Електротермічний опік  60% тіла -  голови, шиї, тулуба,  рук, правого стегна; опіковий шок вкрай важкого ступеня  – така ціна екстремального хобі  учня 9-Б кл. Броварської ЗОШ №2 Олександра  Терещенка, який  разом із групою однолітків подорожував «зацепом»  на поїзді. 14 квітня хлопцю захотілося гостріших відчуттів, тож  під час руху електропотяга він видерся на вагон, де його і вдарило 3 000 вольт. Цей заряд здатен перетворити людину на попіл. На велике щастя, 15-річний підліток вижив, хоча і продовжує балансувати між життям і смертю.

«Трагедія трапилася в четвер, 14 квітня, - розповідає батько підлітка Валерій. - Про те, що сталося, мені повідомила мама Сашкового однокласника Миколи  (_ім’я з етичних міркувань змінено – авт.). _Саме з ним і був того дня мій син». Батько стверджує, що дитина в нього нормальна: не випиває, не палить, багато читає історичної літератури, займається музикою –  у Будинку дитячої та юнацької творчості (БДЮТ) вчиться грі на гітарі, барабанах та грає у вокально-інструментальному ансамблі (ВІА). Після школи  вдома обідає і відразу йде на музику, повертається  близько 9 вечора.

[caption id=”attachment_55157” align=”aligncenter” width=”600”]Зацепінг Олександр Терещенко[/caption]

Зацепінг

Саме після занять музикою, хлопець і вмудрявся покататися на електричці та до 21 год повернутися додому. Як розповів викладач гуртка  Валерій Степанець,  офіційні дні  Сашкових занять – середа  з 15.45 до 17.45 та неділя з 14.00 до 16.00. Однак його талановитий учень, який грає як на ударних інструментах, так і гітарі, міг приходити і в інші дні. Та 14 квітня Сашка на заняттях не було. Зате о 18.15 хлопець був на пероні зупинки «Бровари» і сів зі своїм однокласником Миколою в електричку «Київ-Ніжин».

 «Нас завжди збирається компанія, але в четвер ми були з Сашком удвох, - розповідає Микола. - Те, як каталися  «зацепом», знімали на камеру і викладали в Ютюб. Але цього разу я не знімав. Зайшли в електричку, як і всі. А потім  Саша десь перед зупинкою Трубіж  поліз на дах вагона, а я  залишився в тамбурі. До цього часу ми на даху ніколи не каталися. Через деякий час я побачив за вікном спалах, потім - ще два, і коли електричка на Трубежі зупинилася, я вибіг. На вагоні лежав Саша і горів, як свічка. Я почав кричати. У цей час Саша впав на платформу, і я почав його гасити курткою. Спочатку люди не знали, куди викликати «швидку», тож вирішити везти Сашу до Бобровиці».

«Відразу  після повідомлення про трагедію із старшим сином (у родині підростає ще 11-річний хлопець - авт.), ми з дружиною взяли таксі й поїхали в Бобровицю (Чернігівська обл. – авт.), - розповідає Валерій.-  Також окремою машиною поїхала і Сашин класний керівник  Оксана Чайка разом із деякими батьками класу. Наш син лежав у реанімації  Бобровицької  райлікарні без свідомості під крапельницею та апаратом штучного дихання. Нас до Саші не пустили. Найперше, що сказали лікарі – синові травми не сумісні з життям». Валерій відразу спростовує чутки, що поширилися Інетом: після вердикту лікарів від дитини мати не відмовлялася, і заживо дитину не хоронила. Зрозуміло, в матері був шок, тож довелося допомогу надавати і їй.

