Почекай, читачу, не поспішай клікати мишкою на наступну сторінку після того, як прочитав заголовок статті. Адже саме від того, наскільки ти зрозумієш усю глобальність проблеми і наскільки відкриється твоє серце, залежить людське життя. І не одне. Данилко Бонах, Артемко Нагайчук, Тетяна Зануздана, Анастасія Пустовіт, Галина Федоренко, Світлана Хитра – усі вони хворі на рак. Двоє перших – діти. Пишу ці рядки, в першу чергу, не як журналіст, а як людина, якій також довелося перенести все те, з чим сьогодні зіштовхнулися ці броварчани: хіміотерапія, опромінення, операція. І лише моральна та матеріальна підтримки рідних, друзів, колег і просто небайдужих людей допомагають боротися і дають надію на видужання.

Чи помічав ти, читачу, йдучи вулицями Броварів, жінок, запнутих по самі брови хустинками? Чи жінок у перуках, а чоловіків без волосся, вій та брів? Ці люди перенесли важкі хіміотерапії і облисіли. Можливо, звертав увагу на жінок, у котрих набряклі руки, як колодки? Це наслідки ампутації молочної залози та лімфовузлів. А можливо, зупиняв свій погляд на дітях у марлевих пов’язках? Так мами намагаються вберегти свою кровинку від інфекції після хімії та опромінення, адже імунітет у таких хворих практично на нулі. На сьогодні у Броварах понад 5 тисяч (!) онкохворих. І це лише офіційно. Насправді їх вдвічі більше. А ще більше тих,  хто не знає про свою хворобу. Скільки окремо дітей – невідомо: броварські онкологи такої статистики не ведуть. А за темпами поширення раку Україна - на 2 місті в Європі. Щоденно на рак захворює 450 українців, кожну годину – 20. Щоденно помирає  250 онкохворих земляків, щогодини – 10. Страшно те, що протікає рак практично без симптомів, а коли людина звертається до лікаря, то вже, як правило, на 3-й чи 4-й стадії захворювання, коли допомогти практично неможливо. Я не розповідаю «страшилки» з області фантастики, це - реалії  нашого життя, які більшість людей не бачить або просто не хоче помічати. Допоки це його не стосується. Однак сьогодні з глобальними темпами поширення раку (про його причини ми розповімо окремо - авт.), складно знайти мешканця нашого міста, в якого знайомий, друг чи рідна людина не зіштовхнулися з цим небезпечним захворюванням. Враховуючи статки пересічних броварчан, матеріальна підтримка онкохворих на сьогодні прирівнюються до їхнього життя. Аби кожен дорослий мешканець нашого міста (а нас понад 100 тисяч) допоміг  враженим смертельним недугом хоча б гривнею, їхні б шанси на видужання зросли в рази.

Фонд "Інна"

Його однолітки  збираються на «тусовки», заглядаються на дівчат і мріють про неймовірне кохання. А у 15-річного Артема Нагайчука, хворого на лімфогранулематоз, мрія єдина -  побороти страшну хворобу. На лікування  хлопця в Гомелі (Білорусь), де умови і рівень  надання допомоги набагато кращі, ніж у нас, збирала гроші як його рідна 7-а школа, так й інші навчальні заклади Броварів. І не лише вони одні. Однак на перебування за кордоном грошей все рівно не вистачає: лікування довге і важке, а у сім’ї заробляє лише батько, мама вдома доглядає за молодшою дитиною. Після першого етапу лікування, на який пішло 34 500 грн, Артем повернувся у Бровари, а в серпні знову вирушив на черговий бій за життя. Сьогодні Благодійний фонд «Інна», який опікується хлопцем (так як й іншими п’ятьма броварчанами) знову проводить збір коштів, адже медики гомельської клініки виставили  Артемовим батькам непідйомний рахунок останнього етапу лікування – 8 600 доларів (близько 190 000 грн). Половина цієї суми – оплата за сеанси променевої терапії на надновому апараті. Батьки вірять, що завдяки небайдужості людей Артемко поборе страшний недуг.

фонд "Інна"

Данилку Бонаху  нещодавно виповнилося 5 років. Про страшний діагноз свого сина – гостра лейкемія, батьки дізналися, коли хлопчику виповнилося 3 рочки.  З того часу маленьке Данилкове сердечко  перенесло високодозну хіміотерапію, насміхання та «шарахання» однолітків на пісочниці від лисого виснаженого хлопчика без вій. Батьки робили все для спасіння сина, та хвороба повернулася знову. Данилко мужньо переніс  новий блок  важкої хімії та завдяки пожертвуванням небайдужих - трансплантацію кісткомозкової тканини, яку провели в Білоруському республіканському науково-практичному центрі дитячої онкогематології, гематології та імунології. Після пересадки  Данилко проходить необхідний курс реабілітації в польському місті Бидгощь, де щоденно отримує крапельниці, адже лікарі діагностували в нього цитомегаловірус, який небезпечний для дитини. Це – додаткове лікування і додаткові кошти. Доба перебування в клініці коштує близько 8 725 грн. Тому кожна гривня  для повного одужання Данилка дуже важлива.

