Навчання для особливих дітей: чи є в Броварах інклюзивна освіта?
Освіта в нашій країні переживає не найкращі часи, у батьків звичайних дітей море претензій як до освітян, так і до системи в цілому. Проте останнім часом у суспільстві росте відсоток батьків, які виховують дітей з особливими потребами, і вони вважають, що про їхні інтереси забули взагалі. Що робиться і що ні для таких дітей, скільки коштів виділяється, як і де вони вчаться, що таке інклюзивна освіта і таке інше - читайте в нашому матеріалі.
Депутат: “Управління освіти не працює!”
На останній сесії Броварської міської ради 12 січня депутат з фракції “Самопоміч” Андрій Василенко вщент розкритикував роботу управління освіти та програму інклюзивної освіти, що її подало управління, та закликав не голосувати за неї в такому вигляді. “Наша держава та броварське управління освіти взагалі не займається дітьми-інвалідами, - зазначив пан Василенко. - Якщо ви подивитесь на проекти рішень, то там аж 15 дітей мають займатися у формі інклюзивної освіти, у той час як у Броварах близько 400 дітей з особливими потребами”.
“В минулому році на інклюзивну освіту витратили 79 тисяч, за які купили ламінатор, унітаз та пилосос, що лежать і не працюють. І двое дітей вчаться, на 100-тисячне місто! Чому одна родина Карбовських змогла зробити школу для 12 дітей (“Мозаїка”), чому одна родина Василенко змогла зробити для 20 дітей? Чому місто, яке має 600 мільйонів бюджету, не може з цим впоратися? Чому працівники управління освіти, які отримують за це кошти, спромоглися зробити лише недолугу програму інклюзивної освіти на 15 дітей? Це сором!” - заявив Андрій Василенко.
Також він додав, що вважає несправедливим наявний стан речей, коли на дітей, які навчаються у приватних закладах, не отримується державне фінансування. У першу чергу це стосується дітей-інвалідів та броварської школи “Мозаїка”, в якій діти вчаться за спеціальною формою освіти, сказав депутат із Самопомочі.
“В Мозаїки немає ліцензії, тому її взагалі неможливо внести в перелік навчальних закладів”, - прокоментувала зокрема заступниця мера з гуманітарних питань Лариса Виноградова.
Проте міський голова погодився із зауваженням депутата та зазначив, що на “Мозаїку” в бюджеті 2016 року буде закладене певне фінансування.
Але на цьому дискусія не скінчилася. Майже до кінця сесії депутати розмовляли на теми освітніх субвенцій та фінансування навчальних закладів. Зокрема, каменем спотикання стало фінансування Броварського професійного ліцею. На цей рік закладу потрібно 12 мільйонів гривень, проте таких коштів на його утримання в міському бюджеті немає, тому було запропоновано фінансувати ліцей у розмірі 6 мільйонів (які зокрема знімають з програми благоустрою міста).
“Чому на харчування дітей кошти є, на фінансування ліцею кошти є, а на дітей-інвалідів немає? Чому розподіл коштів саме такий? Чому ліцею ми дамо 6 мільйонів, а не 2, а не 10? - питав Андрій Василенко. - Більшість студентів ліцею не місцеві, проте оплачувати стипендії та заробітну платню вчителям повинно місто. А чи потрібні місту ті спеціальності, на які там вчаться студенти?”
У ході цих дискусій за ініціативою депутата від “Солідарності” Леоніда Черепейника було вирішено замість запланованих 6 мільйонів на ліцей - віддати їм 5, а 1 мільйон направити на дітей-інвалідів. Також депутат від “ДемАльянсу” Аліна Дяченко запропонувала створити спільну депутатську групу, аби розібратися з проблемами в інклюзивній освіті в Броварах, поділитися напрацюваннями та виробити спільні рішення.
У коментарі кореспонденту “Маєш право знати” депутат Андрій Василенко підтвердив свою позицію, яку висловив на сесії: “Цією темою мало займаються, вона дуже витратна, спеціалістів навіть в країні дуже мало. Але який вихід? Ефективність індивідуальної форми навчання досить низька, діти з особливими потребами потребують соціалізації, вони повинні знаходитися серед людей. А таких дітей все більше і більше. Зараз на 700 осіб народжується 1 дитина із синдромом Дауна. Уявіть, на одну багатоповерхівку є одна людина з цим синдромом. І це не рахуючи інших нозологій. А в нас броварська влада бездумно дозволяє будувати висотки, в які приїжджають люди і діти в тому числі з особливими потребами.
