«Штучні перешкоди» на шляху до твітер-трансляції сесії
Команда сайту «МПЗ» може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану у розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги»
Вдруге йдемо на сесію міської ради, і вдруге нас з Андрієм Качором пробує не пустити одна й та сама особа. І якщо першого разу вона ховалась за спини міліціянтів, то цього разу вона пішла «ва-банк» одноосібно.
До речі, про міліціянтів. Минулого разу після того, як нас так і не пустили на сесію, ми поскаржились на дії працівників міліції у департамент внутрішньої безпеки УВБ в Київській області МВС України. У відповіді на наше звернення департамент внутрішньої безпеки повідомив, що направив подання до керівництва ГУ МВС України в Київській області для вжиття заходів дисциплінарного реагування стосовно винних осіб. І це дало свої результати – працівники міліції вже не закривали двері на ключ та не виконували незаконних вказівок.
“Не лякайте мене законами”
А от особа, яка ніякої відповідальності за свої неправомірні дії не понесла, своєї поведінки, на жаль, так і не змінила. Тикаючи нам список запрошених осіб, у якому нас, звісно, не було, Клавдія Борисівна Сдобнякова і чути не хотіла, що ми не є запрошеними особами і не повинні ними бути, бо для представників ЗМІ доступ до відкритих засідань органів влади є вільним. Це зафіксовано у ст. 26 Закону України «Про інформацію». Ми неодноразово цитували їй цю статтю та попереджали, що її дії можуть бути кваліфіковані як перешкоджання діяльності журналістів, а за це передбачена кримінальна відповідальність. Також я зауважувала, що навіть у протоколах сесій запрошені особи та представники ЗМІ зазначаються окремо, бо це не одне і те саме.
Однак цю особу, яка гордо назвалась радником міського голови, ні закон, ні права журналістів, ні можлива відповідальність не зупинили. При кожній моїй спробі пройти далі по коридору, вона вискакувала переді мною і фізично заважала пройти. Жінці у її віці просто не личить така поведінка – стрибати і махати руками, кричати та маніпулювати нормами законодавства з метою ввести в оману. На якомусь етапі я просто не витримала і почала підвищувати голос, щоб хоч якось докричатись до її свідомості або бодай підсвідомості. Весь час мене не полишало відчуття нереальності того, що відбувається. Так цинічно, так затято, так сміливо порушувати права та закон?! І це не якийсь хуліган на вулиці, а чиновник, представник органу влади, який якраз повинен забезпечувати мої права.
Пройти до зали засідань мені вдалось лише після того, як у ситуацію втрутились двоє депутатів міської ради, які якраз йшли на сесію – Павло Різаненко та Роман Сімутін. Вони стали між мною та Сдобняковою, намагаючись з’ясувати, у чому справа, і лише тоді я змогла пройти далі.
Доповідачі замість журналістів
Однак у залі засідань на мене чекала ще одна несподіванка! Всі місця, де зазвичай сидять запрошені особи та журналісти і де завжди було кілька вільних стільців, були зайняті, всі до одного! І мені з ноутбуком, з якого я планувала вести твітер-трансляцію, просто ніде було сісти. Це були не десятки щасливих мешканців, яких пустили на засідання, щоб вони могли поспостерігати за роботою своїх обранців, ні. Це були доповідачі по питаннях, які виносились на розгляд. Раніше всі ці посадові особи сиділи в коридорі та чекали на свою чергу, щоб зайти до зали та доповісти по своїх питаннях. Тепер же їх всіх посадили на місця для преси та запрошених осіб.
Трохи повагавшись, я звернулась до чоловіків, які сиділи на стільцях і попросила при можливості поступитись мені місцем, оскільки мені для роботи на ноутбуці потрібно сидіти. Ніхто не відреагував! Всі мовчали. Навіть відомий своєю широкою спиною Русанов, який у жовтні минулого року «
Зрештою я розпочала вести твітер-трансляцію стоячи, і дочекавшись початку засідання, взяла стілець одного з депутатів, який на засідання так і не прийшов, поставила біля стінки і сіла. Ця «масова посадка» доповідачів зіграла з чиновниками злий жарт – коли на засідання із певним запізненням прийшов заступник міського голови, йому також ніде було сісти і він, як і я, скористався стільцем відсутнього депутата! Але буквально через кілька хвилин депутат таки прийшов, і заступник мусив знову шукати вільний стілець.
Те, що у присутності доповідачів під час всього засідання не було жодної потреби, дуже скоро підтвердилось: десь через півгодини після початку міський голова відпустив їх, сказавши, що ті, хто вже виступив, можуть бути вільними, і вони охоче вийшли. Невже все це було зроблено з єдиною метою – позбавити незалежних журналістів можливості нормально працювати під час засідання? Замість того, щоб попіклуватись про місця для всіх бажаючих бути на сесії, вільні місця штучно «зайняли».
“Закритість влади” прогресує
Все це лише вкотре демонструє «особливості роботи» Броварської міської ради з непідконтрольною їй пресою. Ми з Андрієм чи не єдині незалежні журналісти, які наважуються ходити на сесії. Наших колег з інших видань, за їх словами, просто не акредитують при міській раді або позбавляють акредитації після виходу критичних публікацій. Положення про акредитацію ЗМІ при міській раді було прийняте понад 6 років тому і вже давно не відповідає законодавству, бо за цей час до «пресових законів» було внесено чимало змін.
При цьому у міській раді взагалі відсутній структурний підрозділ по роботі зі ЗМІ – ні прес-анонсів, ні прес-релізів, ні прес-брифінгів, ні відповідей на журналістські запити ніхто не готує та не проводить, про нечасті прес-конференції окремих посадовців незалежну пресу також ніхто не повідомляє. На запити на інформацію останнім часом також стали відповідати «відписками» та відмовами. Влада постійно демонструє свою «закритість» для представників незалежної та непідконтрольної їй преси, і ця «закритість» лише прогресує.
Вже давно назріла потреба в розробці та ухваленні нового Положення про акредитацію ЗМІ при міській раді, яка врахує всі новели законодавства, а також передбачить нарешті можливість акредитуватись незалежним журналістам-фрілансерам, а не лише працівникам зареєстрованих ЗМІ, як того вимагає закон. Також є необхідність у створенні підрозділу, який виконуватиме функції прес-служби, оскільки лише при існуванні такої структури можна буде говорити про забезпечення прав та створення умов для повноцінної та якісної роботи журналістів у Броварах.
Зрештою, щоб припинити прогресування «закритості» влади та забезпечити свої права, незалежні броварські журналісти мають нарешті об’єднатись та разом відстоювати свої професійні інтереси.