У парку на Пекарні понівечили радянський пам'ятник - ФОТО
Початок нового 2015 року в Броварах ознаменувався низкою крадіжок: у ніч із 5 на 6 січня невідомі вдерлися до приміщення Товариства Червоного Хреста, наступної, Різдвяної ночі, навідалися в міську бібліотеку для дорослих, а 11 січня «здерли шкіру» з пам’ятника невідомому солдату, розташованому в парку «Приозерний» на Пекарні.
Сьогодні вже мало хто дивується, коли зносять пам’ятники Леніну, якому поклонялися близько 100 років. Керуючись указом Президента, з грудня 2013 року в Україні розпочався справжній «ленінопад», а на додачу активісти демонтують пам’ятники, присвячені й іншим особам, причетним до організації та здійснення голодоморів і політичних репресій в Україні. Тож коли вдруге за останні 2 місяці невідомі посягнули на пам’ятник невідомому солдату, деякі броварчани припустили, що ця дія могла бути вчинена з ідеологічних міркувань.
І, як з’ясувалося, ймовірні «підстави» для таких припущень викарбувано на одному з об’єктів меморіального комплексу - камені: «На этих рубежах в сентябре 1941 года во время героической обороны г. Киева стояли насмерть воины 200-ой стрелковой дивизии и 4-го полка НКВД им.Ф.Э.Дзержинского. Вечная слава героям». Фактів того, як НКВДисти, які мали особливе право без суда та слідства виносити вироки, знищуючи тисячі «инакомыслящих» - кращий цвіт нації, особливо в Західні Україні, історія вже не замовчує. Тому зовсім не складно прив’язати паплюження пам’ятника до одного із способів «помсти» російському агресору. Тим більше, краєзнавці та історики розходяться в думках, чи існувала насправді дивізія та полк НКВД, і кому взагалі було поставлено цей пам’ятник, адже великих боїв за часів Великої Вітчизняної на території парку не було.
«Меморіальний комплекс відкрили в травні 1979 р., - пише краєзнавець Володимир Мельник у газеті «Старий центр» №15 (61) за 19.04.2013 р. - Пам’ятник невідомому солдату мав уславити подвиг воїнів 200-ої Червонопрапорної Двінської гвардійської стрілецької дивізії. Та от парадокс: у 1941 році такої дивізії не існувало. Щоправда була 200-а стрілецька дивізія, але вона повністю загинула під Ніжином і в Броварах оборони не тримала. У нашому краї героїчно воювали солдати 37-ої армії генерала А. Власова (того самого, що пізніше перейшов на бік ворога)». Однак історик, директор Броварського краєзнавчого музею Віктор Корявий стверджує, що є свідчення ветерана 200-ої стрілецької дивізії, яке підтверджує факт повного знищення дивізії разом із полком НКВДистів, які на той час були закріплені за кожною дивізією, в Київському «котлі». Тоді з оточення у 1941 р. вийшли одиниці. Пам’ятник поставлено на місці могили невідомому солдату, а на території парку (невідомо де) розташовані три братські могили, тож люди завжди мають пам’ятати про подвиг всіх полеглих заради миру.
Та як з’ясували працівники міліції, паплюження пам’ятника сталося не з ідеологічних міркувань, а більш цинічних і меркантильних мотивів. 11 січня близько 2 години ночі 34-річний броварчанин Н., озброївшись мішками та ножем, вирушив на «заробіток».
Здобутком підприємливого чоловіка стало близько 5 кг міді, яку той зідрав із майже половини «тіла» пам’ятника. Та «сплавити» вкрадене на одному із пунктів прийому металобрухту (середня вартість такої продукції - 65 грн. за кг - авт.) чолов’яга не встиг: ранком 12 січня саме там його і затримали дільничні інспектори 2-го сектора. Чоловік, який і раніше мав проблеми з законом та вже встиг побувати за гратами, у скоєному зізнався: компрометувати історію не збирався, знищити предмет мистецтва наміру не мав, лише потрібні були гроші, щоб загасити «труби, які горіли». По цьому факту в Броварському РВ міліції відкрито кримінальне провадження за ст.185 ч.1 ККУ «Крадіжка».
«Реконструкцією пам’ятника займатиметься столичний скульптор Олег Захарченко, - розповів про плани відносно спаплюженого пам’ятника заступник міського голови Григорій Голубовський. - На жаль, до Водохреща, 19 січня, довести його до ладу не встигнемо, адже немає необхідних коштів, а сума це немаленька - 30-35 тис. грн. Мідь нині дорога, а потрібно не менше 11 метрових листів. Враховуючи, що з пам’ятника метал зрізають уже не вперше, розглядали різні варіанти його реконструкції, наприклад, за допомогою інших будівельних матеріалів та подальшого пофарбування. Однак це неможливо, адже він зареєстрований автором - видатним українським скульптором Валентином Знобою - як мідний. Була також і пропозиція перенести пам’ятник у більш людне місце, а на його місці встановити дешевший макет. Наразі всі пропозиції вивчаються. У планах - поставити камери спостереження».
