• Сьогодні: Четвер, 26 Листопада, 2020

Парк як Рубікон, або чия “Перемога” – мера чи громади?

Травень18/ 2016
avatar
Аліна Дяченко

Депутат Броварської міськради, голова броварського осередку "ДемАльянсу", екс-головний редактор "Маєш право знати"

Команда сайту «МПЗ» може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану у розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги»

Сьогодні вперше після повернення з навчання в США побувала у міській раді. Здавалося б, привід чудовий – обговорення модернізації центрального парку, однак контраст між країною, де демократія дійсно не порожній звук, та містом, де одна особа практично узурпувала владу (і міський парк, як виявиться пізніше, теж) надто відчутний.
 
ІНІЦІАТИВА ГРОМАДИ
 
…Ця історія почалась 2 роки тому. Переможний настрій Майдану надихнув броварський актив зайнятись проектами розвитку міста (корупція здавалась нарешті подоланою :)). Наша команда вирішила розробити оновлену концепцію парку “Перемога” – із залученням експертів-урбаністів та – найголовніше – самих броварчан. Ми про це відкрито заявили та провели низку відкритих зустрічей (до Броварів неодноразово приїжджали і Григорій Мельничук, і Наталка Манюк, регулярно консультували нас). Ми разом випрацювали алгоритм дій і взялись за його втілення.
 
Перший крок – проведення громадського опитування: яким броварчани бачать свій улюблений парк? Залучили соціологів, опитали майже 400 містян. Потім пішли на прийом до міського голови з пропозицією об’єднати зусилля (да-да, після Майдану наша наївність вельми зашкалювала). …
 
ЗАКРИТІСТЬ МЕРА
 
Десь тоді ми випадково дізнались, що мер підхопив “тему” (до того 6 років центральний парк та його стан не цікавили Сапожка) і з якимось проектантом розробляє якийсь проект парку. Ми попросили залучити нас до цього процесу, зробити процес відкрити і прозорим, бо це стосується всього міста, неодноразово звертались, в тому числі письмово, однак так і не отримали діалогу – все вирішувалось за закритими дверима.
 
Як підсумок через кілька місяців ми дізнались, що оголошений тендер на проведення ремонту парку “Перемога” загальною вартістю 18 млн грн. Це було минулого літа. Завдяки об’єднанню зусиль практично всього громадського активу міста дерибан вдалось зупинити… Наближались вибори…
 
НЕВИКОНАНІ ОБІЦЯНКИ
 
На жаль, дехто, хто ще рік тому вважав дороговартісний ремонт кількох доріжок у парку недоцільним, а відсутність обговорення з громадою проекту ремонту неприпустимим, прийшовши до влади, різко змінив позицію і “продавив” виділення 18 млн грн під обіцянку “проведення обговорення проекту ремонту” після сесії.
 
Однак ніякого обговорення, на що підуть 18 млн грн, досі не відбулось. Сьогоднішнє обговорення – це банальна підміна понять, бо йшлось не про те, які доріжки ремонтуватимуть, а про Схему зонування парку, яку розробив нікому не відомий проектант на пару з мером.
 
Тобто замість того, щоб спершу визначити, ЩО ХОЧУТЬ броварчани (шляхом опитування і фокус-груп), ЯКІ ЗОНИ реально потрібні, ЯКІ ОБ’ЄКТИ варто зробити в цих зонах, двоє людей одразу перестрибнули на стадію ПРОЕКТУ, який тепер пропонують “обговорювати”, при тому що ремонт парку відбуватиметься… взагалі за іншим проектом )) І без ніяких обговорень )) Громаді ж натомість пропонують “ретельно контролювати витрату 18 млн грн”.
 
…А для довершення абсурдності процесу у стилі Кафки за тиждень до цього обговорення у парку “Перемога” (“за особистою вказівкою мера”) зрізають один з найоригінальніших у місті дитячих майданчиків, а в день обговорення нового зонування розпочинають спорудження у парку об’єкту “Корабель” – який ні з ким не узгодили і який, знову ж таки, мер одноосібно вирішив спорудити… за кошти громади ))
 
Але це вже інша, трохи детективна, трохи зрадницька історія, у який багато цікавих і несподіваних поворотів та нюансів ;-)
 
To be continued…
 
P.S: перший день у міськраді був традиційно насиченим і захоплюючим, боротьба за право громади брати участь у прийнятті рішень влади триває… Досвід США показує, що шлях ще дуже довгий і залежить в першу чергу від самих містян ;-)