
Це війна. І вона триває. Революції Гідності присвячується
Команда сайту «МПЗ» може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану у розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги»
Я часто чую від колег-депутатів з “демократичного табору”, що надто категорична, надто войовнича, надто безкомпромісна, що поводжусь так, ніби я на війні, ділю людей на однодумців та ворогів. Але особисто для мене це і є війна. Війна за суспільну справедливість. За права і свободи людини. За універсальні цінності.
Особисто для мене вона почалась за 4 роки до ЄвроМайдану. І вона триває уже 2 роки після Революції Гідності. Для мене це не три місяці на межі 2013-2014 років. І в ній немає місця примиренню з корупціонерами, незалежно від партій. Лише - боротьба з ними. Без компромісів.
Шкода, що “демократи” мого міста час від часу шукають “компромісів” та “примирення” з корупціонерами, прикриваючись тим, що “місто має працювати”, “не можна ж постійно боротись”, “треба починати співпрацювати”.
У ці дні вирішується майбутнє нашого міста. Від морального вибору кількох людей залежить, чи зможемо ми піти в наступ на корупціонерів, чи дехто утворить з ними “депутатську більшість” та увійде у всі схеми ціною власної совісті і сумління. У цьому “чеку”, на жаль, і шанс на гідне майбутнє для броварчан на багато років.
2 роки тому Тисячі людей готові були померти за право жити Гідно у цій країні. Сотня поклала за це своє життя. Невже пару десятків новообраних депутатів не можуть в пам’ять про загиблих стати нарешті і остаточно на сторону Світла - щоб продовжити боротьбу за те, за що загинули та продовжують гинути їх побратими?
Символічно, що свій вибір вони роблять якраз на другу річницю Революції Гідності…
І наостанок хочу процитувати соціолога Ірину Бекешкину:
“Щоразу йдучи вулицею Героїв Небесної сотні, відчуваю щем і сором. Я не хочу “примирення” з тими, хто обкрадав і зараз обкрадає мою країну. Я не хочу “жити дружно” з тими, хто кришує цей грабіж. Я не хочу “порозуміння” з тими, хто давно збайдужів до своєї роботи і тому готовий аж лягти на шляху будь-яких змін. Не “компроміс”, а оголошення війни головному ворогу країни – корупції і корупціонерам. Спрут має бути знищений, інакше він задушить Україну”
Так і я почуваюсь сьогодні.