Пішоходи VS водії – хто сильніший?

«Лежачі поліцейські», або ще як їх називають «гасії швидкості» - вже далеко не новинка для нашого міста. Та спостерігаючи за їх розміщенням у Броварах розумієш, що не все так просто, як здається на перший погляд. Технічний засіб організації дорожнього руху, що виконує роль примусового знижувача швидкості, встановлюється, як правило, обабіч пішохідного переходу, біля учбових закладів, дитячих садків, медичних споруд тощо. Перші «офіційні» з’явилися в нашому місті по бульв. Незалежності та вул.Гагаріна, як основних артерій Броварів. Наприклад, вул. Кірова в Броварах вважається однією з найнебезпечніших вулиць міста. Згадати тільки численні ДТП, котрі відбувались на пішохідному переході що на Розвилці, біля зупинки громадського транспорту «Парк ім.Т.Г.Шевченка». Врешті решт після проведення зборів мешканців та підписання відповідних звернень, пристрої примусового зниження швидкості було встановлено. Але небезпечною ще залишається пішохідний перехід навпроти Центру зайнятості, що по вул.Кірова. Власне, переглянувши фото, читач сам розуміє, що у вечірній та нічний час вкрай небезпечно користуватись таким переходом. Ця частина дороги практично не освітлюється і водії орієнтуються тільки по світлу фар своїх автівок.

[caption id=”attachment_36311” align=”aligncenter” width=”600”] Вдень[/caption]

[caption id=”attachment_36310” align=”aligncenter” width=”600”] і вночі…[/caption]

Взагалі, що таке «лежачі поліцейські»? Це, по факту, гарант дотримання правил дорожнього руху як водіями, так і пішоходами. Але «захист від дурня» у нас працює зі збоями за очевидних причин. Скільки разів ви бачили дітей, які при подачі сигналу з авто не зупиняються, а біжать ще швидше? Молодь, яка заткнула вуха навушниками і навіть не оглядається по сторонам? Так, багато людей вважає, що «зебра» - це непробивна фортеця, яка святим кольором зупинить стрімголов летячі автівки. Але, на превеликий нажаль, це не так.

Очевидно, що окрім «поліцейських» необхідно ще наладити належне освітлення вулиць і особливо пішохідних зон хоча б мінімально необхідним – використовуючи світловідбивні знаки, мерехтливу фарбу розмітки тощо. А щоб виконати все вищезазначене необхідні: кошти, дозволи, і, само собою, обговорення. А все це – час, який не рахується з нами.

Тому, друзі, у цьому замкнутому колі логічно почати з себе. Змінити ставлення до своєї ж безпеки, оскільки її не можна купити навіть в найдорожчому магазині. Почати, нарешті дотримуватися правил переходу доріг, якими б надокучливими вони не здавалися. Запустити у собі принцип розуміння: водій пропускає пішоходів, а ті в свою чергу не перебігають дорогу в непристосованих для цього місцях. Інакше ми протягом всього життя можемо обкладатися «лежачими поліцейськими», а ДТП все одно будуть траплятися. Техніка та інженерія постійно розвивається, але культура поведінки на дорозі – бажає знати кращого…

P.S.  Як приклад, у ранковий час поспостерігайте за водіями на перехресті вулиць Кірова та Грушевського. Скільки автівок намагається проскочити на червоне світло, всупереч правилам дорожнього руху? І все стане зрозуміло. Є з чого почати.