Хто живе у дитячому інфекційному відділенні Броварів, або Непроста доля покинутих дітей

В інфекційному відділенні Броварської дитячої лікарні, що розраховане на 60 ліжок, нині перебуває 45 маленьких пацієнтів. Основна причина недугу дітей – кишкові інфекції. Навіть для літа – хворих багато, каже завідуюча інфекційним відділенням Броварської дитячої ЦРЛ  Наталія Карась. А буде ще й більше, адже місто росте швидкими темпами. Зростає і кількість «особливих» пацієнтів: діти-підкидьки, вилучені з неблагополучних родин, безпритульні діти чи втікачі з дитбудинків. Лише за два тижні у відділення поступило 6 таких пацієнтів. Цілодобово за ними доглядають медсестри: миють, переодягають, харчують, навіть за свій кошт купують необхідний одяг. Тож приживаються в лікарні разом із дітьми і матусі. Інфекційне відділення в понад 120-тисячному місті виконує роль і міні-притулку, і кризового центру, і дитячої лікарні. Місцевій та районній владам і дешево, і вигідно.

Це – Назарчик. Йому рік. У інфекційне відділення Броварської дитячої лікарні хлопчика привезли працівники соціальної служби із Семиполок кілька тижнів тому.

На сполох забили сусіди, адже знали, що поряд проживає  неблагонадійна молода сім’я, яка часто залишає річну дитину на хворого дідуся-інваліда. Коли приїхала кримінальна міліція і працівники служби у справах дітей та сім’ї, горе-батьків вдома не було. «Від недоїдання  Назарчик був виснажений і білий, немов стіна», - розповідає завідуюча інфекційним відділенням Броварської дитячої ЦРЛ  Наталія Карась.

[caption id=”attachment_43732” align=”aligncenter” width=”600”] Завідуюча дитячим інфекційним відділенням Наталія Карась[/caption]

Тепер про їжу та належний догляд хлопчика дбають медсестри. До речі, саме вони й купують для таких дітей одяг та речі першої необхідності, а про дорогі ліки дбають волонтери – колишні пацієнти інфекційного відділення та просто небайдужі люди. Тільки чому керівництво лікарні до цього часу не додумалося закласти в кошторис гроші на утримання таких діток та дітей-підкидьків – не зрозуміло. Наразі соціальна служба намагається долучити горе-батьків до виховання дитини, однак ті не поспішають забирати Назарчика з лікарні. Тож  найбільш ймовірно, що на хлопчика очікує Боярський сиротинець.

Головне, щоб не вбивали

А ця півторамісячна дівчинка імені ще не має.

Мама-зозуля залишила немовля в пологовому відділенні Броварської  ЦРЛ відразу, як тільки воно з’явилося на світ. Наразі жінку розшукує міліція, а соціальні служби вже підшукали дівчинці нову сім’ю.

Як каже Наталія Карась, часто залишають дітей у пологовому відділенні жінки із сусідньої Чернігівської області, яких «швидка» забирає на пологи прямо із залізничного вокзалу. «Потім на клаптику паперу породіллі пишуть відмову від дитини і спокійно повертаються додому, - розповідає Наталія Василівна. – Та головне, щоб не вбивали. Два роки тому на території дитячої лікарні медпрацівники знайшли у заметі новонародженого хлопчика. Добре, що почули «квакання» немовляти. Скільки воно пролежало в снігу – невідомо, та, дякуючи Богові, вижило, тільки от п’яточки відморозило. Два місяці ми виходжували хлопчика, а потім його долею зайнялися соціальні служби».

[caption id=”attachment_43918” align=”aligncenter” width=”640”] Фото з Інтернету[/caption]

Досить часто неможливість підкинути малюка таємно і безкарно, коштує йому життя. Було б добре, аби в Броварах при пологовому будинку чи дитячій лікарні влада подумала про відкриття «вікна життя» - спеціальної скриньки для прийому небажаних немовлят. Таких «бебі-боксів»  в Україні вже понад десяток. Є такий контейнер і в сусідньому Борисполі.

