• Сьогодні: П’ятниця, 29 Березня, 2024

Гуртожиток заводу пластмас віддали в приватну власність, щоб згодом продати «з молотка»?  

Лютий08/ 2017
avatar
Ірина Ющенко

Журналіст видання "Маєш право знати", мешканка Броварів

Повідомленню, що 4 липня 2016 р. їхній гуртожиток на вул. Незалежності, 3Б, що належав ЗАТ «Броварський завод пластмас», разом із усіма мешканцями виставлено на продаж, люди спочатку не повірили і з такого жарту посміялися: це ж вам не рабовласницький лад, що людей продають? Та згодом з’ясувалося, що це ніякий не жарт, а спланована афера. У цій хитромудрій  справі  «рильце в пушку»  не тільки  у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а  і в Заводу пластмас та Броварської  міської влади.

У 66 випуску проекту «Стоп корупції», що вийшов на 5 каналі 29 листопада минулого року, журналісти розповіли про афери навколо ЗАТ «Броварський завод пластмас». У результаті шахрайських дій, завод разом зі всім майном, у тому числі гуртожитком, що на вул. Незалежності 3Б, де мешкає понад 300 колишніх і нинішніх працівників заводу, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 4 липня спробував продати на аукціоні  «з молотка».

Фонд гарантування вкладів нічого не гарантує?

Як з’ясували столичні журналісти, цілком «боєздатний» завод узяв у ПАТ “ВіЕйБі Банк» (VAB Банк) під заставу іпотечного кредиту 55 млн грн, а позаяк не зміг стовідсотково розрахуватися за договором, у 2016 році ЗАТ разом зі всім своїм майном перейшов у власність банку. Однак новий власник – “ВіЕйБі Банк» виявився банкрутом. Щоб повернути вкладникам їхні гроші, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб і виставив на продаж завод разом зі всім його майном. У тому числі, і гуртожиток.

Гуртожиток на бульв. Незалежності, 3Б

Та це вже «ягідки». «Квіточки» з’явилися ще в 2009 році. Тоді голова Наглядової ради заводу Юрій Ірклієнко запропонував заводу задовольнити клопотання ТОВ «Луксор», ТОВ «Трініті Інвест Компані»  і ТОВ «1-Тел» щодо майнового поручительства ЗАТ «Броварський завод пластмас».

На основі протоколу і було укладено іпотечний договір із банком – ПАТ “ВіЕйБі Банк». І хоча кредит було погашено, та фінансові зобов’язання цих 3 компаній у 115 млн грн. лягли на плечі заводу пластмас. Згодом  випливло, що протокол уклали з численними порушеннями, серед основних – неузгодження його на загальних зборах акціонерів. Та державний  реєстратор – приватний нотаріус Олександр Соколов закрив  очі на порушення закону і завод зі всім майном перейшов до нового власника – “ВіЕйБі Банк». Ну, а те, що сталося далі – ми вже знаємо.

«Після такої приголомшливої новини – повідомлення про продаж гуртожитку на аукціоні, ми не знали, що робити,  і звернулися за допомогою до Броварської міської ради», – розповідає одна із мешканок гуртожитку Наталія.

«29.06.2016 р. у Броварський відділ поліції від виконкому міськради надійшло повідомлення про злочин, який вчинив Броварський завод пластмас, –  повідомив начальник броварської кримінальної поліції Євген Тетерук. – Посадові особи заводу включили до переліку статутного майна гуртожиток із метою його подальшого продажу на аукціоні, чим порушили вимоги Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців  гуртожитків».

За ч. ІІ, ст. 191 ККУ правоохоронці кваліфікували цей факт як «замах на розтрату державного майна» та відкрили кримінальне провадження. Щоб не допустити продажу, на гуртожиток  було накладено арешт.

Паралельно з листом у мерію, люди написали звернення і у Фонд гарантування вкладів, де нагадали, що згідно із п. 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», на гуртожитки, що будувалися за державні кошти, до 01. 10. 2019 р. установлено мораторій на їх відчуження.

До речі, обидва підписанти протоколу, на основі якого і було укладено іпотечний кредит – Юрій Ірклієнко та секретар Н. Довгаль нині працюють у Фонді гарантування вкладів. Згодом Фонд повідомив, що продаж активів ПАТ «ВіЕйБі Банк» проводитиметься без урахування будівлі гуртожитку. Продати майно заводу 4 липня Фонду також  не вдалося: ЗАТ подало на «ВіЕйБі Банк» судовий позов, а так як аферист-реєстратор не з’являвся на жодне засідання, суд скасував проведену ним реєстрацію – і 11 листопада 2016 р. заводу повернулося право власності на майно.