А тепер вони кажуть, що класи переповнені і там немає можливості навчатися дітям з особливими потребами. В Броварах є школи, де є невеличкі класи, які могли б відвідувати інклюзивщики. От у ЗОШ №9 проводять інклюзію, хоча школа не дуже пристосована, там три поверхи, немає ліфту. Вони просять 9 мільйонів на ліфт, та за ці кошти з іншої школи можна лялечку зробити!
То вже скажіть чесно, ми не займаємося програмою інклюзивної освіти. Бо те, що вони роблять, - це для галочки. Проектами рішень міськради на всі Бровари до 2020 року заплановано два садочки з інклюзією, три групи та 12 дітей. Щодо шкіл, то до 2020 року планують 1 заклад, 15 класів та 15 осіб.
Взагалі це цілий комплекс проблем, директори деяких шкіл не хочуть приймати таких дітей, деякі батьки проти того, щоб діти-інваліди відвідували клас разом із здоровими дітьми. Але ці проблеми пора вже вирішувати, бо соціальний вибух може бути великим”.
Управління освіти: “Руки опускаються щось робити далі”
В броварському управлінні освіти впевнені: роблять в напрямку інклюзії багато, а після негативних відгуків руки опускаються щось далі робити. Фінансування програми інклюзивної освіти відбувається не за планом, а за потреби, і жодна дитина, яка потребує особливого підходу, не залишиться без уваги, кажуть в управлінні.
Освітяни пояснюють, що Програма містить в собі лише загальні теоретичні речі, в ній немає конкретних показників, і ні про які 15 дітей там не йдеться. “Ми навпаки з кожним роком розвиваємо напрямок інклюзії, і в Програмі запланували збільшення присутності таких дітей в звичайних класах до 30% від загальної кількості індивідуальщиків”, - каже головний спеціаліст управління Спичак Марія Дмитрівна.
Фрагмент проекту рішення міськради “Про затвердження міської Програми «Інклюзивна освіта» на 2016-2020 роки”:
“Мова, мабуть, йде про проект рішення міськради щодо збільшення посадових окладів”, - припустила вона. - Але ж це не показник. Виникла якась плутанина. Фінансування потреб дітей відбувається по факту: якщо батьки хочуть навчати дитину за інклюзивною формою освіти, вони офіційно звертаються і ми вносимо їх в перелік. Навчання таких дітей відбувається за державний кошт. Раз на рік ми подаємо статистичні дані щодо кількості дітей, які потребують інклюзивної форми навчання, і держава нам ці витрати наступного року відшкодовує. Але дитина йде вчитися одразу. Корективи в міський бюджет вносяться протягом року, депутати на сесіях приймають відповідні рішення і гроші під навчання таких дітей виділяються за потреби. Тому ні про які 15 осіб до 2020 року мова не йде. Тим більше, якщо вже говорити про ставки, то на одного асистента приходиться 2 дитини, тож це вже 30 дітей. Та й не в цьому річ: мабуть, просто переплутали ставки і кількість інклюзивщиків, з якими ми готові працювати. В нас обмежень немає: скільки зареєструється - стільки і буде профінансовано”.
Фрагмент проекту рішення міськради ”Про надбавки до посадових окладів окремих категорій працівників у загальноосвітніх навчальних закладах міста на 2016 рік”:
“Інше питання, що складнощів в цьому напрямку дуже багато, - продовжує Марія Дмитрівна. - По-перше, ми не можемо приймати дітей в класи, які вже й так переповнені, - в класі повинно бути не більше 20 осіб. В Броварському районі з цим легше, там класи невеликі, тому там більше вчиться таких дітей. По-друге, в класі має бути не більше 2 дітей з особливими потребами, і вони повинні бути з однією нозологією, а це складно - зібрати одновікових дітей з одним діагнозом. Потім - є проблема з асистентами, в них дуже низька заробітна плата.
Та все одно працюємо в галузі інклюзії, причому давно: ще з 2010 року, коли розпочали пілотний проект на базі ЗОШ №9, до цього всі діти-інваліди були на індивідуальній формі навчання. Але потім ми поступово почали інтегрувати їх у суспільство та змінювати ставлення вчителів та спеціалістів до таких дітей. Ми переймаємося кожною дитиною та відслідковуємо її долю. Коли вони виростають, намагаємося знайти шляхи їхнього подальшого працевлаштування чи навчання”.
