Його вага, пасажиромісткість та швидкість, за словами конструкторів, не мають аналогів у світі в своєму класі. Моноплан «ЛА-50» із промовистою назвою «Патріот», зібраний в цеху ПП «УМБР-Бровари», претендує не тільки зробити в авіабудуванні справжній фурор, а і, як кажуть винахідники цього маленького дива, потрапити в Книгу рекордів України. І не лише літак, а і злітна смуга, яку зроблено з тротуарної плитки на … сміттєзвалищі, що суперечить усім правилам побудови аеропортів.
Бровари. Кінцева зупинка автобуса №403. За часів СРСР тут було потужне підприємство «Управління механізації будівельних робіт», але Перебудова внесла свої корективи: розруха, безробіття, і занедбане підприємство було продано з «молотка». «УМБР-Бровари» (Управління механізації будівельних робіт), засновником якого став Олександр Головач, розпочало свою діяльність близько 16 років тому із виробництва тротуарної плитки. Власне, практично всю плитку, по якій ходять броварчани, вироблено у цехах Управління. Згодом на підприємстві почали випускати і обладнання для її виробництва, яке знаходить попит далеко за межами України. А два роки тому на території підприємства виросла нова чотириповерхова будівля із інтригуючим написом «Розробка та виробництво авіаційної техніки».
Спроба №1
Хрещеним батьком монопланів «ЛА» став український конструктор Михайло Волинець. «Такими літаками я займаюся з 1980 року, – розповідає конструктор. – Як і в кожного художника, у мене є мета – створити ідеальний літак. Двомісних монопланів із мотором «Ротакс» у світі багато, а от чотиримісних – немає. Вірніше, вони є, і найбільш продавані, але дуже дорогі, і звичайним людям не доступні. Ми ж із Олександром Головачем хотіли розширити ринок таких літальних апаратів створивши свій, унікальний, об’єднавши найкращі характеристики подібних монопланів».
Будівництво літака розпочали з будівництва цеху та станків для виробництва форм. «Форми робили із дерева, самотужки, адже матриці для літака коштують мільйони євро, – розповідає технологію «приготування» літального апарату начальник відділу збуту ПП «УМБР-Бровари Володимир Роганов. – Загалом технологія схожа на виробництво пластикових човнів: склотканина склеюється в кілька слоїв спеціальним клеєм, а потім піддається вакуумному формуванню».
Спочатку моноплан планувався, як двомоторний, однак два мотори – подвійні затрати, подвійні складнощі та навантаження на літак. А замовнику та конструктору хотілося легкого, швидкого і економного. Тож у процесі розробки в конструкцію було внесено ряд змін.
Так з’явилося перше дітище тандему – експериментальний 4-місний моноплан «ЛА-40» із автомобільним двигуном «Субару». «ЛА-40» випробовували не одним днем і не одним кілометром. Експеримент удався, та у конструктора з’являлися нові ідеї, стіл поповнювався новими кресленнями, а цех – новими заготовками для наступного моноплана.
Спроба №2
Літак нового покоління «ЛА-50 ANG PATRIOT UA» народився чотири місяці тому. «У ньому кожен елемент – силовий, тобто, бере участь у роботі конструкції, – каже Михайло Волинець. – Ми не винаходили новий велосипед, а за допомогою унікальних технічних рішень максимально вдосконалили вже наявне і отримали найкращий в світі літак у своєму класі».
«Патріот» – український прототип американських літаків «Цирус» та «Даймонд-40», однак має не 2, а 5 сидінь, комп’ютерну бортову систему, що виключає можливі помилки пілотування; відкидне шасі, що дозволяє при мінімальній витраті бензину – 8 л/100 км, розвивати максимальну швидкість – 250 км/год (при вітрі до 15 м /сек) та підніматися до 3,5 км. “Малюк” усе це може робити завдяки потужному авіаційному двигуну «ROTAX-912». Окрім цього, у моноплані спарене керування, що дозволяє використовувати його в якості навчально-тренувального.
