Дорога в нікуди

Як писав свого часу видатний баснописець Крилов:  «а віз і нині там». Ця фраза якнайкраще характеризує ситуацію до якої я хотів би привернути увагу шановних читачів.

Свого часу мені в робочих справах довелось немало попоїздити по Київській області. Зокрема до Чернігова мій шлях теж пролягав доволі часто. Доводилось і в Київ їздити,а вже звідти через Бровари в Чернігів. Тому початок робіт з розширення вулиці Київської від півтора смуг до трьох, я відразу сприйняв максимально позитивно. Попри тимчасові незручності, викликані ремонтом, я вважав що після ремонтних робіт всі незручності, які довелось витерпіти в дорозі, будуть відшкодовані тією економією часу, яка виникне завдяки тому, що смуги будуть менш завантажені. Однак час показав що я помилився. Ремонтні роботи розпочаті ще за Януковича, швидко згорнули,а куди поділися кошти знає хіба вітер в полі.

Недороблене покриття, розбита бруківка, розвалені зупинки громадського транспорту – ось результати «порядкування» колишньої влади.

Втім, не так давно роботи були відновлені і тепер  я острахом чекаю на те, що буде далі. Недаремно ремонт почали незадовго до виборів – я думаю, кожен розуміє що це піар-хід, тепер вже від нової влади. Але цього разу я не готовий, з розкритими обіймами, сприймати той безлад, який буде коїтися на дорозі. Вважаю що треба вимагати від влади чітких обіцянок щодо термінів закінчення будівництва,або хоча б чіткого плану що ремонтних робіт. Тому що в іншому випадку, бачу доведеться кататись в Чернігів через Бровари на всюдиході.

Слава Богу, ми недаремно виборювали право на краще життя на Майдані, та заплатили за нього кров’ю наших найкращих синів та дочок. Саме тому, пропоную всім небайдужим поставити собі питання – чи готові ми знову «ковтнути» корупційну схему з відмивання грошей, чи скажемо їй рішуче «НІ»!