Ми досі існуємо

Координаційний центр допомоги броварським військовим діє вже третій рік. Власне, не тільки броварським. Нині волонтерська робота відрізняється від тієї, що була влітку 2014 року, на початку війни.

Із помічників залишилися одиниці. У когось закінчилися матеріальні й моральні ресурси, хтось знайшов себе в іншій громадській діяльності, у депутатстві чи навіть пішов на чиновницьку роботу. Є люди, які досі час від часу допомагають - як і спочатку. Є ті, хто приєднався недавно - серед них, до речі, й демобілізовані бійці, й контрактники. Окрема категорія - жертводавці, які знайшли волонтерські звіти в інтернеті та вирішили приєднатися. З котримись із цих людей навіть не зустрічалися поза віртуалом. Але вони самі пишуть, телефонують, запитують про потреби, переказують кошти. Це - найвищий ступінь довіри.

Порівняно з початком війни фінансові надходження зменшилися, можна сказати, катастрофічно. Тим цінніша кожна копійка для фронту.

Потреби змінилися також. Якщо раніше звернень самих по собі було більше й просили все - від їжі до амуніції, то тепер звертаються рідше, проте не лише щодо суто фронтових потреб. Просять ліки для побратимів, які перебувають у госпіталях чи лікуються вдома. Ліки потрібні й на фронт, але там більш актуальна тактична медицина: джгути, бандажі, перев’язувальний матеріал, декомпресійні голки, знеболювальні засоби… Індивідуальні аптечки - це взагалі волонтерський біль. Саме їх досі доводиться доукомплектовувати відсутніми або більш якісними засобами.

Ще один важливий пункт - усе, що стосується вдосконалення й обслуговування зброї. Боєць має свою зброю, а от зробити її більш “якісною” - це вже за свій кошт або з допомогою волонтерів. Актуальними є спеціальні мастила, набори для чищення різних видів зброї, засоби для її маскування, глушники, приціли та інше.

Ніколи не втрачають актуальності малюнки та листи до військових від дітей. Ну і святе - прапори України, які сміливо можна додавати до будь-якої посилки.

На нашій сторінці, окрім звітів, публікується інформація, що може бути корисною для демобілізованих та їхніх родин. Також моніторимо та публікуємо новини й репортажі про бійців-земляків.

Хочеться подякувати тим, хто досі поруч, хто допомагає по краплинці - часом не завдяки, а всупереч (бо є охочі й “поставити палиці в колеса”). Тим, хто були тоді та є тепер. Хто допоміг на початку і приєднався недавно. Подякувати тим, хто не зневірився. Хто зміг відрізнити зерна від полови. Хто - хоч як би було складно - не зачинили свої серця.

P.S. Одна із зустрічей бійців: різні підрозділи, спільні теми…