Вагою 2 кг і ціною 1 000 грн: Броварам презентували книгу про історію міста

12 березня у актовій залі Броварської міської дитячої школи мистецтв відбулася презентація книги про багатовікову історію нашого міста – «Бровари на межі тисячоліть». Книга, яка мала би  стати першим ґрунтовним історико-краєзнавчим виданням, натомість, на думку самих редакторів, вийшла «поверхневою», і може претендувати лише на статус подарункової. 

432 сторінки, які б мали об’єднати громаду міста, ще більше її  пересварили: презентація практично відразу переросла в дискусію, потім – у полеміку, а згодом - у відкрите протистояння з обрАзами. «Корабель культури» в Броварах дав ще більшу тріщину, адже саме на відділ культури міськрада поклала всю відповідальність за якісне наповнення майбутньої книги, а  приватне видавництво «Світ успіху» зобов’язувалося  взяти на себе всю організаційну частину цього видавничого проекту. Чому ж так трапилося, що громада Броварів  отримала  не дуже якісний “продукт” за “захмарною” ціною  - 1 000 грн за примірник?

У перші хвилини презентації книги ніщо не віщувало «бурі»: палкі слова начальниці відділу культури Наталії Багмут про першу велику достойну книгу з історії рідного міста сприймалися гучними оплесками; освячення книги настоятелем церкви Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ КП Михайлом Лесюком відбулося як і годиться; виступ заступника міського голови Лариси Виноградової про колективну  працю краєзнавців, науковців, журналістів, ветеранів-будівельників, медиків та ін. отримав у зали підтримку; виступ народного вокального ансамблю «Калинка» «оживив» сторінки нової книги.

[caption id=”attachment_53799” align=”aligncenter” width=”600”] Присутні – ті, хто був дотичним до видання книги: краєзнавці, дослідники, науковці, ветерани-будівельники, медики, журналісти. Пересічних зацікавлених броварчан – одиниці.[/caption]

[caption id=”attachment_53800” align=”aligncenter” width=”600”] Михайло Лесюк та Наталія Багмут[/caption]

Та далі все пішло не за «сценарієм». Один із учасників народного руху в місті Олег Рожок намагався відразу внести свої зауваження та пропозиції до книги. І хоча ведучі (Наталія Багмут та Неоніла Струк  – авт.) і закликали чоловіка до порядку, та пан Олег все ж порушив  запланований хід презентації.

[caption id=”attachment_53805” align=”aligncenter” width=”600”] Олег Рожок[/caption]

На його думку, у такому поважному виданні мало би обов’язково бути вказано, хто першим у Броварах прийняв українське громадянство, хто з броварських  військозобов’язаних першим присягнув на вірність Україні, хто звільнив Бровари від червоного прапора і підняв синьо-жовте знамено. Нічого не сказано у книзі  й про те, що Бровари були першим містом на Київщині, яке перейшло на символіку незалежної України. Замовчено і факти про тих, хто в  нашому місті став агентом Януковича і гуртував бюджетників на Антимайдан та наймав «тітушок».

[caption id=”attachment_53812” align=”aligncenter” width=”600”] Марія Овдієнко[/caption]

Не було радості і на обличчі головного редактора книги – письменниці, старшого наукового співробітника Броварського краєзнавчого музею, члена Національної спілки краєзнавців України  Марії Овдієнко. Саме її, також керівника проекту, автора ідеї, концепції, генерального директора видавництва «Світ Успіху» Неонілу Струк та автора-упорядника – письменницю, видавця, члена Національної спілки письменників України Марію Морозенко і було запрошено в «президію».

[caption id=”attachment_53809” align=”aligncenter” width=”600”] Неоніла Струк[/caption]

У своїй промові  пані Неоніла  розповіла про своє видавництво «Світ Успіху», яке працює на видавничому ринку понад 13 років. «За цей час ми видали понад 200 видань, що стосуються популяризації України у світі. Понад 70% виданої  нами літератури – створили і видали самостійно: від ідеї – до друку», - повідомила видавець. Чому влада міста доручила роботу над книгою саме  їхньому видавництву, керівник проекту пояснює тим, що саме вони першими близько трьох років тому прийшли до мерії з пропозицію про створення фундаментального видання про історію Броварів. До всього, мають великий досвід видавництва подібних книг про міста України. Зізнається: її працівники - не науковці і не історики, тому залучали до роботи над книгою фахівців-консультантів. Серед озвучених імен - доктор історичних наук Ірина Войцехівська, кандидат історичних наук Тетяна Пастушенко,  академік Академії будівництв України Петро Іваненко, краєзнавець, старожил Броварів Раїса Щербакова-Кайдан. Також було озвучено імена авторів, книги яких  упорядники використали у новонародженому виданні: Володимира Гузія, Дмитра Гамалія, Миколи Лисенка та ін.

