• Сьогодні: Субота, 27 Лютого, 2021

Паратриатлоніст Закревський: «Моя мета – повернути зір собі та допомогти бачити іншим броварчанам»

Квітень04/ 2016
avatar
Ірина Ющенко

Журналіст видання "Маєш право знати", мешканка Броварів

Ми познайомилися з Василем Закревським 10 років тому в броварському реабілітаційному центрі «Прагнення». Мені запропонували зняти телесюжет про унікального незрячого масажиста, якого знають далеко за межами Броварів. Уже тоді черга на масаж до хлопця  була розписана на місяць наперед. Завдяки своїй наполегливості, цілеспрямованості та відповідальності  у свої 22-роки,  окрім стабільної роботи, Василь мав  звання «кандидат у майстри спорту з плавання» і досяг значно більшого, ніж деякі люди за все своє життя, тож  допомагав іншим незрячим та людям із іншими фізичними вадами  зцілювати  як тіло, так  і душу. Про  свої здобутки хлопець розповідав без хизування, лише з однією метою: щоб інші, такі  як він  люди з обмеженими можливостями, не падали духом, працювали над  собою і досягали мети.Через 10 років ми знову зустрілися з Василем. Та тепер, як із відомим  на всю Україну плавцем і відомим на весь світ паратриатлоністом.

25 березня Василь повернувся зі спортивного збору, який проходив у Туреччині, а 27 березня дійсному призеру чемпіонату світу та чемпіону Європи 2015 року з паратриатлону, масажисту-реабілітологу, волонтеру Василю Закревському виповнилося 32 роки. Якраз напередодні свого дня народження Василь отримав  найвище звання в спорті –  Заслуженого майстра спорту. Паратриатлоніст стверджує: як спортсмен він відбувся тільки завдяки іншим людям. Ми говорили про все: про найважливіших людей у його житті, друзів і ворогів, розчарування і кохання, про майбутнє і мрії, та як у часи відчаю не впасти духом і змусити себе рухатися до мети.

Закревський
У гідрокостюмі для плавання.
Закревський
У колекції Василя – понад 70 медалей із плавання і паратриатлону. Із них золотих – близько 30, срібних – близько 20, бронзових –близько 20; близько 20 – іноземних.
Закревський
Найбільш значимі для спортсмена –  «кільця» з чемпіонатів світу, які проходили в Лондоні, Канаді, Чикаго.

Проблеми, які родом із дитинства

«Я народився здоровою дитиною. Практично з 1 класу мене захопили лижі. Щозими в ЗОШ №1, де навчався, брав участь у лижних перегонах. Навіть мав призові місця. Я зростав енергійним і бойовим хлопчиною. Перші проблеми із зором почалися в 3 класі, коли палка, кинута другом, випадково потрапила мені  поміж очі. Пізніше, у 6 класі, під час бійки з однолітками, отримав ще одну травму – голови. Зір почав стрімко падати, і відвідувати школу я вже не міг. Та я пристосувався до нових умов життя, хоча  з пересуванням по будинку проблеми є і сьогодні. Запалити  газ із першого разу також виходить не завжди».

Про людей «за кулісами». Людина №1 – мама Тетяна Володимирівна.

«Мама – це  світло, яке рятує мене від розпачу, додає віри, оберігає, підтримує, надихає і втішає. Пригадую свій 7-8 клас, коли я майже зовсім перестав бачити і був змушений навчатися вдома. Шкільні друзі про мене забули. Тільки інколи заходили сусідські діти. Я закрився в собі: було дуже складно сприйняти той факт, що я, котрий тільки вчора був здоровим, активно займався лижними гонками, сьогодні став інвалідом. Потім були лікарні, операції… Та незрячість прогресувала. Тільки завдячуючи мамі я не сидів вдома склавши руки, а продовжив навчання в столичній школі-інтернат №5. Саме тоді й зрозумів: якщо сам себе не переможу і нічого не навчуся, то в цьому суспільстві залишуся «на дні». А це в мої плани на майбутнє не входило. Без активного руху було зовсім несила, і мама відвела мене на плавання. Вона  годинами очікувала мене то під кабінетами лікарів, то під класними дверима, то у фойє басейну. У 18 років я отримав повну середню освіту, закінчив курси коп’ютерного набору та курси масажу. Я завжди буду безмежно вдячний найріднішій у світі людині. Я люблю тебе, мамо!».

