Зір-2

Частина II

У кожного хірурга є своє «міні-кладовище»

У статті «Протистояння між Броварською ЦРЛ та офтальмологічним центром «Зір» триває» ми познайомили вас із двома різними поглядами на заплутану історію господарських спорів та взаємних претензій між директоркою Федорівського офтальмологічного центру «Зір» Людмилою Казанець та головним лікарем Броварської ЦРЛ Віталієм Багнюком. Двоє лікарів, які понад 13 років успішно співпрацювали, за останні два роки стали непримиренними ворогами з однієї причини: Броварська ЦРЛ відмовила центру в продовженні терміну оренди приміщення. Причини відмови та версії обох сторін ви можете прочитати в I частині статті, а сьогодні ми розповімо історію однієї з пацієнток, якій довелося мати справу з лікарями обох офтальмологічних установ.

У цій «санта-барбарі» не можемо не згадати ще одну дійову особу –  52-річну Інесу Л., історія хвороби якої  проливає світло на «додаткові» обставини. Досить часто в подібних «розборках» лікарів заручниками стають пацієнти. Однак пані Інеса, якій у Центрі мікрохірургії ока Наталія Петренко зробила чотири невдалі операції по видаленню катаракти та імплантації штучної очної лінзи, вважає, що опинилася у потрібному місці в потрібний час. Коли була зовсім у відчаї (після операцій їй стало зовсім зле і вона перестала бачити на ліве око), випадково і потрапила до Людмили Казанець. У центрі «Зір» її безкоштовно оглянули і направили на консультацію в столичний Центр, де згодом і прооперували. Під час п’ятої операції, за яку Інеса офіційно віддала в касу 14 тис. 828 грн, жінці око врятували, видаливши два «провалених» кришталики, пришивши сітківку ока, розірвану лазером, та знявши рогівковий шов. Однак повністю відновити зір Інесі так і не вдалося. Потерпіла звернулася в Деснянський суд м. Києва з приводу компенсації Броварським центром мікрохірургії ока матеріальних і моральних збитків та написала скаргу в Антикорупційний комітет. Та найцікавіше в цій справі, що повертати їй збитки ніхто не збирається - вона програла всі 3 суди, де довели, що в медицині бувають і ускладнення, тим більше, хвора була тяжка, після онкооперацій (до речі, про це знав її лікар В. Волчанський). Тільки чому він і пані Петренко приховували від пацієнтки ускладнення та продовжували робити операцію за операцією, залишається загадкою. Окрім усього, в пані Інеси немає найголовнішого – квитанцій про оплату операцій – їх просто не видали (за першу операцію жінка віддала 7 300 грн, а за третю – 690 грн). До речі, менеджер Центру Сергій Кривун уточнив: 690 грн. - ціна лише кришталика, а саму операцію проведуть безкоштовно. Але, як стверджує Людмила Казанець, кришталики – найдешевша деталь в операції, всі вони – штамповка і коштують максимум 5 доларів. Також у пані Інеси немає і жодного документу, який би підтверджував, що вона взагалі оперувалася в БЦМХО. Немає ні виписки, ні лікарняних, ні результатів аналізів, лише ось такі «листи призначень» (виписку і  лікарняний видали лише після другої операції).

Натомість пацієнтку звинувачують у недотриманні лікарських призначень. Саме тому, за словами Наталії Петренко, й сталися ускладнення. Дивно, що жінка, яка перед чотирма операціями на оці перенесла ще кілька онкооперувань, не піклувалася про своє здоров’я і невчасно зверталася до лікаря за консультацією. До речі, коли справа дійшла до суду, до пані Інеси телефонував Валентин Багнюк і пропонував зустрітися, щоб допомогти  вирішити всі проблеми, однак жінка відмовилася, бо так і не зрозуміла: її залякують чи справді пропонують допомогу. Наталія Петренко вважає, що «в Інеси не було безвихідної  ситуації, але пацієнтка стала брудним маневром Казанець», яка й домоглася відкриття кримінального провадження проти БЦМХО. Не зрозуміло, чому вже після другої операції, яка дала ускладнення, пані Інеса  не задумалася: чи варто йти до того ж лікаря «під ніж» втретє і вчетверте.

Про те, що Центр мікрохірургії ока відкрився в Броварах у червні 2013 року, воліють не згадувати ні Валентин Багнюк, ні Сергій Кривун. І не дивно, адже Інесу Л. було прооперовано 10 серпня, 24 вересня, 11 жовтня і 2 листопада 2013 року, і з пацієнтів вже брали гроші, а квитанцій не видавали. Взагалі в інтерв’ю нашим журналістам  пан Кривун повідомив, що Центр відкрився лише кілька місяців тому (?), також довго згадував ціни на операції, не орієнтувався, скільком людям за місяць надали послуги і скільком видалили катаракту, адже «цього не реєструють» (?). А в кінці резюмував: «Інеса Л. нічого нам не платила, всі чотири операції ми їй зробили безкоштовно, бо за неї просили». Цікаво, про який «блат» може бути мова, якщо це підприємство госпрозрахункове, і кому ж йшли гроші від надання послуг?