Дякуючи жертовності небайдужих людей, Артемко і Данилко отримали шанс позбутися свого страшного захворювання. Порівняно з дітьми, зібрати гроші на лікування дорослих досить складно, адже в нашій державі немає жодного фонду, який би опікувався такими онкохворими. Та і належної державної підтримки, сучасних клінік, реабілітаційних центрів, ліків також немає. Навіть необхідної інформації. Це забирає в людей останню надію на одужання. А дорослі також хочуть жити!  Благодійний фонд  допомоги онкохворим «Інна» допомагає всім незалежно від статусу, віку, національності чи релігійної приналежності, всім, хто вступає у важкий бій зі смертельною хворобою і хоче її побороти.

фонд "Інна"

Галині Федоренко  – 45 -  золотий жіночий вік: лише радіти життю, дітям, улюбленій роботі. Про таких кажуть: активістка, спортсменка і просто красуня. Біда постукала в  Галинин дім у 2012 році – тоді  жінка в правій молочній залозі намацала велику гулю. Після діагнозу «рак молочної залози» - шок, відчай. Потім були 7 курсів хіміотерапії і 25 сеансів опромінення. Та через 2 роки хвороба повернулася метастазами в ребра. І знову складна хімія. І не одна – 5! На жаль, результати аналізів показали, що хвороба не відступає. Необхідне термінове лікування з використанням дорогокоштуючих препаратів.  Лише на 2 курси хіміотерапії із супроводжуючими препаратами потрібно близько 30 000 грн.  Таких грошей у жінки немає, адже живе вона з донькою лише на свою пенсію. Та шанс перемогти хворобу є! Лише б вистачило грошей на лікування. А їх якраз  і не вистачає.

Фонд "Інна"

Саме брак коштів змушує відмовитися від боротьби за життя і 48-річну броварчанку Світлану Хитру.  Хвороба настигла жінку в березні 2009 року при виконанні своїх обов’язків: медсестра нахилилася над хворим, щоб підключити крапельницю, і від різкого болю в грудях втратила свідомість.  Два місяці Світлані не могли поставити діагноз, лише пункція спинного мозку показала – рак кісток. 18 курсів опромінення і 9 курсів хіміотерапії потрібних результатів не дали – хвороба прогресувала і в Світлани відмовили кінцівки. Рік жінка була прикута до ліжка. Та не здавалася і після наполегливих занять над собою  все ж встала! Але хвороба також не відступала. У 2013 році  Світлані зробили 8 курсів хімії та 9 опромінення. «Я не звикла просити гроші, звикла їх заробляти, - каже Світлана. – Але у зв’язку з моєю хворобою прошу допомогти мені на проведення хіміотерапії. Її треба проводити 1 раз на 3 місяці. Буду Вам вдячна, добрі люди, хто зможе мені допомогти».

Фонд "Інна"

54-річна Тетяна Зануздана  також усе життя пропрацювала медсестрою, допомагала людям. А сама тяжко хворіла. Після  виразки шлунку в березні цього року лікарі діагностували в Тетяни лімфому. За два тижні жінка схудла майже на 30 кг. Хімію Тетяна витримати не змогла – відкрилася шлункова кровотеча, тож лікарі вирішили її оперувати. Після видалення майже 70% шлунку, Тетяна пройшла 5 курсів хіміотерапії. І це не останні. А коштують хімії по-різному: від 5 до 40 тисяч. Одна. Лікарі кажуть, що стан організму жінки можна стабілізувати при відповідному лікуванні та дієті. Та лікування коштує грошей, і немалих. Довгий час Тетяна допомагала  рятувати життя людей, а тепер сама потребує допомоги.

Фонд "Інна"

Анастасію  Пустовіт пам’ятає не одне покоління броварських малюків – вона все життя пропрацювала вихователькою в садочку. В 2008 році жінці поставили діагноз «аденокарцинома матки». Після показаного у таких випадках лікування пройшло кілька років, але в 2013 році  Анастасія Іванівна відчула біль у правому підребер’ї. Цьогоріч у Київському обласному онкодиспансері їй діагностували метастази хребта. Для лікування запропоновували  щомісячно крапати препарат «Памірідін» (Pamiridin), який коштує понад 2 000 грн. Але в жінки-пенсіонерки мінімальна пенсія, чоловік також пенсіонер. Колишні вихованці, просто добрі люди, не дайте померти Анастасії Іванівні!

Данилко Бонах, Артемко Нагайчук, Тетяна Зануздана, Анастасія Пустовіт, Галина Федоренко, Світлана Хитра… Вони живуть серед нас. Подивіться  їм у вічі – стільки болю, відчаю і …надії. Надії, на нас із вами, адже з миру по нитці – хворому – життя.

Більше дізнатися про онкохворих броварчан та зробити посильний внесок у спасіння їхнього життя  в «один клік» ви може на сайті фонду  у розділі «Они ждут помощи».

Фото - із сайту благодійного фонду