На основі оприлюднених Павлом Різаненком автобіографій депутатів Броварської міської ради VI скликання команда «Маєш право знати» вирішила зробити власне «соціально-демографічне» дослідження та проаналізувала вказані відомості за віковою, сімейною, статевою, освітньою та географічною «ознаками». Що з цього вийшло, читайте нижче.

Одразу ж зазначимо, що усі наші висновки базуються виключно на автобіографіях депутатів, які вони подавали під час реєстрації для участі у виборах 2010 року. Не вказані у автобіографіях, тобто по суті приховані від громадськості відомості не враховані у даному дослідженні.

«Віковий ценз»

«Середній арифметичний» вік броварських депутатів на момент обрання – 42,5 роки. Наймолодшому з них – 20 років (Вадим Колесников), найстаршому – 65 років (Петро Шкуренко). Тих, кому на момент обрання «перевалило» за 20, але ще не виповнилось 30, загалом небагато – по 24 роки мали депутати Євген Гайворонський та Олена Семенюк (яка, будучи однією з наймолодших у міськраді, стала ще й секретарем ради), у 29 років вдруге був обраний депутатом і Вадим Андрієвський. Віком до 35 років всього лиш 13 депутатів, відтак відсоток молоді у Броварській міськраді становить 31%.

«Сімейні хроніки»

Домінуюча більшість броварських «народних обранців» у графі сімейний стан радісно зазначили «одружений/заміжня»: так написали 35 з 42 депутатів, що становить 83% від загального складу ради. Одна особа розлучена, одна – вдова, і ще одна, попри вимогу виборчого законодавства, у своїй автобіографії сімейний стан не вказала і перелічила лише дітей. Чотири депутата на момент обрання були «холостими», тобто не мали «узаконеної» пари.

36 з 42 депутатів мають дітей, при цьому по одній дитині мають 10 депутатів (24%), по дві – 22 депутата (52%), і лиш четверо обранців (10%), стурбовані відновленням генофонду нації, виховують по три дитини. Шестеро депутатів не мають дітей, з них четверо вище згаданих холостяків та двоє «сімейних». Загалом виходить, що у броварських депутатів на момент обрання було 66 дітей.

«Регрес гендеру»

З гендерною рівністю у Броварській міській раді VI скликання ситуація склалась ще гірша, ніж була у попередньому складі ради. Якщо у 2006-2010 роках до управління містом було «допущено» аж (!) 8 жінок, то у цій каденції жінок у раді всього 5, що становить 12 % від загального складу. Чоловіків відповідно 37, що становить 88%. Як бачимо, до рівноправ’я жінок та чоловіків у представницькому органі влади було далеко, а стало ще далі.

«Вищі освіти»

Майже всі депутати, які щомісяця вирішують долю міста, здобули вищу освіту. Лише троє мають лише середню (один) та середню спеціальну (двоє) освіту, крім того наймолодший депутат нині є студентом столичного «вишу». Прикметно, що значна частина депутатів здобували освіту спочатку в училищі чи технікумі, а потім в інституті чи університеті. Таких серед них 16 чоловік (38%). 14 депутатів (33%) здобули одразу вищу освіту, і ще 7 (17%) мають аж дві вищі освіти, а один навіть 3(!).

«Захоплююча географія»

Звісно, у графі «адреса проживання» переважна більшість депутатів зазначили «м. Бровари», зрештою вони ж до Броварської міської ради обирались. Лише двоє вказали інші міста – м. Черкаси (Євген Гайворонський) та м. Київ (Петро Кузик), а також депутат Юрій Плакся зазначив, що проживає у с. Пухівка Броварського району.

Набагато цікавішою та «ширшою» є географія місць народження депутатів. Виявляється, корінними броварчанами у міській раді є лише 10 депутатів (24%), ще 5 обранців (12%) народились на Броварщині (у селах Богданівка, Семиполки, Требухів, Погреби та Красилівка). Тобто загалом місцевих у раді всього 36%.

Ще п’ятеро (12%) є уродженцями Київської області та четверо (10%) народились у столиці. Решта походять з інших областей, міст та навіть країн.

Найбільше «немісцевих» з Чернігівської області – 7 осіб (17%), по одному представнику у складі Броварської міськради є від Одеської, Житомирської, Сумської, Черкаської та Дніпропетровської областей. Не обійшлося у депутатському корпусі і без «росіян» – у складі ради є уродженці Челябінської, Белгородської та Амурської областей, а також Краснодарського краю. А один депутат народився взагалі у Німеччині. До речі, це колишній міський голова Віктор Антоненко. А от нинішній секретар міської ради у своїй автобіографії місця народження не вказала, що є порушенням, але про це - окремо.

22 депутата (52%) походять з міст, 18 (43%) з сіл, один – з смт. Окрім Броварів та Києва, рідними містами броварських депутатів є: Остер, Ваймар, Копейськ, Благовещенськ, Шостка, Анапа, Ніжин та Дніпропетровськ.

«Рідна школа»

Серед нинішніх депутатів Броварської міськради дев’ятеро (21%) зазначили у своїх автобіографіях, що вони навчались у місцевих загальноосвітніх школах. У ЗОШ №1 навчалась секретар ради Олена Семенюк, у ЗОШ № 2 – Павло Різаненко, у ЗОШ № 3 – депутати Анатолій Сачавський та Володимир Оксютенко, у ЗОШ № 5 – Валерій Чабур та Ганна Брусенська, яка також вчилась у ЗОШ № 7, де вчився і Михайло Бабін, ЗОШ № 8 закінчив Олександр Велем, а учнем ЗОШ № 9 був Олег Іваненко.

Підсумовуючи, можна сказати, що усереднений тип броварського депутата виглядає так: одружений чоловік середнього віку з двома дітьми та вищою освітою, який, скоріш за все, народився у Київській області та, навряд чи, закінчив школу у Броварах.

Зрозуміло, що «ознаки», за якими ми проаналізували біографічні дані депутатів, за великим рахунком, не є ключовими для того, щоб визначити справжню «профпридатність» народних обранців для здійснення управлінських функцій та представництва інтересів громади в органі влади. Відтак чекайте незабаром більш ґрунтовний аналіз професійних та громадських досягнень депутатів на основі здобутого ними фаху, пройденого трудового шляху та громадської активності.