Хто «віджав» у акціонерів приміщення броварського побуткомбінату? ІНФОГРАФІКА

Початок осені минулого року. Новинні стрічки українських інтернет-ЗМІ рясніють матеріалами про «антирейдерську» акцію, проведену під Київською обласною прокуратурою. Пікетувальники театрально розіграли «рейдерське захоплення»: молодики з бейсбольними битами та «сльозогінним газом» «відбирали» в чесного підприємця його бізнес. Перформанс став реакцією на те, що в акціонерів ПАТ “Броварський побуткомбінат” через рейдерську схему забрали єдине майно товариства - приміщення у центрі міста.

[caption id=”attachment_24637” align=”aligncenter” width=”600”] Фото: Андрій Жигайло, gazeta.ua[/caption]

Броварський побуткомбінат – публічне акціонерне товариство, відоме тим, що надавало послуги ремонту побутової техніки, хімчистки, пошиття одягу тощо. Приміщення побуткомбінату розташоване в центрі Броварів. Екс-голова правління ПАТ Валерій Дворнік володів контрольним пакетом акцій Товариства. Однак у 2009 році він вирішив продати їх частину – 36,8%. Цінні папери купив місцевий бізнесмен М.Сулейманов. Однак невдовзі покупця позбавили права володіти придбаними акціями через суд - без його відома. Так почалась історія майбутньої втрати акціонерів будівлі побуткомбінату.

Старобільський суд і мовчання Дворніка

Минув приблизно рік з моменту продажу акцій Сулейманову. На сцені з’являється дружина Дворніка – Наталія. Вона вирішує подати в суд на свого чоловіка. Мовляв, той продав цінні папери без її відома, а це – спільно набуте майно. Письмового дозволу на його продаж чоловік не просив і не отримував, а значить продаж акцій Сулейманову – незаконний. Однак перед судовим позовом Дворнік запопадливо змінює місце реєстрації з м. Бровари на м. Старобільськ Луганської області. Згідно з законом, справа розглядається за місцем прописки відповідача – подалі від сторонніх очей і вух.

Сулейманова як одну зі сторін судового процесу не повідомили про розгляд справи. У матеріалах справи, за словами підприємця, містяться документи, які нібито свідчать про те, що він отримував повістки. Однак з’ясувалось, що підписи в цих документах не належать акціонеру, а відтак їх підробили, вважає Сулейманов.

Це пояснює, чому Дворнік  тимчасово «перекочував» в Луганську область: щоб без відома третьої сторони повернути собі акції.

Суддя Старобільського суду Віталій Озеров, який розглядав справу, скасовує договір купівлі-продажу, за яким той отримав у власність акції підприємства. Наприкінці липня суд зобов’язав банк-реєстроутримувача цінних паперів впродовж дня списати з рахунку Сулейманова всі акції, а Дворнік повинен був повернути йому гроші.

Акції Дворніку банк повернув, але грошей назад Сулейманов не отримав. Суд не зобов’язував банк повідомляти про «списання» цінних паперів. Не отримав бізнесмен і копію рішення Старобільського суду. Позбавлений цінних паперів чоловік ще майже два роки вважав себе акціонером та ходив на збори. Дворнік, як голова правління, й надалі спілкувався з Сулеймановим, але мовчав про свої з дружиною дії.

За словами юриста Олексія Скочка,  відсутність дозволу одного з подружжя на продаж акцій не може стати причиною визнання судом недійсності договору купівлі-продажу. Він посилається на позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка полягає в тому, що акція є неподільною, тому їх власник набуває повний комплекс корпоративних прав та обов’язків. Вказані права та обов’язки належать лише тому з подружжя, який є власником цінних паперів. Ця правова позиція, за словами юриста, закріплена в численних рішеннях проголошених в аналогічних справах.

Кадрові ротації і штучна заборгованість в 3,5 млн грн

Минуло кілька місяців з моменту позбавлення Сулейманова акцій. В листопаді 2010 року Валерій Дворнік знову продає частину акцій – 34%.   Цього разу продаж цінних паперів укладався із залученням «буферних» покупців та укладенням з ними фіктивних договорів купівлі-продажу. Четверо людей, що придбали в Дворніка акції, цього ж дня перепродали їх іншим особам.