Проте гуртожиток у власність заводу не повернувся, оскільки ЗАТ не довело, що у встановлений законом спосіб прийняло гуртожиток у власність. А через тиждень на сайті Фонду з’явилося оголошення про відкриті торги банку, де будівлю ЗАТ «Броварський завод пластмас» виставлено на продаж із початковою ціною майже в 68 млн  грн – вдвічі дешевшою від експертної оцінки. Так як гуртожиток продовжує залишатися у власності «ВіЕйБі Банк», загроза його публічного продажу залишається. І також за зниженою ціною.

Як усе починалося

Наталія пропрацювала на Броварському заводі пластмас 17 років. Поселилася в «гуртожитку для одинаків» по вул. 50 років ВЛКСМ, 8 (вул. Незалежності, 3-Б) ще в 1983 році: гуртожиток на 515 місць Броварського заводу пластмас було побудовано у 1971 році за державні кошти і закріплено за заводом на праві повного господарювання. Згодом, рішенням виконкому від 20.08.1998 р. будинок 3Б по вул. Незалежності зареєстрували  як «гуртожиток для проживання сімей». Відтоді Наталія разом із сім’єю, як і більшість жильців, мешкають там на основі ордеру і постійної прописки.

Жильці гуртожитку на чергових зборах вирішують, що їм робити далі
Наталія

Протягом 1992-1995 років завод пластмас двічі реорганізовувався: спочатку в орендне підприємство, а в результаті державної приватизації – в закрите акціонерне товариство (ЗАТ). У цей час на основі угоди купівлі-продажу із організацією орендарів ОП «Броварський завод пластмас», Фонд держмайна України продав заводу майно цілісного майнового комплексу. Однак гуртожиток до статутного фонду створеного підприємства включено не було, а  залишено на  балансі  заводу й надано йому лише у користування.

Підтвердженням, що гуртожиток на вул. Незалежності, 3 Б не передано до статутного фонду заводу пластмас і він залишився в державній власності, є проведений комісією у складі представників Регіонального Фонду держмайна по Київській області, заводу пластмас, Броварської РДА черговий інвентаризаційний опис держмайна, яке не ввійшло до статутного фонду заводу. І підтверджує це протокол засідання комісії  (зворот) від 15.03.2001 р.

За два десятки років значних змін у житті заводу, життєвий уклад мешканців гуртожитку не змінився: вони працювали, а за надані послуги продовжували сплачувати заводу. Проблеми, розповідає Наталія, з’явилися тоді, коли гуртожиток, який завод протизаконно включив у склад цілісного майнового комплексу, рішенням виконкому міськради від 21.01.2003 р. №28 став приватною власністю  ЗАТ «Броварський завод пластмас».

Ймовірно, саме з приватизацією гуртожитку і було закладено перші «цеглини» майбутньої афери, в результаті якої мешканці гуртожитку можуть залишитися на вулиці: старенька будівля особливої матеріальної цінності не має, однак земля під гуртожитком, розташованого в самому центрі Броварів, залишається ласим шматком.

Але складно повірити, що виконкому міськради, який приймав рішення про приватизацію гуртожитку, не  був відомий Закон України «Про приватизацію державного майна», зокрема, частина 2 статті 3, де зазначено, що  дія Закону не поширюється на приватизацію об’єктів державного державного  земельного та житлового фондів.

Статтею 127-131 Житлового кодексу УРСР та п. 3 Примірного положення про гуртожитки передбачено, що «гуртожитки – це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки». Враховуючи, що такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то гуртожитки  і є об’єктами  державного житлового фонду, який регулює Закон  «Про приватизацію державного  житлового фонду». Тому, згідно із Законом «Про приватизацію державного майна»,  гуртожитки, як об’єкти державного житлового фонду, не підлягають приватизації.

У жовтні 2005 року, коли постало питання про виселення кількох мешканців, які самовільно зробили переобладнання своїх кімнат, люди, як акціонери ЗАТ «Броварський завод  пластмас», звернулися у Броварський міськрайонний суд із позовом до виконкому міськради про визнання незаконним його рішення від 21.01.2003 р. «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна» та просили визнати недійсним свідоцтва на право власності  гуртожитку. Адже людей хотіли виселити, чим порушувалися їхні житлові права. За позовом було відкрито провадження по цивільній справі. На суді позивачів підтримали представники регіонального відділення Фонду  Держмайна України в Київській області, представники Фонду Дежмайна України, Броварський міжрайонний прокурор О. Конончук.