Закревський
Із мамою Тетяною Володимирівною

Закревський

«Связанные одной цепью, связанные одной целью…»

«Із плаванням, на яке мене свого часу надихнув перший тренер Валерій Тарасов, у мене не склалося, хоча я тричі виступав на чемпіонатах України і  повертався додому із «золотом». Тоді нинішній тренер із плавання Анжела Стельмах запропонувала мені знайти себе в цікавому, маловідомому в Україні спорті – триатлоні (включає в себе плавання, велогонку і біг – авт.). Саме Анжела Станіславівна стала тим дороговказом, який і визначив моє подальше спортивне життя: 5 років тому вона познайомила мене з майстром спорту міжнародного класу з триатлону Романом Королем та його тренером Едуардом Панаріним. І Роман погодився стати моїм гайдом (людина, яка супроводжує спортсмена з вадами зору під час бігу – авт.) та виступати зі мною в парі на всіх змаганнях.

Закревський
Роман Король: «Вася – дуже комфортний, позитивний, настирливий і цілеспрямований. Він мені імпонує, тому я і згодився працювати з ним у парі».
Закревський
Роман Король: “Головне – відчувати ритм одне одного: бігти в «крок», плисти – в «гребок», їхати –  « у педаль. Під час бігу я підлаштовуюся під Васю, підказую по техніці бігу, диханню, тактиці суперників, коментую дистанцію». Любительський забіг у Києві.
Закревський
Роман Король: «Головне –  обом робити  найменше помилок, адже коли один помиляється, збільшується навантаження на іншого. Особливо це відчутно під час їзди на велосипеді». Під час збору в Аланії. 2015 рік.
Закревський
Роман та Василь дебютували в 2013 році на чемпіонаті Європи в Туреччині (м. Аланія). Тоді прийшли першими, та через неправильну «прив’язку» їх дискваліфікували.

Увесь свій вільний час я тренуюся: з Романом – на велосипеді, плаваю – під пильним оком Анжели Стельмах, бігаю з різними  гайдами. Якщо з плаванням у мене проблем не було, то біг і їзда на велосипеді спочатку здавалися мені чимось недосяжним. Після перших складних тренувань я себе запитував: невже не зможу бігати і їздити так, як Роман? Та він же зміг! Поряд із ним зможу і я! І сідав на велосипед, закріплений на станку, «накручувати» кілометри. А потім ішов на стадіон бігати. Спочатку –  5 кілометрів, через півроку – 10. Мене змінили люди, які тримали за руку на всьому шляху. Медалі – зміцнили віру в себе».

Закревський
Під час збору в Аланії (Турція). Місцевий пробіг 21 км.
Закревський
Тренування: флай-йога на розтяжку м’язів.
Закревський
2014 рік. Гонка нації «Біг із перешкодами» із Максимом Лимаренком.
Закревський
2014 рік. “Біг із перешкодами”. «Я просто не міг такого не спробувати! Ці випробування, які проходять далеко не всі учасники, додали мені впевненості у власних силах. Хоча я був єдиним незрячим, до фінішу ми дійшли».

Коли 4 секунди вирішують усе

Роман Король: «Найбільш пам’ятний для  нас  старт –   2015 року на чемпіонаті Європи в місті Женева (Швейцарія). На чемпіонаті  категорія «незрячі» і «слабозорі» виступали на одній дистанції. Але спочатку стартували тотально незрячі, а через  «спору» – 3 хвилин 12 секунд – слабозорі. Змагання було виснажливим. На фінішній прямій мені було складно пояснити Васі, що до фінішу лишилося якихось сто метрів, які  і вирішать долю важких річних тренувань. Я лише видавив із себе: «У двох секундах перед нами словени, нас стрімко доганяють поляки, а до фінішу – 100 метрів». А тут вболівальники з усіх сторін сканують: «Ukraine go, go, go». 4 сек вирішили все. Ми фінішували за 59 хв 20 с, словени – за 59 хв 24 с, поляки – 59 хв 27 с».

Закревський
2015 рік. На чемпіонаті Європи в Женеві. Фініш і перемога.
Закревський
“Ось вона, рідненька”. Женевське “золото” у Василя в лівій руці.
Закревський
Василь Закревський  на президентському твітері

Закревський

Закревський
Женева. Після перемоги на чемпіонаті Європи.

Про найбільшого ворога

«Найбільший мій ворог – лінь: завжди хочеться зайву годинку полежати в ліжку. Найважче боротися  із самим собою».

Як не розчаровуватися в людях

«У мене багато друзів, з якими я переписуюся по Інтернету. Допомагає мені в цьому комп’ютер, який вміє “розмовляти”. Загалом всіх людей я вважаю добрими. Однак, щоб не розчаровуватися, треба спочатку не дуже зачаровуватися».

Закревський
Бобриця. 2015 рік. Командна перемога в естафеті з любительського триатлону.

