Чи законні номерні знаки будинків у Броварах, виконані російською мовою?

На тлі всеукраїнської уваги, що прикута до подій із прийняттям законопроекту «Про засади державної мовної політики», я вирішив на прикладі одного міста дослідити ситуацію із мовною політикою. Всі ми пам’ятаємо, наскільки великий резонанс у суспільстві викликала спроба «просунути» цей документ, який більшість експертів називають не інакше як провокацією, передвиборчим піаром, спробою приховати соціально-економічні негаразди у країні, але аж ніяк не спробою захистити мови національних меншин, що декларують автори законопроекту.

Проблема з номерними знаками будинків полягає перш за все у тому, що на деяких спорудах відсутні таблички українською мовою, оскільки наявність інформації російською автоматично прийнято вважати самодостатньою. Так повелося ще з радянських часів, що було і лишаться ефективним інструментом витіснення української російською. Тут явні порушення права україномовних, адже вони не можуть отримати інформацію своєю мовою, яка за Конституцією є державною в Україні.

Конституція України, ст. 10:
«Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.»

Закон «Про мови в Українській РСР» (нині чинний):
ст. 2: «Українська РСР забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя.»
ст. 8: «Будь-які привілеї  чи обмеження прав особи за мовною  ознакою, мовна дискримінація неприпустимі.»
ст. 38: «В   Українській   РСР   топоніми  (назви  населених  пунктів, адміністративно-територіальних одиниць, вулиць, майданів, річок  і т. ін.)  утворюються і подаються українською мовою. Топоніми можуть передаватись також національною мовою більшості населення тієї  чи іншої місцевості»

Слово «також» у ст. 38 Закону «Про мови в Українській РСР» передбачає, що там, де більшість не становлять  українці, топоніми все одно мають подаватись українською, але паралельно може використовуватись мова більшості населення місцевості. Отже, таблички мають бути двомовними. Однак у Броварах більшість населення – українці, тому тут ця норма не діє.

У  Київській області згідно із Всеукраїнським переписом населення 2001 року українцями себе назвали 92,5% населення. З-поміж них українську мову вважають рідною 98,4%.

Мою увагу привернули номерні знаки будинків, виконані російською мовою. Серед садибної забудови таких більшість, причому це переважно старі радянські таблички, які з тих часів ніхто не змінював. Незважаючи на те, що встановлювали їх централізовано, ніхто ніякого нагляду за ними не здійснює – не замінює, не ремонтує.

Варто зазначити, що свідомість людей, вочевидь, більша, ніж свідомість влади, оскільки індивідуальні номерні знаки, які вони виготовляють чи замовляють самотужки для своїх будинків, зазвичай виготовлені саме українською.

Однак,  відповідальність за експлуатацію цих знаків на приватних будинках несуть зазвичай самі мешканці, оскільки вони не користуються послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Такими послугами користуються мешканці багатоквартирних (найчастіше послуги надають ЖЕКи).

вул. Київська, 290

вул. Оболонська, 45

вул. Київська, 288-А

А тут із табличками все гаразд, але російською виконані інші надписи (вул. Грушевського, 15-А)

Згідно з постановою Кабінету Міністрів №529 від 20 травня 2009 року типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій включає у себе експлуатацію номерних знаків на будинках.

За словами директора ДП «Житло» Дмитра Шишкіна, компанія якого обслуговує будинок по вул. Київській, 290, про цю проблему йому відомо, однак через занизькі на його думку тарифи на житлово-комунальні послуги грошей не завжди вистачає і на інші статті витрат. Керівник висловив готовність замінити номерні знаки, коли настане така можливість. За його словами російськомовні таблички висять ще з часів СРСР. А кількість номерних знаків в принципі не є достатньою – спецслужби не завжди можуть знайти деякі будинки за адресою, бо не можуть зорієнтуватися, особливо у темну пору доби, оскільки наявні таблички  не освітлюються.

Також хочу зазначити, що у Броварах багато встановлених україномовних табличок мають граматичні помилки. Так видатний український письменник Тарас Шевченко, на честь якого названа вулиця, раптом став жінкою:

А в іншого відомого письменника кудись зник дефіс із псевдоніму:

Звісно, скоріш за все, ці помилки випадкові та викликані безграмотністю тих, хто виробляв таблички. Однак у будь-якій цивілізованій країні таке допускати просто соромно. У Франції, наприклад, за помилки у вивісках і табличках передбачені штрафи.

Закон «Про мови в Українській РСР», ст. 8:
«Публічне приниження  чи  зневажання,  навмисне  спотворення української або  інших  мов  в  офіційних  документах  і  текстах […] тягнуть  за  собою  відповідальність, встановлену законом.»

Що на нас може чекати у разі ухвалення законопроекту «Про засади державної мовної політики»

Відповідно до ст. 27 документа «назви адміністративно-територіальних одиниць, залізничних станцій, вулиць, майданів і т. ін. – утворюються і подаються державною мовою». Конституція та законопроект визначають державною мовою виключно українську.  Також у цій статті зазначено, що  «поруч із топонімом державною мовою відтворюється його відповідник цією регіональною мовою (мовами).» Тобто, у будь-якому разі назва українською мовою має бути.

У документі по-своєму потрактоване поняття «регіональна мова», що відмінне від визначення, яке надає цьому терміну Європейська хартія регіональних мов. Законопроект Ківалова-Колесніченка дає можливість введення регіональної мови на будь-якій території, де нею розмовляють більше 10% населення. Водночас спосіб, процедура, порядок визначення того, де і скільки людей розмовляють тією чи іншою мовою законопроектом не передбачені. Чи буде впроваджена у Броварах регіональна мова – лишається загадкою. Але, бачачи, що не виконуються норми чинного законодавства, виникають великі сумніви у тому, що вони виконуватимуться із прийняттям цього законопроекту.

Законопроект «Про засади державної мовної політики», ст. 1:
 «…регіональна мова або мова меншини – це мова яка традиційно  використовуються  в  межах  певної   території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави; та/або відрізняється від офіційної мови (мов) цієї держави…»

Європейська хартія регіональних мов , ч. I, ст. 1:
a) термін «регіональні мови або мови меншин» означає мови, які:
i) традиційно використовуються в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави; та
ii) відрізняються від офіційної мови (мов) цієї держави; він не включає діалекти офіційної мови (мов) держави або мови мігрантів…