«Взагалі підкидьки, вилучені з неблагонадійних сімей, чи безпритульні діти - в інфекційному відділенні явище хронічне, - розповідає  Наталія Карась. – За півроку в наше відділення поступило 14 таких дітей. Із них – двоє підкидьків». Як малеча, так і підлітки втікають від своїх горе-батьків і ховаються у підвалах, місцях, де пролягають теплотраси, торгових центрах. Особливо багато їх привозить міліція взимку. «Але у нас ще не було такого, щоб влітку за два тижні поступило відразу 6 дітей», - каже Наталія Василівна. Наразі в лікарні перебуває троє таких діток. Доля ще трьох вже вирішена: дворічну броварчанку та її 6-річного братика, в яких батьки наркомани, соціальна служба передала в сім’ю патронатного виховання. Місячну дівчинку віддали матері-наркоманці на випробувальний термін під нагляд соціальної служби та кримінальної міліції у справах дітей.

Мама Оксана

«А це – наша біда», - показує Наталія Василівна на жінку, яка спокійно снідає у боксі. Вагітна Оксана приїхала в Бровари з Ужгорода взагалі без будь-яких документів. У Броварському пологовому відділенні благополучно народила дівчинку  Алінку і заявила: «З лікарні не піду - мені немає куди йти».

[caption id=”attachment_43741” align=”aligncenter” width=”450”] Оксанина донька - тримісячна Алінка[/caption]

А в Броварах у таких випадках також немає куди йти: ні тимчасового притулку, ні кризового центру -  коштів на це у влади немає, цільової програми – немає, належне приміщення також відсутнє. Тож із 5 травня цього року жінка з дитиною проживає у інфекційному відділенні дитячої лікарні і в Ужгород повертатися не збирається. На умови у відділенні не нарікає, живе за рахунок лікарні, медсестер, які її підгодовують, та волонтерів. Чому б і не жити: у 23-х боксах (із 32-х) зроблено євроремонти; кімнати, душові, туалети – як картинки. Навіть у боксах без ремонту гідні умови. Саме відділення, яке розташовано на двох поверхах, швидше нагадує дитячий садочок, ніж лікарню: густо оздоблене малюнками та власними художніми роботами Наталії Василівни.

Однак, згідно загону, якщо людина у лікувальному закладі перебуває понад три місяці, а на це немає причин, інформацію про неї передають у прокуратуру. Надіславши інформаційний запит за місцем проживання Оксани, працівники служби з’ясували: вдома жінка має ще двох неповнолітніх дітей, одного з яких залишила на руках матері, іншого – цивільного чоловіка. А в Броварах переховується, адже в Ужгороді на Оксану відкрито кримінальне провадження за статтею 166 ККУ (злісне невиконання батьківських обов’язків, що призвело до тяжких наслідків) та за  ст. 184 КУпАП  (неналежний догляд за дітьми). Наразі соціальна служба намагається зробити все, щоб жінка повернулася додому. Було б добре, якби з такими жінками попрацював психолог, каже заввіділенням. Тільки в лікарню психологи не ходять.

На жаль небезпеки, яка нависає над інфекційним відділенням, влада бажає не помічати: місто швидко розростається і навантаження з кожним роком на відділення зростає. Взимку не рятує  і розширення (із 40 місць до 60), яке рік тому зробили за рахунок скорочення ліжко-місць у сільських лікарнях Броварщини - ліжка доводиться підставляти. І чому, власне, здорові діти мають жити у інфекційному відділенні, нехай  і боксованому? І чи місце для проживання сім’ям у таких закладах?  Привід для роздумів є як владі міста та району, так і  релігійним громадам та громадським організаціям. Можливо, їм варто об’єднати свої зусилля. А допоки все залишається на своїх місцях: інфекційне відділення продовжує виконувати в нашому місті роль і міні-притулку, і кризового центру, і лікарні, а лікарі та медсестри - роль нянь, опікунів та волонтерів.

Фото - автора