• Сьогодні: Четвер, 4 Березня, 2021

Презентація роману «Забудь-річка» братів Капранових у Броварах – ФОТО

  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
  • 67227
Березень10/ 2017
avatar
Владислава Крокос

Броварчанка, молода журналістка

До Броварів завітали відомі українські письменники – Дмитро та Віталій Капранови з презентацією власних книжок, зокрема нового роману «Забудь-річка», який увійшов до списку літературної премії Книга Року ВВС-2016. Творча зустріч з читачами відбулася 3 березня о 17:00 у Броварській міській бібліотеці (бульв. Незалежності, 5).

Приїзд братів Капранових до Броварів організували з метою популяризації роботи бібліотеки і залучення молоді до відвідування закладу, розповідає завідувачка бібліотеки Світлана Степанова. За її словами, подібні заходи плануються і на майбутнє, але з якими творчими особистостями та коли – наразі тримають в тайні. Людей зібралося того дня небагато, були пенсіонери, була і молодь, кілька представників Молоді Демальянсу, а також депутат обласної ради Олег Іваненко.

Світлана Степанова

«Забудь-річка» – втрата пам’яті поколінь, “добровільна амнезія”

Виступ брати розпочали з оповіді про останній роман «Забудь-річка», що вперше опублікувався в Україні 2016 року у видавництві «Нора Друк».

«Хто наші діди і чиї ми онуки» – споконвічне питання історії, яке сподвигло Капаранових написати роман, щоб раз і назавжди розібратися з цим. За словами братів, вони мали двох дідів, але один з них був червоноармійцем й комсомольцем з Орденом червоної зірки, а другий «ворогом народу» з вісьмома роками таборів і 58 статтею за спиною.

Саме цей факт дав Капрановим поштовх до написання роману про те, чого ми не знаємо, про те, що приховувалося в багатьох сім’ях, і чому. Дітям не розповідали правди, таким чином відбувалася втрата пам’яті цілими поколіннями – «добровільна амнезія», як назвали це явище брати Капранови. Втіленням образу забуття стала річка, що за легендою протікала між реальним та потойбічним світами, через яку людина пролітала після смерті, забуваючи все, що з нею відбувалося в житті. Називалася вона Забудь-річкою, яка, як виявилося, й досі тече, але вже не між світами, а між поколіннями, ховаючи на дні правду наших предків.

Письменники, що не ділили дідів на «хороших» та «поганих», при написанні книжки вирішили обрати одного героя, який пройде кількома шляхами Другої Світової війни і послужить у трьох арміях: «Галичина», «УПА» та «Червона армія». Але придумати грунтовну й переконливу біографію такої людини було досить важко, тож брати звернулися по допомогу до реального ветерана Другої Світової війни, який поділився власною історією.

За словами ветерана пана Галицького, в 1941 році під час мобілізації так склалися обставини, що він віддав свої документи юнаку-єврею. «Тримай, будеш українцем», – сказав він і віттоді у світі з’явилося два Петра Галицьких, один з Київщини, а інший з Одеси. Саме ця розповідь і підштовхнула письменників до створення роману про долю трьох людей з однаковим іменем.

Але в книзі події розгортаються у 1939 році у селі Бережани, де зустрічаються троє молодих людей: син офіцера армії Української народної республіки, місцевий селянин та комсомолець з Червоної армії. Через примхи долі комсомолець потрапляє до німецької армії і згодом воює в дивізії «Галичина», а офіцера засилають до Казахстану і він перебуває в складі червоноармійців. Але обидва йдуть дорогою життя під ім’ям і з документами селянина, якого кличуть Степан Шагута, що у 41-му році тікає до лісу й потрапляє до партизан, які в 43-му формуються в УПА.

Книжка виходила товстою і про війну, але щоб не втратити великий відсоток читачів, а саме жінок та молодь, що не надто любить товсті книжки, та ще й про війну, брати вирішують прикрасити роман ще однією сюжетною лінією про кохання та жіночу долю. Головною героїнею роману стала наша сучасниця, що мешкає у 2010 році, проста жінка Уляна з провінційного міста Очакова з типовою історією: вона народжує і сама виховує дитину, без чоловіка й власної квартири. Згодом вона зустрічає моряка і між ними спалахує почуття й народжуються відносини. Але біда в тому, що цього чоловіка звати Степан Шагута, а саме під цим іменем Улянин дід потрапив до Червоної армії і зник на війні. Це свідчить про те, що її коханий може бути її рідним дядьком. Саме це змушує закохану пару розбиратися в подіях Другої Світової.

