Цієї суботи вже відоме місту свято завітало і в моє подвір’я. Цікаво, що кожен наступний День Сусіда б’є рекорд попереднього. Так сталося і цього разу, хоча на початку я навіть почав хвилюватися: об 11 ранку подвір’я наче вимерло. Та що відбувалося потім…
Перехожі допитувалися у мене, чиє весілля ми тут граємо, та коли дізнавалися причину цього жовто-блакитного «торнадо», з цікавості підходили ближче і там залишалися. Власне, фоторепортаж має сказати більше за мене.
Додам ще, що цього разу люди були, як на свято Холі у Індії – всі у фарбі. Проте, замість зіпсувати таким фактом день, виявилось що це ще більше розсмішило, особливо дітлахів. Потім були вже традиційні для свята сосиски і веселі аніматори. А ще цього разу організатори вручили символічні подарунки найактивнішим сусідам. І закінчилось усе двома загальними фото, «модернізованими» гігантською хлопавкою. Це було дійсно чудово. А люди ще довго після заходу ділилися один з одним фотографіями Дня Сусіда, та обмінювались думками… як за один день їх подвір’я несподівано ожило. Саме так, як завжди було у Європі. А відтепер – є і у нас.