Розрізняють індивідуальне навчання (як надомне, так і в школі): з такими дітьми вчитель займається окремо - або на дому, або дитина приходить до школи і навчається разом з вчителем в окремій аудиторії. Інклюзивну освіту: коли діти з особливими потребами інтегровані в суспільство, відвідують навчання разом з іншими дітьми у звичайному класі, проте для такої дитині надається асистент вчителя. І спеціальну форму освіти, коли клас повністю складається з дітей з вадами розвитку (як, наприклад, в “Мозаїці”, де функціонує 2 класи по 6 дітей).
“В школі розроблені індивідуальні програми навчання для кожної такої дитини. В 2015 році завезені підручники для спецнавчання, для підготовчого та 1-го класу, по одному комплекту на школу. Планували у подальшому забезпечити дітей до 7-го класу. В Броварах найбільше логопедичних груп в Київській області, діти забезпечені логопедами на 100%”, - розказує про досягенення освітян пані Спичак.
“Також ми вже два роки співпрацюємо з Головним управлінням міста Києва, Міністерством освіти та управлінням освіти Оболонського району міста Києва. Вони ділилися з нами досвідом, коли ми ще не знали, що таке інклюзивна освіта та як її організувати. Ми їм дуже вдячні. Наразі ми вже набралися досвіду і планували в цьому році провести семінар, аби ділитися нашими знаннями та напрацюваннями, проте вже невідомо: чи це комусь взагалі потрібно…” - обурюються в управлінні освіти.
За даними управління освіти, на індивідуальній формі навчання станом на 13 січня 2016 року в Броварах навчається 118 дітей, з них 108 за довідкою ЛКК та 10 за довідкою ПМПК. Останні 3-4 роки їхня кількість майже незмінна, в районі 125 дітей, плюс-мінус. За інклюзивною формою освіти наразі офіційно навчається 6 дітей в садочку (“Золота рибка”) та 4 в школі, плюс неофіційно ті діти з особливими потребами, батьки яких вирішили не афішувати діагноз дитини, їхню кількість в управлінні не розголошують.
Матері дітей з особливими потребами: “Нам би хотілося більшого”
Ми поспілкувалися з матусями дітей з особливими потребами Вікторією Шевчук та Вікторією Черновою, обидві вони є членами ГО “Особлива родина”, а пані Шевчук ще є членом Громадської ради при броварському управлінні освіти. Діти цих жінок в цьому році пішли у приватний заклад “Мозаїка”, що відкрився на базі ЗОШ №3.
[caption id=”attachment_50484” align=”aligncenter” width=”600”]
“Зараз батьки повинні навчитися чітко розуміти, що у них є право вибирати і відстоювати ту форму освіти, яку вважають найбільш прийнятною для дитини”[/caption]
“Взагалі є претензії як до освітньої системи, до міністерства, так і до управління освіти, і до освітян в цілому, - кажуть вони. - Нам би хотілося, щоб діяльність міського управління освіти виглядала як системна робота з аналізу, моніторингу, планування та впровадження інклюзивної освіти. За фактом спостерігаємо брак коштів, підготовлених кадрів, некомфортне середовище, неготовність багатьох учасників навчального процесу прийняти дітей з особливостями в розвитку. Важливою частиною є також просвітницька робота з вчителями та батьками про право дитини з особливими освітніми потребами вчитися разом в одній школі, в одному класі”.
“За новою Програмою інклюзивної освіти ми поки не маємо інформації по сумах, які будуть по ній виділятися і на що конкретно. А що стосується її змісту, то вона з малозначними змінами дублює попередню Програму на 2013-2015 роки. План заходів з незначними змінами продубльований і перенесений на наступний період до 2020 року. Що в деякій мірі є показником зацікавленості управління освіти в темі інклюзії. Пан Василенко справедливо розкритикував цю Програму, наша громадська організація також вважає, що вона потребує базових змін, конкретного плану дій і певних коштів на конкретні цілі”, - впевнені в ГО “Особлива родина”.
“В 2015 році на ЗОШ №9 була виділена сума 79 920 грн, там відкрили 1-й клас, де навчається дві дитини за інклюзивною формою навчання, та в 3-му ще є одна така дитина, - розповідають активістки. - Сума сама по собі дуже невелика, враховуючи те, що інклюзивна освіта дітей з особливими потребами достатньо дороге задоволення. Але навіть її освоєння складно назвати продуманим процесом. В основному, гроші були витрачені на обладнання сенсорної кімнати і на закупівлю (без установки) сантехніки. Гроші виділялися на закупівлю в тому числі акваріума, пилосмока, що саме по собі не є речами першочергової потреби для інклюзивної освіти. Нам не зовсім зрозуміла необхідність закупівлі акваріума, який стоїть порожній, тому що догляд за рибками вимагає додаткових коштів, а також пилососа і ламінатора, який не використовується для потреб інклюзивного класу. Закуплено сантехнічне обладнання, гроші на встановлення якого, можливо, виділяться тільки в наступному періоді. Чи можна це назвати системною підготовкою?