На запит мешканців гуртожитку перший заступник начальника Фонду держмайна по Київській області П.Стадник повідомив: “згідно акту оцінки (нерухомого майна), затвердженого ФМДУ від 15.11.1993 р., гуртожиток не ввійшов до статутного фонду підприємства іє державним майном” та порадив передати гуртожиток до комунальної власності.

Підставою для визнання рішення  виконкому недійсним є і відповідь Фонду  Державного майна України:

«…Відповідно до п. 7 Роз’яснення Вищого Арбітражного Суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із судовим захистом права державної власності», знаходження майна на балансі підприємства  не є ознакою права власності. Для реєстрації права власності на гуртожиток ЗАТ «Броварський завод пластмас» ні до Фонду державного майна, ні до його регіонального відділення в Київській області не зверталося. Тому використання приміщення гуртожитку заводом можливе тільки за згоди Фонду державного майна України , а відселення мешканців гуртожитку – тільки відповідно до Житлового кодексу».

Але суд вирішив, що доказів того, що гуртожиток не входить у цілісний майновий комплекс, було замало. І так як люди не є власниками кімнат, то їхні права та інтереси не порушено, тож в задоволенні позову їм відмовили. Апеляційний  суд Київської області також не побачив порушення прав мешканців.

Відповідно до Закону «Про приватизацію державного майна» житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні держпідприємств, за їх бажанням може передаватися у комунальну власність із наступною приватизацією органами МДА. Так як упродовж 1993-1995 років не існувало нормативних актів, за якими встановлювався обов’язок і порядок передачі житла до комунальної власності,  міська влада не поспішала брати цей «баланс» по обслуговуванню на свої плечі, хоча інвентаризаційна комісія неодноразово рекомендувала керівництву заводу  передати  його у комунальну власність міста.

Колишній директор «Заводу пластмас» Богдан Кушнір, який очолював завод 14 років, на питання: чому  гуртожиток за всі ці роки так і не передали в комунальну власність міста? – відповіді не знайшов, зауваживши, що спочатку не було необхідності його віддавати, а коли вирішили передати місту –  його не взяли.

У свою чергу мешканці гуртожитку, як треті особи ЗАТ, також зверталися до міського голови – спочатку Антоненка, потім – Сапожка з проханням передати їхній гуртожиток на баланс міста. На що заступник мера Володимир Руденко відповів, що у січні 2009 року вступив у силу Закон «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», і рішенням міськради від 26.03. 2009 р. затверджено Програму передачі гуртожитків у комунальну власність, тож у рамках цієї програми гуртожиток по бульв. Незалежності, 3 Б буде прийнято в комунальну власність у 2011 році. Натомість рішенням міськвиконкому від 21.01. 2009 р. гуртожиток, за підписом того ж Руденка, уже було передано у власність заводу пластмас.

А згодом цю власність було віддано в іпотеку. Саме приватизація гуртожитку і стала останньою цеглиною, яка дозволила завершити будівництво шахрайської піраміди.

Нинішній директор заводу  Михайло Ключников повідомив, що «влітку 2016 р. підписував звернення до міськвиконкому про те, що завод згоден передати громаді гуртожиток. Однак, як з’ясувалося, він уже переписаний на  ПАТ “ВіЕйБі Банк”».

Представники  ПАТ “ВіЕйБі Банк» під час зустрічі з мешканцями гуртожитку

Наразі представники банку всіляко намагаються домогтися підписання мешканцями гуртожитку договору найму-оренди, однак люди відмовляються це робити, адже угода передбачає виселення людей із кімнат. Щоб «загладити» частину і своєї провини в тому, що сталося, владі міста доведеться прикласти чимало зусиль, адже вирвати  гуртожиток із «лап» банка-афериста буде не легко. Наталія, так як й інші жильці, сподівається, що гуртожиток, нарешті, перейде в комунальну власність міста, і вони все ж зможуть приватизувати свої «метри».

P.S. На жаль, юристи, до яких ми звернулися під час підготовки матеріалу, коментувати ситуацію відмовилися. Якщо ви стали учасниками чи свідками цих подій і можете щось додати, уточнити чи спростувати – зв’яжіться з нашою редакцією.

Фото – автора та надані мешканцями гуртожитку