До нових зустрічей, Бровари!

Сьогодні – останній день мого перебування на посаді головного редактора порталу «Маєш право знати» і з травня цим проектом, який народився як громадська ініціатива і сьогодні став найпотужнішим міським інформаційний ресурсом, керуватиме інший фахівець.

За ці півроку аудиторія «Маєш право знати» зросла приблизно удвічі: зокрема у березні нас прочитало майже 70 тисяч унікальних відвідувачів – ця цифра співвимірна з накладами двох наймасовіших броварських газет разом узятих. Такого результату ми досягли завдяки роботі усієї нашої невеликої команди, кожен учасник якої, я переконаний, сьогодні може бути цінним працівником у багатьох медіа будь-якого рівня. Вважаю, що і моя нетривала крайня присутність у керма видання, йому, принаймні, не зашкодила.

«Маєш право знати» я полишаю абсолютно добровільно, за власним бажанням і без будь-якого тиску. Робота тут – не дасть збрехати жоден із колег – завжди була для будь-якого журналіста абсолютно комфортною та вільною у професійному плані. На МПЗ ніколи не було, і я впевнений, не буде жодного тиску, цензури чи примусу так само як і втручання к редакційну політику ззовні. Ми завжди працювали згідно з власними громадянськими переконаннями та загальноприйнятими журналістськими стандартами. Це одна з найбільших цінностей МПЗ і саме завдяки цьому ми змогли завоювати довіру такої кількості наших читачів.

Причиною мого звільнення є перехід в інший медіа-проект, робота над яким не передбачає можливості перебувати у Броварах. У зв’язку з цим я переїжджаю жити і працювати в іншу область країни.

Рішення залишити Бровари далося мені дуже не легко. Я народився тут і живу усе життя, а останні дев’ять років разом з друзями та однодумцями саме у Броварах займався журналістською та громадсько-політичною діяльністю і результати цієї роботи, на мою думку, досить відчутно вплинули на місцеве інформаційне середовище та окремі суспільні процеси у місті взагалі. Я переконаний, що такі речі як «Афіша-Бровари», Громадянська кампанія «Наступ», HromadskeBro та, звісно, «Маєш право знати» свого часу дали місту певний поштовх, активізували в ньому суспільне та інформаційне життя,а ще – зробили місцеву владу прозорою, а місцеву політику – публічною. Це явища, яких до цього у Броварах не було і які ніхто у міста вже не зможе відібрати. Окрім того, на моє переконання, саме ці проекти стали двигуном для зародження та розвитку професійної онлайн-журналістики у нашому місті, значення чого неможливо переоцінити.

Звісно, багато моментів часто лишалися поза кадром  і сьогодні навряд чи хто підрахує, скільки часу, нервів та здоров’я довелося витрати на цю роботу і цю боротьбу. Чим і як ми ризикували, в якій небезпеці багато з нас перебували, але  попри все ми завжди усвідомлювали, навіщо це все. Що те, за що ми боремося – необхідне та цінна, а наша робота – важлива.

Безумовно, далеко не лише пропозиція іншої роботи стала ключовою причиною аби припинити працювати у Броварах і переїхати в інше місто. Значно більш важливим чинником стало усвідомлення тієї ситуації, котра сьогодні склалася у Броварах, а також перспективи її розвитку.

На моє переконання, з 25 жовтня 2015 року місто пішло по абсолютно хибному шляху, в результаті чого його можливості та потенціал в осяжному майбутньому буде значним чином обмежений та нівельований. Особливо сильно це торкнеться інформаційної сфери та громадсько-політичного життя.

Очевидно, що метою угрупування, котре сьогодні перебуває при владі у Броварах, є виключно власне збагачення за рахунок ресурсів міста: бюджетних, земельних, економічних, іншими словами – всього того, що є критично необхідним для життя та розвитку Броварів. Бездумне і агресивне поглинання цих ресурсів у приватних інтересах кількох людей, без конвертації їх у розвиток міста, відбирає у Броварів перспективи, а в деяких випадках – знищує унікальні можливості, завдяки яким наше місто має всі шанси стати регіональним центром тяжіння, але натомість насильно перетворюється на спальний район без необхідної інфраструктури.

