Обговорення проблеми підтоплення старої частини міста: громада слухала, лектор «плавав»

Через місяць у Броварах потрібно провести ще одні громадські слухання - щодо доцільності або недоцільності багатоквартирної забудови ІІ житлового району в районі вул. Богунського та Маяковського. При чому - за обов’язкової участі представників будівельної компанії та фахівців з гідрогеології та інженерного захисту території. Такого висновку дійшли учасники громадських слухань на тему підтоплення старої частини міста з гучною назвою «Підтоплення. Шляхи вирішення», що відбулись 16 червня і тривали майже 3 години. Рішення, як подолати проблему, від якої потерпає третина міста, минулого вівторка так і не було знайдено. Натомість присутні вкотре почули тривалу доповідь організатора слухань, який представив свою власну версію причин підтоплення та способів її вирішення. Проте мешканцям цього виявилось явно недостатньо.

Ми не ставимо за мету якось образити громадського активіста Віктора Малофієнка, який виступив ініціатором і головуючим на громадському слуханні. Треба віддати належне: Віктор Васильович - фанат своєї справи, займається проблемою підтоплення вже понад 10 років. Але чого бракує ентузіасту, то це таланту організатора, а також на заваді стає постійне бажання бути головуючим і щоб слухали лише його.

При цьому добродій забув, що цей захід — громадські слухання, тобто, такі, де бере участь вся громада і мають бути висловлені різні точки зору, а також обов’язково думка фахівців. Проте збори 16 червня були слуханнями у прямому значенні слова — присутні майже цілу годину слухали лише Віктора Васильовича. Щиро кажучи, захід нагадував дещо нуднувату лекцію одного лектора, який до того ж ще й «плавав» у суті самого питання.

При цьому у виступі організатора чітко прослідковувались дві головні тези: 1) проблем багато (однак, без якогось конкретного системного підходу до шляхів їх вирішення); 2) ніхто у місті проблемою підтоплення не займається, але з такою подачею, ніби фактично проблемою переймається лише сам Віктор Васильович.

До речі, на закиди Малофієнка про те, що у місті ніхто не переймається проблемою підтоплення, присутня на засіданні начальник управління житлово-комунального господарства Броварської міської ради Галина Плотнікова досить переконливо «розклала по поличках» — що саме і як робиться для вирішення гострої для міста проблеми. Зрозуміло, що цих заходів явно недостатньо, щоб подолати підтоплення повністю, проте сказати, що нічого не робиться, точно не можна.

Втім, певний позитив у заході був. Коли до дискусії стали долучатися активісти та небайдужі мешканці міста, на поверхню «виплило» багато проблем.

Так, присутні звернули увагу, що одним з першочергових питань повинно бути замовлення техніко-економічного обґрунтування, щоб зрозуміти як краще організувати водовідведення (дощову каналізацію, дренажні системи, побутова каналізація, зокрема, по старій частині міста). Звернули увагу на проблему водовідведення води на перехресті вулиць Гоголя та Осипова, де розташована одна з найнижчих точок міста і де вода після опадів часом суттєво піднімається. Звучали й проблеми затоплення інших вулиць після опадів.

Сам організатор «слухань» розповів про те, що потрібно провести ревізію та розчищення водовідвідних каналів в районі масиву «Оболонь», забезпечити роботу насосної станції по вулиці Петровського, а також в районі озера «Каланча», забезпечити будівництво водовідводу по масиву «Оболонь» — вул. Петровського, вул. Київська, вул.. Маяковського, а також по 10-му мікрорайону: вул. Грушевського — залізниця — урочище Свідловщина.

Прикро лише, що коли громада піднімала якісь проблеми, Віктор Васильович відразу голосно як посередник чи третейський суддя говорив: «Ану, що на це скаже влада?», так ніби хотів представників влади «притягнути до відповіді» або ж навмисне якось її дискредитувати, при цьому приділяючи якраз цьому більше уваги, аніж пошуку вирішення проблеми.

На якомусь етапі “громадських слухань” учасники вирішили, що потрібно послухати не лише одного організатора, а й справді фахівців справи, щоб реально розібратись у проблемі, а найголовніше - зрозуміти, як її вирішувати. І тут несподівано виявилося, що на зборах присутні представники фірми-забудовника, яка має плани щодо ІІ житлового району. Власне з цього моменту слухання пішли у значно цікавішому руслі.

Забудовник розповів про те, що земля надана йому під забудову в оренду, а місто ставить перед ним першочергові завдання - вирішити проблеми підтоплення у мікрорайоні та налагодження комунікацій для водовідведення не лише в мікрорайоні, а й в усій «старій» частині міста.

Головна ж тривога, яку висловлювала громада, полягала в тому, щоб забудовник не виявився фірмою-одноденкою, якій головне лише збагачення і він не буде перейматися проблемами мешканців міста.

Щоправда, коли зайшла мова про якісь конкретні схеми, цифри, розрахунки, виявилося, що представники організації-забудовника не готові до такої розмови, бо прийшли насамперед побачити, як проходять слухання. І тут більше питання не до них, що не підготували доповіді та виступи, а до організатора заходу, який насамперед ставив за мету розповісти своє бачення, а не почути інші підходи й пропозиції.

Врешті було запропоновано: упродовж місяця представники фірми-забудовника мають проаналізувати документацію проекту забудови ІІ житлового району і підготуватися до повноцінних громадських слухань, де будуть мешканці самого району, представники управління архітектури і будівництва міської ради, представники забудовника та запрошені фахівці з питань містобудування та з проблем підтоплення. На тому й вирішили.

Однак сама проблема підтоплення у місті так і зависла у повітрі. Не було знайдено комплексний підхід до її вирішення, не відбулося системного і вичерпного обговорення проблеми. Слухання переважно пройшли у руслі озвучень локальних проблем та негараздів, без єдиної концепції.

Завершувався захід наріканням на організаторів (чи то пак, на одного організатора) про те, що було знову втрачений дорогоцінний час. Крім того, наголошувалось на тому, що пальму лідерства у вирішенні питання підтоплення міста потрібно передавати іншим ентузіастам, мовляв, проводити громадські слухання стільки років і при цьому де-факто не зрушитися з місця — це занадто.

Фото - Микола Кожемяко