За словами братів, зрозуміти чоловіка, який воював в трьох арміях, їй було набагато легше, ніж розібратися у психології власної головної героїні, з однієї простої причин – вона жінка. «Коли почали писати, ми раптом зрозуміли, що нічого не знаємо про жінок», – зізнаються письменники.

Через це Капранови вирішили укласти угоду зі знайомими жінками. Мовляв, ми пишемо, а ви будете «виправляти помилки». Але у жінок, що прочитали книжку, претензій щодо зображення жіночої психології було небагато, траплялися навіть компліменти. Найцікавіше із зауважень жінок, на думку братів, було таке: «Вона не могла вдягнути ці туфлі, бо це не в її характері».

Зараз, презентуючи «Забудь-річку» жінкам, Капранови кажуть, що це «любовний роман на тлі історичних подій», а чоловікам – що це «історичний роман на тлі мелодрами».

Наприкінці розповіді про свою останню книгу Капранови зазначили, що основне завдання написаного ними роману – закопати цю «Забудь-річку» у власній родині і по можливості по всій Україні. Адже на їхню думку, «Забудь-річка» – це саме те, що навмисне роз’єднує українців, і те, на чому зараз паразитує комунізм і «москалі».

Інші твори Капранових: «Історія незалежності України», «Українські традиції» та «Кобзар 2000»

Окрім останнього роману, на зустрічі з броварчанами Капранови представили книжку «Історія незалежності України» – міні-підручник, що містить всю історію від Трипілля до 1991 року. Поштовхом до її написання стало запитання сина, який готувався до ЗНО з історії: «Батьки, як усе це запам’ятати?». Брати Капранови не знайшли відповіді і вирішили написати книжу, в якій буде зрозуміло й лаконічно викладена вітчизняна історія.

Книга тонка, з картинками, написана простим літературним текстом, внизу кожної сторінки можна побачити мапу в одному й тому ж маштабі з контуром сучасного кордону України, щоб було легко зорієнтуватися де та що знаходилося, і як цей кордон формувався. Більше того, на кожному розвороті в лівому верхньому кутку є фотографія видатної особи певного періоду, адже без героя, за словами братів, епоха не запам’ятовується, а ще тут є комікси для зацікавлення наймолодших читачів.

Була також представлена книжка «Українські традиції», яка розповідає про ритуали святкування, секрети колядування, прислів’я, пісні, колядки, тости, прикмети.

Останньою з презентовних книжок була «Кобзар 2000», вона ж є першою книгою братів Капранових. Це роман-збірник різножанрових оповідань, присвячених українській культурі, а саме містиці, яка, за словами письменників, вирує в нас у повітрі. Книга вміщає містичні історії XX–XXI сторічь, які траплялися з нашими сучасниками. Роман має два вигляди: «soft» – для жінок і «hard» – для чоловіків.

Капранови: «Чим менше в районі бібліотек на душу населення, тим більше там голосують за Януковича».

Під час виступу брати торкнулися проблеми нестачі бібліотек: в Україні 27 000 населених пунктів і лише 15 000 бібліотек«Якщо в місті, де немає бібліотеки, народиться наталановитіший читач і він не буде мати що читати окрім етикетки на пляшці, то з нього нічого не вийде», – запевняють Капранови.

Брати досліджували статистику щодо кількості бібліотек на душу населення в областях. І виявилося, що найменше таких закладів у Донецькій і Луганській областях та Криму. Такі результати підштовхнули братів у 2015 році до висновку: «Чим менше в районі бібліотек на душу населення, тим більше там голосують за Януковича».

В кінці творчої зустрічі письменники подарували броварській бібліотеці роман «Забудь-річка» і продавали бажаючим книжки по 50 грн, лише «Забудь-річка» коштувала 100 грн. Гості охоче купували літературу братів Капранових, а письменники натомість роздавали усім бажаючим автографи.

Фото – Світлана Яцив