На основі результатів паралельного підрахунку, який здійснив броварський виборчий штаб «УДАРу» за протоколами з мокрими печатками, ми зробили аналіз географічного розподілу симпатій виборців 97 округу. Цифри, які ми отримали, наочно пояснюють секрет «срібла» Миколи Семеняки, який несподівано для штабів і влади, і опозиції посунув регіонала Федоренка на третє місце, а також дають зрозуміти, за рахунок чого таки переміг Різаненко та як він убезпечився від фальсифікацій.

«Свій земляк» Семеняка

Як видно з діаграми, найбільшу підтримку «срібний призер» виборчих перегонів у 97 окрузі Микола Семеняка отримав у Баришівському районі, у якому він власне і мешкає (у с. Коржі ) – 57,4 % голосів. Трохи менше, але теж досить солідний відсоток цей безпартійний самовисуванець набрав і в самій Баришівці – 54,8%. У Березані за «афганця» Семеняку проголосувало 46,4 % виборців. Загалом у «рідному краї» (насправді народився кандидат у селі Каменне Рокитнянського району Рівненської області) Семеняка набрав майже 15 тис. голосів підтримки, що власне і забезпечило йому почесне друге місце на виборах-2012 та змусило всіх броварчан останні два дні спантеличено задаватись запитанням «Хто такий Семеняка?»

Проте саме це запитання і стало причиною того, чому Семеняка не виграв ці вибори. У Броварах та Броварському районі він набрав неприпустиму для перемоги кількість голосів – 3,2 % у районі та 1,3% у місті, що в сумі не дало й 1,5 тисячі голосів.

Відтак, зробивши ставку виключно на своїх земляків та майже не працюючи з мешканцями сусіднього регіону, власник одного з найпопулярніших кафе у Баришівському району, прогадав: все таки переважна більшість виборців 97 округу проживає по сусідству. Однак тепер він має всі підстави думати про посаду селищного або міського голови у «своїх» населених пунктах.

В абсолютних цифрах (за кількістю виборців) географія прихильників кандидата Семеняки вигладає так:

Системний підхід Різаненка

У Павла Різаненка цифри «понад 50%», як у Семеняки, немає ні в Броварах, де він проживає, ні в Броварському районі, де він народився. Однак це не завадило йому впевнено перемогти. Найбільший «електоральний врожай» кандидат зібрав у Броварах – 35,9 %, трохи менше – у Броварському районі: 32,8%. Що зовсім не випадково, адже Різаненко вже майже два роки є депутатом Броварської міської ради та з першого ж дня повноважень не дає спокою місцевим чиновникам: кількість його депутатських звернень нині обраховується сотнями, більше того завдяки його зусиллям було порушено кілька кримінальних справ по земельних оборудках у Броварах. Непримиримість та наполегливість у боротьбі за дотримання законодавства місцевими можновладцями схилили симпатії броварського протестного електорату на його користь, а підтримка «УДАРу», а потім і ВО «Батьківщини» остаточно їх укріпила.

У Броварському районі Різаненко проводив надзвичайно активну роботу (особисті зустрічі з виборцями, палатки, плакати, газети, листівки тощо), чим забезпечив собі майже 10 тис. голосів підтримки. Разом з голосами броварчан вони склали переможні 26,5 тис. голосів.

Однак кандидат на цьому не зупинився та активно агітував й у сусідньому регіоні, що дало свій результат і зрештою забезпечило його  беззаперечну перемогу: Баришівка дала 21,3% голосів, Баришівський район – 16,6%, а Березань – 18,6 %, що сумарно склало близько 5 тисяч голосів, які стали вагомим внеском у «значний відрив» від найближчих конкурентів. Саме цей відрив і став тим бар’єром, який змусив владу відмовитись від сценарію фальсифікації результатів виборів.

В абсолютних цифрах (за кількістю виборців) географія прихильників кандидата Різаненка вигладає так:

«Недомасажовані сусіди» Федоренка

Географія підтримки кандидата від влади Сергія Федоренка є дуже нерівномірною. Найбільше симпатиків голова земельної комісії Броварської міської ради (який перед виборами частенько підміняв своїх колег з районної та сільських рад та активно вручав мешканцям довколишніх сіл державні акти на землю) зібрав у Броварському районі, отримавши аж 23,8 % голосів (менше, ніж Різаненко, та все ж). А от мешканці Броварів не повірили у «міф про тролейбус» та не купились на масову роздачу пайків і спорудження «чисельної кількості» дитячих майданчиків і поліклінік, тому за Федоренка проголосували лише 12,2% броварчан.