Таким чином в листопаді 2010 року 34% акцій опинились в руках  Вячеслава й Тетяни Московок  та Геннадія й Олени Гончаренків, які стали ключовими особами у виконанні цієї схеми.

З цього моменту відбувається певне затишшя аж до осені 2012 року. Саме тоді, наприкінці вересня, Валерій Дворнік продає 51% акцій трьом підприємцям Гашимову, Гаджієву та Велієву, які мають дружні та ділові стосунки з Сулеймановим.

Невдовзі, в жовтні 2012, Сулейманов дізнається про втрату акцій – банк врешті надіслав повідомлення про списання цінних паперів. Тоді ж він поскаржився в Апеляційний суд Луганської області на рішення Озерова дворічної давнини. Дружина Дворніка подала до суду відмову від позову. В апеляційній інстанції було ухвалено рішення на користь колишнього акціонера Сулейманова. Але так як акції ще кілька разів змінювали своїх власників, лише однією виграною апеляцією повернути цінні папери не вдалось_._

Після виграної Сулеймановим справи, вочевидь, шахраї відчули запах смаленого. Це стало причиною форсування реалізації всієї схеми та спалювання мостів.

2 листопада 2012 року Дворнік виходить з гри: пише заяву про звільнення з посади голови правління ПАТ «Броварський побуткомбінат» за власним бажанням. За його словами, акції він продав, тому що вирішив піти на пенсію.

34 % акцій, які перейшли до рук Московок та Гончаренків, дозволили їм увійти в органи правління ПАТ. Так, на місце Дворніка призначають Геннадія Гончаренка. Про кадрові зміни володарів контрольного пакету не повідомляють.

В цей же день, 2 листопада 2012 року, Броварський побуткомбінат купує в деякого ТОВ «Ирак Петрол Трейд» 4 векселі на 3,5 млн грн. Ці гроші, згідно з договором, ПАТ мав сплатити в двотижневий термін, однак, звісно ж, не сплатив. Таким чином новим керівництвом було створено штучну заборгованість перед невідомою фірмою-одноденкою, статутний капітал якої складає всього 1000 гривень.  Сума боргу невипадкова – балансова вартість нежитлового приміщення, яким володіє ПАТ, дорівнює приблизно стільки ж.

За статутом підприємства, таке рішення не могли ухвалити без відома як мінімум трьох чвертей акціонерів. Однак нинішні володарі контрольного пакету Гаджієв С.М., Гашимов Н.А., Велієв Х.К. заявляють, що їх про це не повідомляли і загальних зборів акціонерів не проводили. Тобто підприємців обвели навколо пальця, потай створивши штучну заборгованість.

9 листопада «Ирак Петрол Трейд» передає право вимоги боргу фізичній особі – Іллі Шепталову. Про те, що 3,5 мільйони тепер мають сплатити йому, Шепталов повідомив Броварський побуткомбінат.

Невдовзі після цього 21-річний броварчанин Шепталов, вочевидь передчуваючи судові тяжби, їде у вже відоме місто Старобільськ і реєструє там своє місце проживання. На початку грудня 2012 року Побуткомбінат подає позов до суду з проханням визнати недійсним право Шепталова вимагати від ПАТ «Броварський побут комбінат» грошей за векселі.  За дивним збігом обставин цю справу знову розглядає суддя Озеров.

Тоді ж Шепталов подає зустрічний позов з вимогою повернути зазначених 3,5 мільйони, а також штраф за те, що «Побуткомбінат» прострочив двотижневий термін виплати. Разом із штрафними санкціями сума майже досягла 4 мільйонів грн.

10 грудня 2012 Озеров ухвалює рішення на користь Шепталова. Через 2 тижні останній подає до суду заяву про зміну способу виконання судового рішення  - тепер замість грошей Шепталов хоче приміщення, балансова вартість якого майже співпадає з сумою штучного боргу Побуткомбінату. Нежитлова будівля в центрі міста площею 2815,7 м2 – це єдине майно, яким володіє ПАТ.

Суддя Озеров 7 березня 2013 року визнає законними вимоги заявника, а відтак приміщення будинку побуту переходить в приватну власність Шепталова.

                             «Добросовісний набувач» Євген Заєць

Наприкінці березня 2013 Шепталов продає приміщення киянину Ільницькому Євгену Миколайовичу, а той через деякий час – Зайцю Євгену Миколайовичу. Останній – депутат Броварської міської ради, обирався від «Батьківщини», але входив до фракції Партії регіонів. На сайті міськради ПАТ «Броварський побуткомбінат» значиться місцем роботи депутата Зайця.