На превеликий жаль, саме це угрупування контролювало усю вертикаль міської влади останні дев’ять років і сьогодні все яскравіше проявляються згубні наслідки такого правління. Однак 25 жовтня минулого року це угрупування отримало карт-бланш на владу в Броварах і в подальшому, у той час як нібито опозиційні сили, на які покладали надію більшість броварчан, протягом останніх шести місяців здали позиції, перейшли у сферу впливу згаданого угрупування і почали грати за нав’язаними корупційними правилами. Суспільство ж у своїй масі лишається пасивним та аморфним попри те, що має достатньо інформації про політичну та соціальну ситуацію в Броврах. Дійсно, у міській раді сьогодні лишилися «спартанці» у вигляді кількох депутатів, котрі попри все продовжують відстоювати принципи, заради яких люди і відправили їх у владу, однак через об’єктивні чинники ці кілька людей не мають достатніх ресурсів, аби критично вплинути на ситуацію.

Інструментом та можливістю переламати ситуацію могло бути значно більш ширше інформування мешканців Броварів про ситуацію у місті та про можливі наслідки тих чи інших рішень. Очевидно, що для цього є необхідним існування місцевих авторитетних інтернет-ресурсів, чесних масових газет, і головне – сучасного та якісного міського телебачення. Шкода, але попри успішну спробу зробити якісне міське телебачення нового типу, ні пересічні броварани, ні люди, в руках яких перебувають важелі запуску необхідних для цього процесів, виявилися не зацікавленими у вільному та впливовому ТБ у Броварах. Перші – найпевніше через пасивність та зневіру щось змінити власними силами, другі – через те, що не побачили особистої політичної або іншої вигоди у наявності незалежного телеканалу в місті.

Тож головною причиною мого рішення стало усвідомлення того, що в нинішніх умовах голос броварського журналіста може бути гучним і правдивим, однак сьогодні він позбавлений можливості реально впливати на суспільно-політичні процеси в місті у якості «четвертої влади», чим і має бути журналістика. Адже сьогоднішня броварська влада і більшість місцевого політикуму не зважає не лише на пресу, але й на громадську думку, а в ситуації, коли подібну позицію займають  правоохоронні органи і контролюючі структури, журналістські розслідування можуть мати хіба що художню і професійну цінність, що особисто мене категорично не влаштовує.

Довершує картину той факт, що міське владне угрупування зачищає інформаційний простір міста, масово засипаючи мешканців власною чорною пропагандою, на яку щомісячно витрачає щонайменше мільйон. У подібній ситуації «Маєш право знати», яке не має бодай співвимірних фінансових ресурсів, лишається хоч і потужною, однак, мабуть, останньою барикадою на шляху повній інформаційній та іншій гегемонії угрупування у Броварах. Проте водночас я впевнений, що ця барикада протримається до того моменту, коли ми підемо в останню і вирішальну контратаку на всю цю хрінь.

Адже я вірю, що попри нинішній стан речей, Бровари – це сильне і розумне місто, в якому здорові сили обов’язково наростять мускули, візьмуть верх над корупційним угрупуванням і, зрештою дадуть йому можливість обрати собі майбутнє, на яке Бровари заслуговують. Тут лишаються люди, які будуть лупати сю скалу попри все і всупереч всьому, бо вони – реальні супергерої Броварів і кіборги цього внутрішнього фронту війни за наше місто. Я вдячний долі за те, що вона звела мене з цими людьми, з якими ми були соратниками усі ці дев’ять років, з якими тримали цю барикаду у найнебезпечніші часи новітньої історії Броварів. Дякую всім за підтримку, за те, що ви є, адже ви – сіль цього міста, яка дає можливість Броварам жити, а не існувати!

Автор у свою чергу не полишить Бровари повністю, адже це моє рідне місто, тут народили мене батьки, тут народився мій син і цьому місту я віддав найкращі на цей момент роки свого життя. Тому, можливо, зрідка, я з’являтимуся в інформаційному просторі Броварів, щоправда – вже здалеку. Однак я вірю, що невдовзі ми ще зберемося всі разом і покажемо, де раки зимують!

Гарного всім Великодня і до нових зустрічей! Не смітіть в лісі і позбавляйте власне місто від різноманітного сміття!