На відміну від міста, де Сергій Миколайович проживає уже багато років та у якому комунальна газета «Броварська панорама» годувала жителів покращенням майже рік, але так і не вигодувала армії прихильників, у сусідній Березані головний броварський регіонал отримав майже ідентичний показник підтримки – у відсотковому відношенні, звісно: 12,8 %.

Щоправда, причина такої несподівано високої прихильності березанчан до кандидата-чужинця, дуже проста: 616 з 987 набраних Федоренком по м. Березань голосів було отримано на дільниці № 321096, де розташована… Березанська виправна колонія. Тут з 767 осіб, які взяли участь у голосуванні, 80 % проголосували за головного масажиста країни, і це - найбільший відсоток голосів, який Федоренку вдалось здобути на окремо взятій дільниці на цих виборах.

Але «запорукою поразки» кандидата від Партії регіонів, яка відтіснила його на останнє місце п’єдесталу, стала вкрай низька підтримка жителів Баришівки та Баришівського району – 3 % і 3,2% відповідно. Патріотизм місцевих жителів, який проявився у шаленій підтримці Семеняки, зробив свою справу.

В абсолютних цифрах (за кількістю виборців) географія прихильників кандидата Федоренка вигладає так:

Поза п’єдесталом: Ратніков, Іваненко, Кравець і Шапран

Двічі кандидат в мери Броварів, двічі депутат міськради, а нині депутат обласної ради Дмитро Ратніков, який за даними соціологічних досліджень претендував мало не на перемогу у боротьбі за парламентське крісло, набрав неочікувано низький відсоток голосів навіть у Броварах – всього 16,2 % (на місцевих виборах 2010 року, коли він обирався до облради, він набрав рекордні 40 %). Проте це все ж більше, ніж у регіонала Федоренка. А от в Броварському районі Ратніков набрав вдвічі менше, ніж кандидат від влади – 10,9%. Сусідній регіон також негусто підтримав броварського «опозиціонера» з 10-річним стажем: Березань – 5,4%, Баришівський район – 4,9%, Баришівка – 4,7 %.

Олег Іваненко, який посів п’яте місце у загальному заліку, у Броварах несподівано випередив Федоренка і виграв «бронзу» електоральних симпатій броварчан, набравши 13 %. У Броварському районі цей безпартійний самовисуванець взяв 5,9 %, у Баришівці – 4,6 %, у Березані – 2,7 %, у Баришівському районі – 2,4 %.

Кандидат, який у своїй біографії голосно заявляв про кілька десятків тисяч виграних судових справ в інтересах жителів Броварщини та у власному «соцопитуванні» пророчив собі беззаперечну перемогу, набрав трохи більше 4000 голосів на весь округ і посів шосте місце. Юрій Кравець, який на виборах мера Броварів у 2010 році був третім, отримавши голоси 2419 броварчан, на парламентських виборах набрав на 150 голосів менше – 2275, що становить 4,9% від загальної кількості броварчан, що проголосували 28 жовтня. У районі за Кравця проголосувало 4,4% виборців. У Баришівці – 1,6 %, у Березані та Баришівському районі – по 1,4 %.

Новий керівник броварського алюмінієвого заводу Сергій Шапран – чи не єдиний з кандидатів, який у всьому окрузі набрав практично однакову кількість голосів у відсотках: у Броварах – 3,7 %, у районі – 3,5 %, у Баришівці – 2,5 %, у районі – 3 %, у Березані – 2,2 %. Практично вся агітаційна кампанія цього кандидата будувалась на поширенні інформації про благодійні та меценатські справи молодого підприємця. Подібна агітація подіяла на майже 3,5 тисячі виборців 97 округу.

І хоч наш аналіз ґрунтувався не на офіційних результатах виборів народних депутатів України у 97 виборчому окрузі (встановлення яких, схоже, відбудеться ще не скоро), а на даних паралельного підрахунку, ми переконані, що навіть у разі перерахунку бюлетенів на окремих дільницях загальні тенденції географічного розподілу електоральних симпатій у 97 окрузі не зміняться, а тому, сподіваємось, наші висновки та спостереження стануть у пригоді через 5 років, коли країна обиратиме новий парламент.