Чи можна назвати системною підготовкою те, що для інклюзії обрана перевантажена 9-та школа, в якій найбільше в місті 1-х класів і інклюзивний клас знаходиться на 3-му поверсі, а сенсорна кімната, в якій у разі перевантаження дитина повинна опинитися негайно - на 1 поверсі? А якщо в школі з’являється учень з порушенням опорно-рухового апарату, а його клас знаходиться на 2-му або 3-му поверсі, в чиї обов’язки входить його носити?
Можливо, було б правильно вибрати дві найменш завантажені школи в місті, в яких впроваджувалася б інклюзія, і направити туди по максимуму всі ресурси. Для дітей з віддалених мікрорайонів організувати підвезення. Провести серйозну роботу з підготовки кадрів, обладнання приміщень, наповненню класів навчальними матеріалами, методичними посібниками”.
За даними броварського управління освіти, сума витрат в рік на одного учня за інклюзованою формою навчання - 30 775, 46 грн, за індивідуальною формою - 28 453, 99 грн.
“__Не можна забувати, що в основному в Броварах особливі діти перебувають на індивідуальному навчанні. Тут ми теж спостерігаємо ряд недопрацювань. Потрібно суттєво покращувати якість індивідуальної освіти, на яку з державного бюджету виділяються непогані гроші. При цьому багато вчителів не знайомі зі спеціальними методиками з навчання дітей з особливими потребами, дітям не надаються підручники для роботи за спеціальними освітніми програмами (це критика більше стосується не конкретно нашого управління освіти, а тієї системи, яка до недавнього часу існувала у міністерства освіти - підручниками по спецпрограмам забезпечувалися тільки інтернати). Якщо ж вчитель хороший, а ми таких знаємо, то, швидше, всупереч усьому: відсутності спеціальних методик, програм, підручників”, - жаліються жінки.
Хоча певна робота в напрямку інклюзії начебто проводилася в місті, кажуть обидві Вікторії, проте фактично до 2015 року у батьків Броварів було два варіанти вибору: віддати дитину на індивідуальне навчання, яке має низку серйозних недоліків, або вирвати з сім’ї і відправити до інтернату в інше місто. Але зараз нарешті з’явилася можливість вибирати. Це - інклюзивна освіта в садочку “Золота рибка” та ЗОШ №9, досвід якої планують поширити на усі школи міста, і спеціальна освіта в навчально-реабілітаційному центрі “Мозаїка”.
“На жаль, поки в місті немає державного навчально-реабілітаційного центру, - кажуть в ГО “Особлива родина” - а “Мозаїка”, фактично, приватна школа, якій місто на пільгових умовах надало в оренду приміщення в 3-й школі. Є пропозиція від нашої ГО про реорганізацію Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів, який знаходиться в системі Міністерства соцполітики, в НРЦ. У такому випадку у дітей, чия присутність на інклюзії ускладнена, з’явиться чудова можливість здобувати освіту в комплексі з реабілітацією.
На даний момент в Броварах тільки «Мозаїка» відкрила два підготовчі класи (12 дітей) і навчає їх, за передовими методиками і підходами в навчанні. «Мозаїка» існує за рахунок пожертв та благодійних внесків, у тому числі і батьків. Харчуються діти в їдальні при школі №3, але за харчування батьки змушені платити, хоча держава гарантує дітям з інвалідністю безкоштовне харчування.
Школа унікальна й тим, що там працюють люди, для яких освіта особливих дітей - не складність і не проблема, ми бачимо величезний ентузіазм, увагу і постійно зростаючий рівень компетенції. Викладачі відвідують семінари, навчаються у фахівців, дуже добре налагоджена комунікація з батьками”.
Відвідування “Мозаїки” обходиться батькам у 500 грн на місяць (благодійний внесок) + харчування та дрібні витрати. Чи будуть піднімати ціни з Нового року - поки не відомо, хоча дехто каже про суму вже в 1000 грн на місяць. Проте це вибір кожної родини: приватне спеціальне навчання чи безкоштовне державне індивідуальне/інклюзивне.
Фото - Миколи Кожемяко та Вікторії Шевчук