Зацепінг

 

Наступного дня,  після консиліуму, лікарі все ж порадили везти тяжкохворого в столицю, попередньо домовившись із Київською обласною лікарнею. «Після того, як приїхав із Києва реанімобіль і лікарі оглянули сина, у мене взяли розписку, що я не матиму ніяких претензій до медиків, якщо Саша під час транспортування помре, адже стан у нього був критичний», - каже батько. Під час півторагодинної дороги у хлопця кілька разів переставало битися серце, тож  машину доводилося зупиняти і «запускати» життєдайний орган. Ще кілька разів серце зупинялося і в столичній реанімації. Та до одної біди додалася інша: у дитини відмовили нирки. І хоча підлітку зробили гемодіаліз (механічне очищення крові для лікування важких форм ниркової недостатності – авт.) та вставили  в трахею трубку для дихання, ніяких шансів на життя хлопця медики не давали. Тоді  родичі порадити батькам звернутися в церкву і покликати священника для проведення обряду Соборування. Чи саме цей обряд створив диво, чи ні, але Саша прийшов до тями, і в  батьків з’явилася надія, що син виживе.

Директор ЗОШ №2, де навчається  Сашко, Валерій Кащеєв, каже, що учні школи просто шоковані тим, що сталося з Олександром, і факт небезпечного екстриму оцінюють негативно. «Якби батьки учнів попереджали вчителів про подібні захоплення своїх дітей, нехай і анонімно, такого б не сталося, - каже директор. –  Одна з матерів підлітків знала, чим захоплюється її син та його однокласники, однак у школу не повідомила. Натомість обіцяла підліткам, якщо вони припинять займатися «зацепінгом», повезти їх у музей, де є старі вагони. Та найбільше винна в тому, що трапилося  – людська байдужість, адже люди, напевне, бачили, як підлітки «граються», і поліції не повідомляли».

Зацепінг

Валерій Кащеєв розповів, що вчителі з’ясували, які діти разом із Олександром займалися «зацепом», провели з ними та їхніми батьками роз’яснювальну роботу. Як стверджує директор, переважна більшість цих сімей – благополучні. Та і самого Сашка як класний керівник Оксана Чайка, так і викладач гуртка «ВІА» Валерій Семенець характеризують і з позитивної сторони: чемна, добра, талановита дитина.

[caption id=”attachment_55162” align=”aligncenter” width=”600”]Зацепінг ЗОШ №2, де навчається Олександр[/caption]

«У мене з сином довірливі стосунки, я практично ніколи його не бив, хіба що маленьким, і то пару раз, - каже Валерій. – І ніколи не думав, що мій син може займатися чимось подібним». Підтвердження тому, що в сина і справді з’явилося екстремальне хобі -  подорожувати «зацепом», батько знайшов на Сашковій сторінці «ВКонтакті», коли вдалося прочитати його переписку з товаришами. Чому так трапилося, що їхня слухняна дитина наражала себе на небезпеку, батько пояснює тим, що Сашу ще змалечку цікавило все непізнане: то він за буйки запливе, то хоче полізти  на радіовежу, що на Радіостанції (останню знесли – авт.). Та і його сторінка «ВКонтакті» підтвердження різнопланових захоплень підлітка: Сашка цікавить, як зробити фокуси з мікрохвильовою, і як трансформувати глиняного горщика у коптильню, і  як змайструвати арбалет. Та найбільше на Сашковій сторінці - майстер-класів гри на гітарі та барабанах, а також фото і відео його кумирів - панк-рок музиканта Михайла Горшенєва, Валерія Кіпєлова з рок -групи «Кипєлов», і, звичайно, Віктора Цоя.

На сьогодні стан Саші лікарі оцінюють як «критично стабільний», та, на щастя, хлопець вже почав сам дихати, стабілізувався і тиск. Однак попереду на підлітка очікує дороге та довготривале лікування, тож усі небайдужі мають змогу долучитися до збору коштів на порятунок  Олександра Терещенка. Щоб врятувати дитину, з найпершого дня до збору грошей активно підключився батьківський комітет 9-Б кл., власне, силами  яких і продовжується лікування Саші, адже  батько-вантажник та безробітна мати  віддали всі заощадження, що мали.

Карта Приватбанку №4149 4978 6461 6158 (Валерій Терещенко, батько). Грошима, які поступають на картку, розпоряджається батьківський комітет 9-Б класу.

Фото - автора, з Інтернету та архіву сім’ї Терещенків