Броварська міліція вичерпала власний «ліміт абсурду»
Команда сайту «МПЗ» може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану у розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги»
Присвячується Дню міліції
З того, що більшість українських міліціонерів не надто грамотні люди - секрету ніхто не робить. Щодення праця захисників прав громадян виключає можливість читання праць великих людей, насолоду від якісної музики чи переглядів знакових кінострічок - тобто можливість послуговуватись тими надбаннями людства, які допомагають свідомості розвиватись.
Натомість, аби лишатись у “міліцейському контексті”, необхідно опановувати репертуар «Бутирки», не раз від початку і до кінця передивитись серіал «Бригада», а якщо й читати – то тільки протоколи і пояснення. Виробленню подібного «світогляду» неабияк сприяє загальна атмосфера в правоохоронних органах: важко лишатись притомною та здоровою людиною, яка начебто має дбати про дотримання законодавства, коли вищі чини прокуратури
Хтось до цього звик, когось це дратує, хтось може досі цим обурюватись, але так чи інакше більшість українців цей факт давно сприймають як даність, яку вже надто складно змінити. Багато хто, розуміючи, в яких умовах зростає, виховується та дозріває вітчизняний міліціонер, ставляться до його «професійних дефектів» навіть поблажливо, поступово звикаючи до думки, що «не його це вина, але його біда».
“У службових та позаслужбових стосунках з людьми, в особистій поведінці бути зразком чесності, чемності, тактовності, зовнішньої охайності і внутрішньої дисциплінованості, культури спілкування, і зокрема мови”.
ст. 7 Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ
Аби остаточно ввести українського міліціонера в стан когнітивного дисонансу, нашим правоохоронцям спускають зверху ще й відверто знущальні документи на шталт «Етичного кодексу працівника внутрішніх справ», де від затурканого буденними вибиваннями свідчень службовця вимагають ще й абсолютно незрозумілі речі типу «поважати право громадян на життя, законні права на свободу думки, совісті та самовираження». Ну хіба є сором в тих, хто таке вигадав?
“Виявляти стійкість, принциповість, непримиренність у боротьбі зі злочинністю, мужність і сміливість, високу фізичну, вольову та інтелектуальну готовність до дій у складних нестандартних ситуаціях”.
_ст. 8 Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ_
Звісно, дезорієнтований подібними «етичними кодексами» міліціонер перебуває в постійному стресі, що не дає йому якісно працювати. І саме з подібних причин громадянам видають на руки папери типу «постанови дільничного Лисенка», які переважно написані в жанрі «фентезі» або «альтернативної історії», але аж ніяк не офіційного документу.
Молодшого лейтенанта Лисенка можна зрозуміти - перед ним постала непроста дилема. З одного боку потрібно якнайкраще виконати волю начальства і спустити справу на гальмах, особливо коли поява подібної справи загрожує броварським чиновникам – тобто ментально «рідним» людям. Але в той же час необхідно зберегти в документі залишки здорового глузду, аби суд (у разі якщо нахабний громадянин дозволить собі оскаржити законне рішення дільничного) мав хоча б якийсь шанс виправдати дії міліціонера. Недосвідчений в таких питаннях Лисенко – вочевидь прагнучи якнайкраще виконати наказ! – все ж не втримав балансу і, можливо й непомітно для себе, перетнув тонку грань між витонченим маніпулюванням фактами та повним абсурдом.
«В подальшому між прихильниками «Партії Регіони» та Качором А.В. у зв’язку з тим, що останній намагався увірватись до приміщення, де заплановано зібрання та недопущення провокацій з боку Качора А.В.»
Із постанови дільничного Лисенка
Не виключено, якби цю постанову писала більш «обстріляна» в складному мистецтві створення «відписок» людина в погонах, суд отримав би хоча б якісь підстави відмовити нам в сьогоднішній скарзі. Проте навіть корпоративна солідарність всередині владного апарату не стала цього разу аргументом для суду. Адже визнати законною таку постанову для будь-якого служителя Феміди означало б не поважати в першу чергу себе. З іншого боку броварське “правосуддя” досі не виносило жодного рішення на користь преси, якщо йшлось про протистояння з владою (звісно, якщо ця преса – не провладна). Проте не варто цьому аж так радіти: навряд чи сьогоднішня ухвала свідчить про торжество законності в Україні, а тим паче у Броварах. Можливо, що дана ухвала мала на меті в т.ч. демонстрацію такого собі «холодного душу» для місцевих міліціянтів, мовляв, якщо вже фабрикуєте документи, то не робіть це настільки безпорадно, змушуючи сміятись одних та червоніти інших. А значить, броварські правоохоронці потроху вичерпують «кредит абсурду», а дільничні Лисенки занадто «з’їхали з котушок», наївно вважаючи, що в умовах тотального беззаконня для прокуратури та суду пройде вже будь-яка відмазка.
“Критично ставитись до власних професійних якостей та поведінки. Постійно працювати над самовдосконаленням, підвищенням свого професійного та загальнокультурного рівня”.
ст. 9 Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ
Простіше кажучи, місцева міліція вже занадто розслабилась, розучилась думати і бодай трохи намагатись зберігати хоча б видимість законності своїх дій. Нічим іншим, як деградацією всієї наявної міліцейської системи цей процес закінчитись не може.