Закревський

Про кохання

«У стосунках для мене найголовніше – взаєморозуміння. Маю дівчину, з якою зустрічаюся три роки. Однак на особисте життя у мене часу не вистачає, адже на даний момент для мене в пріоритеті – спорт і робота. На сьогодні працюю в Українському центрі з фізичної культури і спорту інвалідів “Інваспорт” спортсменом-інструктором та займаюся масажем».

Як заробити на прожиття

«Пріоритетним у моєму житті є масаж, який дає мені можливість заробляти на прожиття. Приймаю вдома. Так мені зручніше планувати свій час. На сьогодні я володію  кількома техніками масажу: профілактичним, спортивним, антицелюлітним, багуа, relax.  Використовую у своїй роботі  й спеціальну техніку –  кінезіологічне тейпування (нанесення спеціальної стрічки на різні ділянки тіла людини з метою зняття болю, відновлення рухливості суглобів – авт.)  та вісцеральну хіропрактику (терапію  живота – авт.).

Закревський
Василю вистачає кількох дотиків до тіла пацієнта, щоб він міг розповісти  про всі «мінуси» людського організму та спеціальним масажем  усунути ці проблеми.

Закревський

Щоб здобути ці знання і уміння, паралельно спорту я навчався в міжнародному медичному коледжі і отримав освіту за спеціальністю  «сестринська справа і масаж». Потім ще 5 років навчався фізичній реабілітації в університеті «Людина», здобував нові знання в сфері масажу із різних технік у центрі Сергія Капралова, де готували масажистів до чемпіонатів України з класичного та спа-масажу. Спочатку практикував здобуті навички у броварському реабілітаційному центрі «Прагнення». Дуже вдячний за такий «стартовий майданчик» генеральному директору  «Прагнення» Валерію Іваненку. А також засновнику і голові  ГО «Прагнення» Олегу Іваненку, який  на власному прикладі показав, чого можна досягти, якщо дуже прагнути. Знайомство із Олегом наповнило моє життя новим подихом  та новими силами».

Навіщо потрібно волонтертво

«Я – член волонтерської організації  «Мозірон», співзасновником  та головою правління якої є кандидат психологічних наук, реабілітолог Світлана Винограденко. Познайомився з нею в 2009 році на чемпіонаті України з масажу. З того часу і намагаюся незрячим допомагати, щоб вони не замикалися в собі, як я в 7-8 класах, коли сидів вдома, а розвивалися, адаптувалися до соціуму, адже тільки так можна у житті чогось досягти. Я розумію наскільки важлива в таких ситуаціях підтримка. Особливо, коли людина втратила зір у зрілому віці. У єдиному на Україні клубі  для незрячих «Гайдранер», засновником якого є я, незрячі мають змогу вчитися  правильному бігу з гайдами. На сьогодні в клубі займаються близько 10 незрячих із Києва та області віком  від 14 до 55 років. Деякі з них уже  братимуть участь у марафоні  17 квітня. Допомагаючи тим, котрі опинилися в біді, я сам відчуваю підтримку не тільки рідних та близьких, а зовсім незнайомих людей».

Закревський

«Коли мені буде 33 роки…»

«У  2015 році спільно з Дмитром Стригуном – керівником організації «Ініціатива плюс», що опікується воїнами АТО, ми  розробили соціальний проект для незрячих людей «Бачу надію». Наш проект підтримало Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).  Із 1 березня 2016 року викладачі-волонтери мають змогу вчити незрячих користуватися  Інтернетом, писати повідомлення, спілкуватися у соціальних мережах, розпізнавати гроші і предмети, бігати з гайдами. Через рік, коли мені буде 33 роки, думаю, відкрию власну справу, що стосуватиметься реабілітації  незрячих. Головне моє завдання – зрушити з місця життя людей, які втратили зір. У моєму салоні, окрім масажу, незрячим  надаватимуть послуги, яких у Броварах ще немає».

Про мрію

«Моя мрія – повернути собі зір. Для цього мені потрібні складні операції на обох очах. На сьогодні таких операцій у світі ще не роблять. Подібні  практикують у Німеччині та США, та вони  дуже дорогі. Окрім цього, ніхто не дає гарантії, що зір повернеться. Тож я чекаю розвитку в світі офтальмології. А щоб не втрачати час, займаюся тим, що подобається, адже потім, після операцій, не зможу займатися спортом, який передбачає великі навантаження. Між спортом і зором я вибираю останнє. Я переконаний: зір до мене обов’язково повернеться! А сьогодні я просто  зобов’язаний показати лінію старту незрячим людям».

Віримо, що наша зустріч із Василем Закревським була не останньою, і про незрячого броварського паратриатлоніста світ ще почує, адже  попереду на хлопця очікують Паралімпійські ігри. І, безперечно, перемога.

Фото – Світлани Яців та з Інтернету