• Сьогодні: Субота, 27 Лютого, 2021

Учитель правознавства Галина Шанюк: “Таке враження, що державі не потрібні грамотні й підковані люди”

Грудень08/ 2015
avatar
Ірина Ющенко

Журналіст видання "Маєш право знати", мешканка Броварів

“Старшокласники все більше уваги приділяють предметам, знання яких буде потрібно при здачі державної підсумкової атестації та для вступу до ВУЗу. Натомість такий предмет, як правознавство, займає в розкладі 9-10-класників одну годину на тиждень, а в 11-му класі його зовсім немає. Та навіть збільшення кількості навчальних годин не зможе вирішити у час правового нігілізму проблему недовіри дітей до законів. Адже вчити дітей одному, коли реалії демонструють зовсім інше, – просто цинізм”, – про свою багаторічну роботу та важливість правової освіти розповідає Галина Шанюк, вчитель історії і права броварської СШ №7.

Галина  Шанюк – із династії вчителів. Її батько – Василь Миколайович, відтоді, як прийшов із війни і до останніх своїх днів працював на Житомирщині  директором школи, викладав історію. Мама – Катерина Маркіянівна –  вчитель української мови і літератури. Галина пішла батьковими стопами: вивчилася на історика. Після закінчення Луцького (тепер Волинського) університету  ім. Лесі Українки за направленням приїхала працювати в Макарівський район, а після одруження, в 1977 році, з чоловіком-військовим переїхали в Бровари. Безпосередньо в СШ №7  Галина Василівна вчителює понад 30 років. Для того, щоб бути «підкованою» у правознавстві, здобула другу вищу освіту – юридичну.

правознавство
Урок правознавства в 9-А класі СШ №7

правознавство

правознавство

  Галино Василівно, Ви – відмінник освіти України, вчитель-методист, учитель вищої категорії.  Є така історія, що Ви неодноразово подавалися на «Заслуженого вчителя України»,  однак  його так і не отримали.

– Ця історія розпочалася ще за часів роботи начальником броварського управління освіти Миколи Скирти. Документи, які я подала на звання, десь поділися. Навіть не знаю, на якому рівні  вони «загрузли». Вдруге, за згоди міського голови, я подала документи в 2011 році. Але за призначенням вони знову не дійшли. Вважаю, якщо місто мене оцінило, то і справу має довести до кінця. А просити чи приробляти цим документам  “ноги”  – не збираюся. Я працюю для дітей і не очікую на нагороди.

– Здається, у Броварах Ви стали піонером у створенні  «правового» класу…

– Так, у 1997 році я першою серед вчителів-правовиків набрала «правовий» клас. У кінці 90-х років потреба у фахівцях із права різко зросла і почався справжній бум на отримання юридичної освіти. У 1999 році 7 школа випустила перший правовий клас. Із 32 учнів – 25 стали юристами. Серед них є працівники антимонопольного комітету, Верховної ради, судді, адвокати, помічники депутатів. Відтоді практично щороку наша школа «кує» майбутніх юристів.

– У цьому навчальному році Ви не набрали «правовий» клас. Чому?

– Батьки і діти пристосовуються під потреби часу і переорієнтовуються. Діти стали прагматиками, вони цікавляться в першу чергу тим, що їм потрібно буде на екзаменах. А ЗНО із правознавства немає. Немає цього предмета і при вступі у ВУЗи. Навіть у юридичний ВУЗ здають історію! Декани невдоволені, що до них приходять абітурієнти, які не орієнтуються навіть у базових речах. Однак ВУЗи мають бути самі зацікавлені в грамотних, думаючих і перспективних дітях, тому, наприклад, оцінювати дослідницькі роботи, які пишуть учні з правознавства в МАН (Малій академії наук), мають саме вони. Бо останнім часом у МАНі не зацікавлені в дитячих дослідженнях, тож і оцінювання робіт відбувається не належно. Хоча це не заважає  учням нашої школи щороку отримувати призові місця.

правознавство

 – Наразі багато ВУЗів готують юристів, однак попит на них у суспільстві не великий…

– Кількість не є показником якості: кваліфікованих фахівців завжди не вистачало і не вистачає. Взагалі мене дивує ставлення в суспільстві до правознавства. Тим більше сьогодні, в час правового нігілізму, в той час, коли злочинність помолодшала і стала більш жорстокішою. Таке враження, що державі сьогодні не потрібні грамотні й підковані люди. Верховна Рада приймає десятки законів, але вони недолугі, бо їх постійно змінюють. І не дивно, адже їх пишуть не економісти чи юристи, а політики. А, наприклад, в Америці діє Конституція, прийнята ще 200 років тому, і за цей час в неї внесено всього 24 поправки!