[caption id=”attachment_53813” align=”aligncenter” width=”600”] Доктор історичних наук Ірина Войцехівська: «Не знаю, чому мене вибрали консультантом по цій книзі, адже я – києвознавець».[/caption]

[caption id=”attachment_53803” align=”aligncenter” width=”600”] Першими відгукнулися на заклик  допомогти у створенні книги ветерани-будівельники.[/caption]

Як розповіла видавець, під час підготовки книги упорядники зіштовхнулися з проблемою - збором матеріалу. На заклик про співпрацю відгукнулися лише одиниці, і за весь час  підготовки книги  автори так  і не отримали конструктивної співпраці з людьми, які хоча і мали вагомі історичні матеріали, та чомусь не надали їх. Тому матеріал довелося збирати по краплинах, каже  авторка книги, а Марія Морозенко практично самотужки працювала з великою кількістю як історичних, так і наукових матеріалів.

«Насправді до роботи над книгою не було залучено людей, які знають історію Броварів як ніхто інший, адже все відбувалося тільки на особистому контакті Лариси Миколаївни і Неоніли Олексіївни, -  розповіла в особистому інтерв’ю  нашим журналістам Марія Овдієнко. –  Тож багато людей, до яких зверталася пані Неоніла за допомогою, реагували дещо не нормально, адже з ними вчинили не по-людськи, і вони образилися. Взагалі я не збиралася братися за редагування книги  і не хотіла до неї мати ніякого діла. Та на велике прохання пані Неоніли долучилася вже наприкінці, коли книга була практично написана. Прочитавши її, болісно пережила, адже там було багато «ляпів». Відразу зрозуміло: книгу писала людина, яка далека від Броварів. Власних коштів ні Ігор Васильович, ні Лариса Миколаївна у видавництво книги не вкладали, тож їм не боліло, якою вийде ця книга. Та  я не мала права залишати ці «ляпи». 

[caption id=”attachment_53814” align=”aligncenter” width=”600”] Марія Овдієнко та Марія Морозенко[/caption]

У своєму виступі  Марія Овдієнко проаналізувала практично кожен розділ книги,  розкритикувавши видання «у пух і прах». Аргументи у фахівця були вагомі. Перше: вступ – суцільна  «гузіївщина», адже матеріал  узято із книги В. Гузія «Про золоту очеретину», яка написана складною мовою, відтак, не цікава ні пересічному броварчанину, ні учням чи студентам. Друге: великий загальноісторичний огляд  порушив головне завдання книги - висвітлити історію Броварів. Третє: повністю не використано спадщини дослідників та краєзнавців минувшини. Наприклад, Дмитра Гамалія. Четверте: немає унікальних фото, лише передрук із інших книг. П’яте: розділ про Майдан, який з’явився наприкінці не плановано, написаний  у спосіб «сподобатися владі».

Марія Овдієнко озвучила ще низку недоліків: «слабкість» розділів про козацтво, культуру, освіту, захоплення матеріалами з Вікіпедії та ін. Тож книга, вважає редакторка, яка мала стати першим фундаментальним історико-краєзнавчим виданням, годиться тільки, як подарунковий варіант людям, які нічого не знають про наше місто. У розмові з нашими журналістами на низку помилок у книзі  вказала і Раїса Щербакова-Кайдан. Це помилки в підписах до фотографій та перекручені прізвища.

Однак Неоніла Струк переконувала: вона передбачала, що будуть зауваження та  «недоречності», тому вважає за необхідне перевидати книгу зі змінами та доповненнями, які  бажаючі можуть передавати до видавництва. Та Марія Овдієнко акцентувала: щоб не було подібних помилок, видавництвом книги про Бровари  мають займатися тільки броварчани, які глибоко знають історію свого міста.

