме свято свідомо проігнорувала, і, до речі, не лише через «вкрай несприятливі погодні умови», але про це – пізніше. Скандальне відео «Дурнєв+1», у якому новоспечена Міс Бровари на суржику ділиться секретами перемоги, та наше подальше інтерв’ю з нею продовжують тримати рівень відвідуваності нашого сайту на такому рівні, після якого хочеться закинути всі наші антикорупційні розслідування та перетворитись на світський таблоїд :) А тут ще Андрій Качор з’ясував, що на проведення святкових заходів з міського бюджету не було витрачено ні копійки…

[caption id=”attachment_21368” align=”aligncenter” width=”579”]День міста 56 Конкурс краси “Міс Бровари 2013”. Вихід у купальниках[/caption]

Те, що люди люблять свята та розваги – не дивина. Те, що броварчани щороку з нетерпінням чекають на День міста – нібито також не новина. Проте чого саме вони очікують? Чергову ярмарку на бульварі Незалежності, черговий відбір найвродливішої броварчанки, чергові посиденьки у шашличних генделиках у парку, черговий концерт з зірками естради, чиїх імен на ранок ніхто не може згадати? Навряд.

Я переконана, що дощ насправді не завадив святу, а навпаки – врятував День міста від чергового провалу та неминучого розчарування. От кому негода справді зіпсувала плани, то це організаторам Першого броварського пивного фестивалю, хай і відбувався він у День фізкультурника. Бо це дійсно було щось нове, незвичне і концептуальне, проте злива, на жаль, змила усіх поціновувачів хмільного напою по домівках.

Якби 14 та 15 вересня у Броварах було б тепло та ясно, все одно більшість містян проігнорували б свято і чкурнули б, хто в Київ, хто в гості, хто в ліс – подалі від метушні та галасу. Серед притомних броварчан уже давно склалась негласна традиція – залишати своє місто у його «День народження». Бо вже давно у цей день не стається ніяких див. Навіть не знаючи програми, можна з легкістю перелічити майже всі заплановані заходи. Бо з року в рік вони одні й ті самі. І рівень їх, на жаль, не кращає. Він незмінний, незмінно нецікавий. І цьому є просте пояснення: свято організовують чиновники.

Шлях до «шлунку» броварчан лежить через зміну «дієти»

Маючи такий дивовижний парк у центрі міста, просторий Майдан Свободи, чарівний (після реконструкції) парк  Шевченка, велетенський «Прометей» та ще чимало гарних місць для більш камерних перформенсів та експозицій, щовересня влада пропонує броварчанам одне і те саме «меню святкових розваг»: парад історії, народні гуляння у парку, святкову реєстрацію шлюбів та віншування золотих подружжь, виставку творчих робіт, дитячий концерт «Юні таланти» і т.д.

Зрозуміло, що якщо з року в рік свято готує один і той самий «кухар», чекати від нього нових та вишуканих «страв» не доводиться (особливо, якщо він з культури вже переключився на торгівлю, встановлення кіосків та інший сімейний бізнес). Як на мене, найкращим запрошенням броварчан на наступний День міста може бути лише цілковита зміна «меню». Щоб на свято завітали ті, хто вже давно його ігнорує, потрібно запропонувати абсолютно новий формат, незмінним варто залишити лише один інгредієнт – фінальний феєрверк.

І для цього потрібно не так вже й багато. У нашому місті мешкає чимало цікавих, ініціативних та креативних людей. Просто дайте їм простір для творчості та реалізації, пустіть їх на цю «кухню», і вони самі все зготують. Я переконана, що свято для людей мають організовувати самі люди. Адже вони найкраще знають смаки та потреби один одного та зможуть задовольнити навіть найпримхливішого гурмана-інтелектуала. На жаль, нинішній урочистий «общєпіт» розрахований на дуже вузьке коло поціновувачів примітивних розваг.

Велоекскурсії цікавими місцями, творча казкотерапія для малят, екологічні майстер-класи, фотовиставки, поетичні читання, головоломні квести, ретро-кінопокази, відкриття чудернацьких скульптур – це перше, що спадає на думку звичайному журналісту. А якщо до «брейн-сторму» по створенню святкової програми долучити весь «творчий бомонд» міста, то вийде вельми нестандартний набір інгрідієнтів Дня народження улюбленого міста. І під цікаві та оригінальні ідеї завжди знайдеться небайдужий спонсор.

Я розумію, чому влада не робить цього та не залучає громадськість до організації свята. «Как бы чего не вышло» – ось миска дьогтю, яку про всяк випадок чиновники додають до бочки з медом. Вони панічно бояться проявів будь-якої неконтрольованої активності серед громадян. Бо в творчості народжується людина мисляча, яка раптом, ні з того ні з сього, може поцікавитись тим, що так ретельно ховається у портфелях та шухлядах владних кабінетів.

Інтерес наших читачів до публікацій про День міста нагадує погляд перехожого у вуличне меню ресторану:  ”А раптом там усе ж з’явилась страва, заради якої варто зайти”. Дуже хочеться вірити, що наступного року кухар у свята таки зміниться і в програмі з’явиться чимало інтелектуальних смаколиків, чого усім нам і бажаю.