–  Вважаєте, правознавство займає не належне місце серед інших дисциплін?

– Судіть самі: уроки правознавства є лише в 9 та 10 класах по одній годині на тиждень. Які знання можна дати дев’ятикласникам за цю годину? Лише ознайомчі з трудового, цивільного, кримінального, адміністративного та сімейного прав. Хочеться проводити більше практичних занять – зустрічей зі спеціалістами, працювати з нормативними актами, однак часу не вистачає. В 10 класі особливої уваги заслуговує тема «Фінансове право», яка дає поняття про формування бюджету, податки. Та про все це можна розповісти лише в класі з поглибленим вивченням правознавства. А в 11 класі права взагалі  немає, є лише «Людина і суспільство», де юридична освіта, як така, відсутня. А ще ж потрібно на уроці встигнути відповісти і на дитячі питання.

І що найбільше цікавить старшокласників?

–  В учнів багато «чому». Наприклад, питають, чому не виконують обіцянок президент і депутати, чому досі не покарані ті, які спричинили загибель людей на Майдані?

правознавство

правознавство

правознавство

І що Ви відповідаєте, наприклад, на останнє питання?

– Відповідаю, що не вистачає політичної волі нашому президенту. А чому відсутня воля – треба дивитися глибше. Взагалі вважаю, старша школа має спонукати підлітків думати і займатися самоосвітою, тому в 9-11 класах мають переважати предмети, які розвивають логіку і кругозір – література, мова й суспільні дисципліни.

– Кажуть, у Вас є любимчики, з якими працюєте на уроках за рахунок інших дітей. Це правда?

– Я намагаюся не виділяти учнів і пропоную всім брати участь у олімпіаді  чи писати «манівську» роботу. Спочатку погоджується багато, а по мірі того, як вникають у справу і бачать, наскільки потрібно багато займатися самоосвітою, в частини дітей бажання пропадає. Окрім того, вимоги до таких робіт вищі, ніж можна дати згідно програми, і розраховані вони на інтелектуалів, а не на середньостатистичного школяра. Щороку ми маємо одного-двох призерів на рівні області. Похвалитися можемо і призерами олімпіад всеукраїнського рівня.  Це – Люда і Олена Грицаєнки, Володя Цикалевич, Олексій Шанюк. Нині серйозну конкуренцію нам складають вихованці ЗОШ №9 та 10, а кілька років тому честь міста на олімпіадах із правознавства захищали лише мої учні.

правознавство

правознавство

 – Чи доводилося Вам звертатися до своїх колишніх учнів із проханням про допомогу?

– Доводилося. Один раз. Коли постало питання із перерахунком пенсії, я зверталася до своєї учениці, яка працює помічником судді. Та частіше учні звертаються за допомогою до мене. Особливо ті діти, в чиїх сім’ях негаразди. Розпитують про правила нарахування аліментів, розподілу майна, позбавлення батьківських прав, розлучення. Консультуються навіть із приводу вже скоєного хуліганства.

– І як Ви справляєтеся зі шкільними хуліганами?

– А у нас їх – одиниці. На внутрішньошкільному обліку з 60 класів школи перебуває троє дітей – два шестикласники і один дев’ятикласник. Вирішуємо всі питання спільно з соціальним педагогом. Дітям не вистачає довірливої бесіди, і вчителям часто доводиться  виконувати роль батьків, які в погоні за заробітком не можуть приділяти своїм чадам належної уваги. Діти залишаються сам на сам, тож тут має місце і недозоване захоплення комп’ютером, і сумнівні компанії. Взагалі учні стали більш недисципліновані і схильні порушувати поведінку як свідомо, так і несвідомо. Для того, щоб попередити різноманітні порушення, на уроки правознавства запрошую представників служби у справах дітей, своїх колишніх учнів, що працюють юристами.

–  Як же зацікавити дітей правознавством  і навчити їх жити за законами?

– Я зацікавлюю дітей лише шляхом переконання, адже якщо людина не знає своїх прав, то завжди з’явиться той, хто скористається цим. Однак це дуже складно, адже в суспільстві немає довіри до законів. Діти постійно наводять приклади з життя високопосадовців, які обходять закони. Відчути довіру до законів діти мають через батьків: дорослі  повинні демонструвати, що правила існують для всіх,  не дивлячись ні на посаду, ні на майновий стан. Однак поки в державі не буде проведено реформи, лише вчителі не зможуть зрушити тенденцію «купити можна все». І збільшення кількості годин на правознавство ситуацію не врятує.

Фото – автора