• Сьогодні: Понеділок, 25 Травня, 2020

Шість годин на питання “секретаря міськради”

Грудень18/ 2015
avatar
Аліна Дяченко

Депутат Броварської міськради, голова броварського осередку "ДемАльянсу", екс-головний редактор "Маєш право знати"

Команда сайту «МПЗ» може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану у розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги»

Емоції уляглись, і пазл почав нарешті складатись. І від цього зростає рівень адреналіну в крові.

Аналізуючи вчорашні події на другій позачерговій сесії, а також події після неї, стала зрозумілою найголовніша помилка депутатів демократичної більшості у питання секретаря.

Ми недооцінили, наскільки важливим це питання є для Сапожка.

Поки ми шукали між собою компроміс, який об’єктивно складно знайти, ми випустили з уваги багато сигналів, які були і до сесії, однак на самій сесії все нарешті проявилось.

Перший сигнал на сесії був, коли Сапожко на самому початку несподівано запропонував весь порядок денний перенести на вівторок, 22 грудня, і проголосувати лише за зміни до бюджету. Аргумент у нього був – «бо політичний компроміс по посадах так і не було досягнуто». Насправді Ігор Васильович просто так і не зумів зібрати голоси на свою кандидатуру. За голоси «ЗА» кандидатуру від Сапожка окремим депутатам дембільшості, за їх словами, пропонували… квартири.

Саме тому, коли на сесії кілька фракцій демонстративно відмовились навіть брати бюлетені, на них зчинився «шалений тиск присутньої громадськості». Ці це був другий сигнал. Це було критично важливо для Сапожка – щоб всі депутати взяли участь у голосуванні. Адже голосування таємне, і хтось міг би спокуситись на хабар, а потім приховати цей факт завдяки «таємності». Позиція не-участі у голосуванні зламала цей шанс – бо ті, хто взяв бюлетені, розуміли, що їх тепер легко вирахують.

Третій сигнал був не менш промовистий. Коли депутати більшості дивом узгодили кандидатуру в екстреному режимі і прийшли з підписами за Вадима Мутила, у Сапожка почалась паніка. Він був реально не готовий, що депутати досягнуть ситуативного компромісу (і в нього були свої підстави для такої впевненості). Від несподіванки він все не міг вирішити, як діяти, бо ситуація для нього була критичною. Він шукав спосіб, як виграти час. Рятівною соломинкою стала «необхідність виготовити нові бюлетені для таємного голосування». І тут йому мимоволі підіграли депутати з «Солідарності», які запропонували на це виділити не 5, а 30 хвилин.

І ось тут, за ці 30 хвилин і відбулись те, що тепер не залишає жодних сумнівів, що «сапожки» готові на все, щоб протягнути свого секретаря. Чесно кажучи, мені досі важко повірити, що все це реально відбувалось у країні після Майдану, після Революції, у 20 кілометрах від столиці, у 2015 році…

До будівлі міськради в авральному порядку приїхало кілька кримінальних авторитетів. Водночас окремим депутатам почали дзвонити з погрозами. Комусь натякали на проблеми з бізнесом, комусь – ще гірше. Декому говорили про «майбутні наслідки» тихо, але прямо у сесійній залі. Декому – в коридорах. Дзвінки були з дуже високих кабінетів, де ніколи б не подумала, що взагалі знають, що є таке місто як Бровари. Але там знають не лише наше місто, а й мера та його впливового покровителя, і їх інтереси.

До честі депутатів вони були незламні. Тому Сапожку потрібно було за будь-яку ціну виграти ще час. І тут підключилась бюрократична артилерія – лічильна комісія, яка мала рахувати бюлетені таємного голосування. Її члени стали брати самовідвід, що у підсумку мало зірвати голосування. Аж тут несподівано в мерії було знайдено… нове рішення. Вони накопали, що Вадим Мутило є призваним до лав армії і має служити ще 3 місяці, і вирішили взяти депутатів і громаду на юридичний понт – мовляв, через це його не можна обирати секретарем. Цю тезу приїхав проштовхувати навіть депутат обласної ради. Це як мантру кричали всі просапожківські активісти, в тому числі й “колеги” Вадима – у військовій формі.

І все ж сценарій провалився. Таємне голосування почалось. Його підсумок – 15 голосів (плюсик замість галочки теж можна зарахувати). Замість 21. Тобто на 6 людей таки знайшлись важелі тиску.

Ці всі подробиці – про форми тиску – з’ясувались вже після сесії, коли депутати почали відверто зізнаватись один одному. Масштаб таких дій нарешті дав чітке усвідомлення – питання секретаря для «сапожків» є не лише політичним – хто кого. Вочевидь, тут є й інші фактори, які змушують пускати в хід все. Бо у секретаря дійсно є повний доступ до всього, що є міській раді, до ВСІХ документів, адже саме він за посадою відповідає за їх зберігання.

Тим часом до вівторка – продовження сесії – ще цілих три дні. Депутатам потрібно бути максимально обачними та подбати про свою безпеку. А громаді треба прийти на сесію, 22 грудня, о 10:00 у значно більшій кількості, ніж було у четвер. Бо боротьба перейшла в іншу площину, і вона вже давно поза політикою. Ідеться про те, по Закону, чи по понятіям ми буде жити найближчі роки.