“За всіма технічними характеристиками, моноплан має важити не менше 1 тонни, та важить усього 380 кг”, – хвалиться Олександр Головач. Загалом літальний апарат схожий на конструктор, адже крила та хвостовий стабілізатор знімаються, що робить його зручним у транспортуванні. Окрім цього, «Патріот» має можливості надлегкого літального апарату: при злеті та посадці обмежується 200-метровою злітною смугою, на що здатен тільки 2-місний літак. Олександр Головач сподівається, що такі «здібності» їхнього винаходу значно збільшать його затребуваність, адже подібним літакам потрібно для розгону 600 метрів. Та в Україні аеродромів із такими злітними смугами всього 30. А от 400-метрових злітних смуг в Україні 800. У світі літаки з подібними технічними характеристиками фермери використовують у якості велосипедів – для перельоту із ранчо на ранчо. Українське диво можна використовувати не тільки для сільськогосподарських робіт – опилювання полів, а і для роботи на кордонах та в якості аеро-таксі. Та поки що «ЛА-50», після повернення із виставки, що проходила в квітні цього року в німецькому місті Friedrichshafen, продовжує проходити тестування. «Мали б сертифікат – за 130 000 доларів продали б його в Німеччині відразу, – каже Олександр Головач, адже унікальні технічні характеристики маленького українця, незвичний стильний силует, національна окраска – «вишиванка» не залишили байдужими як гостей виставки, так і журналістів.
Поки «спроба №2» проходить ряд випробувань, у цехах підприємства вже на «підході» ще один моноплан – удосконалена модель «ЛА-50». «Нині маємо літак, який на 99% готовий до серійного виробництва, – каже конструктор. – Та вдосконалювати його продовжуватимемо, як робили свого часу винахідники із літаком Антонова «АН- 12»: його 30 років будували і стільки ж вдосконалювали».
Незвичайний аеродром, або Як усе починалося…
А розпочалося в Олександра Головача все з ґвинтокрила. Придбаний літальний апарат став для нього продовженням дитячого захоплення машинками-картами (невеличкі гоночні автомобілі – авт.), які шестикласник Броварської ЗОШ №7 конструював на гуртку юних техніків при Будинку дитячої та юнацької творчості. Захоплення моделюванням хлопцю передалося від батька – інженера-конструктора Миколи Головача. Свої перші «витвори» – карти з двигуном від мотоцикла «Мінськ», Олександр випробовував, ганяючи по вулиці Короленка. Так дитяче завзяття картингом плавно перейшло і в доросле життя. Ставши «на ноги» в бізнесі, Олександр здійснив свою давню мрію – літати, і придбав гелікоптер. Коли самотужки освоїв професію пілота гелікоптера, загорівся навчитися літати і на літаку. Придбаний моноплан вимагав особливих умов як зберігання, так і експлуатації, тож на околиці села Гоголів Головач і розпочав будівництво приватного аеродрому. Як каже пан Олександр, летовище можна віднести до категорії унікальних, адже побудовано його… на сміттєзвалищі, глибиною в 4 метри.
Це і справді восьме «чудо світу», адже аеродром на місці полігону відходів – нонсенс, що суперечить залізним правилам побудови аеропортів, – розповідає його творець. «Іншого вільного місця поблизу Броварів, що б мало необхідну довжину для злітної полоси, – 500 метрів, придбати мені не вдалося», – пояснює пан Олександр. Подібну практику використання промислових і побутових відходів мають лише в Японії. Правда там сміття переробляють, пресують у брикети та роблять із них штучні острови, на яких будують стадіони, музеї, теплиці, парки. В Осакському заливі на штучному острові зі сміття побудували навіть аеропорт. У Гоголеві сміття не переробляли, а максимально спресували та заклали тротуарною плиткою. Зробили це спеціально, розповідає Олександр Головач, адже полігон під важкістю плитки просідає плавно, без раптових провалів. Раз на два-три роки злітну смугу вирівнюють, підкладаючи плитку. «З часом сміттєзвалище перестане «утрамбовуватися» і аеродром залишиться рівним і надійним», – переконує власник аеродрому.
У Державіаслужбі України не поспішали надавати ліцензію на це ноу-хау. Однак випробування підтвердили: злітна смуга нічим не поступається традиційній, і в 2014 році аеродром у с. Гоголів отримав свій офіційний статус. Такий експеримент доводить: немає нічого надійнішого за те, що зроблено з любов’ю і з перспективою на довгі роки.
Дитяча школа авіамоделювання
Сьогодні ми можемо стверджувати впевнено: на Броварщині літакобудування є! І майбутні авіаконструктори також. Їх підготовкою займаються у дитячому аеромодельному гуртку, який півроку тому відкрито на базі аеропорту. За цей короткий час юні конструктори встигли стати переможцями на кількох чемпіонатах не тільки України, і черговий раз прославити Бровари.
Фото – автора
noyesmaybe
8 років томуГарний матеріал про кращих броварчан, дякую