В телефонному коментарі Євген Заєць відкидає звинувачення своєї участі в рейдерському захопленні, однак підтверджує, що приміщення перебуває в його приватній власності. За словами депутата, до нього не може бути претензій, адже він купив його у фізичної особи та сплатив податки згідно з чинними законодавством.

Поміж тим Євген Заєць зазначив, що з власниками контрольного пакету акцій та іншими учасниками цієї історії, за винятком Ільницького, не спілкувався. Всі перипетії, пов’язані із втратою акцій, на думку депутата, мають бути розслідувані. Сам він акціями ПАТ не володіє.

Також Заєць запевнив, що нікого з Побуткомбінату не звільняв і підприємство працює у звичайному режимі.

Замовники й виконавці

Позбавлені активів акціонери заявляють, що Євгена Зайця поєднують родинні зв’язки із заступником прокурора Київської області Андрієм Шилом, який нібито «кришував» рейдерську схему.

[caption id=”attachment_24642” align=”aligncenter” width=”600”] фото: Андрій Жигайло, gazeta.ua[/caption]

Відомо також, що депутат міськради Заєць входить в неформальну групу депутатів, контрольовану будівельним магнатом Броварів Ігорем Трощенком.

Ілля Шепталов – наймолодший учасник рейдерської схеми. Зі сторінки Шепталова в соціальній мережі зрозуміло, що він навчався на юридичному факультеті одного зі столичних внз. Таким чином Ілля пройшов цікаву «професійну» практику в Старобільському суді.

Одну з ключових ролей в схемі зіграв суддя Віталій Озеров. Служитель Феміди вже притягувався до дисциплінарної відповідальності і, як не дивно, за судові рішення, пов’язані з незаконною втратою майна. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, де Озерову «вліпили» догану легко можна знайти в інтернеті.

Геннадій Гончаренко та В’ячеслав Московка – виконавці схеми.  Гончаренка призначили головою правління, з його подачі відбулась покупка векселів, які й стали каталізатором втрати Товариством єдиного майна. Московку на момент виконання схеми призначили головою Наглядової ради – терміном на 1 рік.

Тобто обидва стали обіймати керівні посади в Товаристві. Коли приміщення фактично перейшло у власність депутата Зайця, Гончаренко пішов з посади за власним бажанням. Інформацію про це можна знайти на сайті  агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України. Крім того, станом на 9 липня минулого року, на тому ж сайті видно, що жодних акцій ПАТ «Броварський побуткомбінат»  за ними обома не закріплено.

ТОВ «Ирак Петрол Трейд» зареєстровано 24 квітня 2012 року в Києві. Статутний капітал підприємства становить лише тисячу гривень. Як свідчить інформаційно-ресурсний центр, основний вид діяльності цього товариства – це торгівля твердим, рідким та газоподібним паливом. Засновником значиться Шулепа М. В.

Валерій Дворнік в цій ситуації виявився найбільш «кмітливим». Вочевидь, він знав що приміщення відберуть в будь-якому разі. Тому, щоб не залишитись ні з чим, він продавав і перепродував акції. В результаті наторгував і в азербайджанців, і в рейдерів круглу суму грошей.

Ошукані акціонери, які й без втрачених Сулеймановим цінних паперів, й надалі володіють контрольним пакетом, тепер у власності мають лише 4 векселі.

Акціонери Гаджієв С.М., Гашимов Н.А., Велієв Х.К, без відома яких купували векселі та створювали штучну заборгованість, за їх оцінками, зазнали збитків у півтора мільйони доларів.

Намагання повернути собі втрачене майно виявились безуспішними – броварський міськвідділ закрив справу, проте броварська прокуратура направила його на додаткове розслідування. За дорученням прокуратури Київської області додаткову перевірку вели правоохоронці м. Борисполя. Крім того, акціонери направляли лист в антирейдерську комісію, яку тоді очолював Сергій Арбузов. У відповідь отримали повідомлення про те, що  лист дійшов. Однак про терміни перевірки комісією колишнього віце-прем’єра не зазначалось. МПЗ повідомить про результати розслідувань та перевірок щойно про це стане відомо.

Фото: Микола Кожемяко

Інфографіка: Родіон Філатов