[caption id=”attachment_53816” align=”aligncenter” width=”600”] З вуст Наталії Багмут лунають звинувачення на адресу Марії Овдієнко у меркантильності.[/caption]

[caption id=”attachment_53817” align=”aligncenter” width=”600”] Неоніла Струк Наталії Багмут: «Про те, чиї фото видалити з книги, а чиї залишити, рішення приймав мер. Марія Григорівна - активний громадський діяч, і 22-і  фотографії  за її участі - виправдані».[/caption]

Як з’ясувалося, Марія Григорівна, як краєзнавець і видавець, давно пропонувала як Ігорю Сапожку, так і свого часу Віктору Антоненку, видати  книгу про місто, однак до мерів  достукатися так і не змогла. Тож розпочала готувати книгу самостійно. Для цього їй потрібно було працювати в архівах, та підтримки з боку начальниці відділу культури Наталії Багмут вона не отримала –  працівнику музею не дозволили залишати робоче місце в робочий час. Тож пані Марія працювала в архівах під час відпустки за власний кошт. І зібрала частину матеріалу. Як з’ясувалося пізніше, ним і не поділилася зі «Світом Успіху», адже, як редактор, планувала сама видати ту книгу, про яку давно мріяла.

[caption id=”attachment_53795” align=”aligncenter” width=”600”] Газета “Броварська минувшина”, №6. Травень 2011 року.[/caption]

До рук наших журналістів потрапив матеріал нині покійного Івана Доцина, надрукований у газеті «Броварська минувшина» №6  у травні 2011 року, який  дає відповіді на багато питань, що стосуються  новонародженої книги. 5 років тому в своєму інтерв’ю Лариса Виноградова розповіла, що міський голова Ігор Сапожко перед відділом культури і краєзнавчим музеєм поставив завдання: протягом 2011-2012 років підготувати до друку і видати книгу про місто Бровари на 300-350 сторінок. На 1000 примірників місто планувало виділити 150-200 тис. грн.

За якісне наповнення майбутньої книги архівним текстово-ілюстраційним матеріалом відповідальність було покладено на начальницю відділу культури Наталю Багмут, а організаційну частину, композиційну та змістову складові видавничого процесу  взяла на себе  директор видавництва «Світ Успіху» Неоніла Струк.  Основними ж постачальниками інформації мали стати броварські краєзнавці. І якщо позаштатним авторам було передбачено гонорари, то працівники краєзнавчого музею мали «відпрацьовувати свої зарплати». Відразу ж, як зазначала заступник міського голови, відбулося кілька засідань робочої групи, визначено, якими будуть початок та кінець видання, кількість та тематичну спрямованість світлин та ін. Тож автори-упорядники дещо кривили душею, коли казали, що працювали над книгою 3 роки: на збір та впорядкування  матеріалу вони витратили 5 років. Те, що заступник міського голови з гуманітарних питань та начальниця відділу культури не змогли з підлеглими знайти компромісу і об’єднати зусилля громади, а видавець порушила  свої усні зобов’язання, чим, власне, і зірвали процес якісної підготовки та вчасного видавництва книги - питати треба з самих керівників.

[caption id=”attachment_53818” align=”aligncenter” width=”600”] «Серце заспокоїлося» від «Многії літа» у виконанні соліста Академічного ансамблю пісні і танцю України Державної прикордонної служби України  Юрія Ракула[/caption]

Та факт залишається фактом: книга у 432-і сторінки вагою 2 кг  нарешті народилася! Вийшла вона тиражем усього 500 примірників. Міська влада оплатила тільки 200 «подарункових»  книжок, які планують поширити по школах та бібліотеках. Це замовлення обійшлося місту в 100 тис грн. Коштами від реалізації інших 300 книг, які «Світ Успіху» продаватиме власними силами,  планують покрити всі витрати видавництва.

Пересічному броварчанину придбати книгу можна  3 способами: у видавництві за 800 грн, у книгарні - за 1000 грн, або попросити у міського голови. У подарунок. Тоді це буде безкоштовно. Таку “захмарну” ціну свого дітища видавець пояснює значними затратами на якісний папір та поліграфію. Якби влада і справді подумала про пересічного броварчанина і зробила замовлення більшим, хоча б, як планувалося - 1 000 примірників, вартість книги була б  на половину меншою.

 Фото -автора