Старт декомунізації у Броварах: краєзнавці та історики готують пропозиції щодо перейменування вулиць

Вчора, 3 червня, під час засідання комісії з питань найменувань та пам’ятних знаків вперше було розглянуто питання декомунізації назв броварських вулиць. Наслідком тривалого, почасти емоційного, обговорення стало одноголосне рішення членів колегіального органу: створити робочу групу на основі краєзнавців, які протягом двох тижнів складуть пропозиції до перейменування. Ще три тижні матимуть професійні історики, щоби підготувати компетентні висновки. Окрім того, за результатами розгляду звернень, комісія рекомендувала Броварській міській раді скасувати норму, яка вказує не надавати топонімам міста назви на честь осіб, померлих менш як 5 років тому. Також члени органу дали згоду на створення провулку імені митрополита Андрея Шептицького та відхилили пропозицію перейменувати вулицю Кутузова на честь Бориса Різничка.

Про засідання комісії стало відомо лише в переддень ввечері від джерел «Маєш право знати». Міська влада захід не анонсувала. Тим не менше, про нього дізналися декілька представників громадськості, які прийшли на засідання. Окрім одвічних членів комісії, участь в обговоренні взяли також запрошений науковий співробітник Національної академії наук, громадські активісти та місцеві краєзнавці.

Питання декомунізації назв вулиць

Голова комісії Володимир Онищенко, очільник броварського відділу освіти, розпочав засідання із основного питання порядку денного – декомунізації міста. Чиновник повідомив, що нещодавно набув чинності закон, який зобов’язує органи місцевого самоврядування протягом півроку очистити Україну від комуністичної символіки, зокрема і в назвах вулиць.

До комісії долучили старшого наукового співробітника Інституту історії України Національної академії наук В’ячеслава Станіславського.

Він першим отримав можливість висловитися щодо декомунізації у Броварах. З його слів, до цього питання потрібно підходити комплексно. Як розповів історик, у місті існує немало вулиць, названих на честь героїв козаччини. А от імена діячів княжої доби, наприклад, відсутні. Науковець переконує, що нові назви мають ілюструвати не лише розмаїття періодів, а й висвітлювати історію як загальноукраїнських персонажів і подій, так і місцевих.

Керівник Броварського краєзнавчого музею Віктор Корявий окреслив два необхідні, на його думку, напрямки в роботі комісії: по-перше, повернути вулицям історичні назви; по-друге, усунути комуністичні назви вулиць. Із цією думкою погодились інші дослідники краю та представники громадськості.

Присутній краєзнавець Василь Сердюк акцентував на необхідності давати вулицям географічні назви – за старовинними іменуваннями місцевих топонімів. Він промовив декілька пропозицій, які стосувалися не лише перейменування вулиць, а й надання назв районам міста та іншим об’єктам.

Броварська краєзнавиця та письменниця Марія Овдієнко привернула увагу присутніх до того, що комісія, склад якої майже не змінювався протягом двох десятиліть, весь цей час саботувала процес очищення від комуністичних назв вулиць.

Пані перейшла в наступ, зачитавши розроблений громадськістю перелік вулиць, винесених на перейменування. У списку наведено майже 90 об’єктів. Окрім комуністичних, ініціатори винесли також назви на честь діячів російської імперської доби.

Оголошення кількості вулиць, яку запропонували перейменувати, одразу викликало невдоволення у деяких членів комісії. Депутат Броварської міської ради, член колишньої Партії регіонів Людмила Жеребцова почала розпитувати, хто надав цей перелік.

Після цього вона стала запевняти, що перейменування відбудеться саме собою, мовляв, не потрібно поспішати. Згодом заявила, що людей не цікавить, на яких вулицях вони живуть (ймовірно, мала на увазі «на вулицях з якими назвами» – авт.).

Член комісії Анатолій Лемпіцький, колишній завідуючий організаційним відділом райкому комсомолу, висловив незадоволення пропозиціями перейменувати провулок Радянський та вулицю Постишева.

З його слів, у нас досі діє система рад – місцевих органів влади, – тому назва «Радянський» має залишитися. Виправдовуючи ім’я Павла Постишева, чоловік посилався на енциклопедичні дані, з яких, на його думку, випливало, що цей комуністичний діяч не зробив нічого поганого, тим паче – він був репресований радянською владою.

Пану Лемпіцькому заперечив історик В’ячеслав Станіславський. Він зауважив, що енциклопедії існують різні, а посилатися потрібно на авторитетні. Також науковець висловився щодо озвученої тези про необхідність врахувати думку громадськості. Член академії наук зазначив, що позиція людей може бути хибною, сформованою на підставі неправдивих даних. Тому, з його слів, важливо, щоби участь в перейменуванні брали перш за все фахівці: місцеві краєзнавці, авторитетні історики. А до людей потрібно вчасно доводити їхні експертні висновки – про діячів минулого, чиїми іменами названі вулиці. Станіславський запропонував створити робочу групу з 3-5 компетентних людей, які підготують конкретні пропозиції до перейменування із історичними довідками.

В рамках питання декомунізації присутні також зачіпали проблему вартості перейменування. Як відомо з низки авторитетних джерел, витрати зводяться до заміни табличок. Марія Овдієнко нагадала про цей факт, зачитавши роздруківку новини, розміщеної на офіційному сайті Кабінету Міністрів України. Незважаючи на викладене, Анатолій Лемпіцький наполягав на затратності перейменування. Цим він аргументував свою пропозицію змінити назву лише одній вулиці – Леніна.

Дискусія між прихильниками та противниками перейменування раз по раз переростала у взаємні звинувачення. Втім, попри емоції, усі рішення вдалося ухвалити одноголосно. В результаті обговорення комісія проголосувала за створення робочої групи на основі працівників краєзнавчого музею.

Вони мають підготувати перелік вулиць на перейменування протягом двох тижнів. Після цього група професійних істориків протягом трьох тижнів має підготувати експертні висновки щодо діячів, імена яких хочуть прибрати із назв вулиць. А також щодо тих осіб, іменами яких хочуть назвати перейменовані дороги.

Іменем померлого – одразу після смерті

Після ухвалення рішення про створення робочої групи, комісія перейшла до розгляду звернень громадян. Першим зачитали пропозицію автора цієї статті – Дмитра Карпія. Він запропонував ініціювати скасування норми, яка вимагає називати вулиці іменами померлих лише через 5 років після смерті. Саме так записано в положенні, затвердженому Броварською міською радою у 2012 році. І саме цим документом керується комісія в своїй діяльності.

Необхідність внести такі зміни активіст аргументував потребою увіковічнити імена земляків, загиблих на Євромайдані та під час російсько-української війни. Голова комісії запевнив, що в законодавстві дійсно не передбачено подібних часових обмежень. Тому міськрада може скасувати норму на найближчому засіданні. За таку рекомендацію і проголосували.

Шептицький та Різничок

Наступні звернення стосувались перейменування або найменування вулиць. Зі слів голови комісії, греко-католицька громада Броварів звернулась із проханням назвати провулок іменем митрополита Андрея Шептицького. Суперечки виникли навколо статусу новоназваної дороги – вулиця, провулок, пішохідний бульвар тощо. Адже мова йшла про створення нового об’єкта на мапі міста – між 15-м і 17-м будинками по бульвару Незалежності. Саме там, поруч, розміщена церква греко-католиків. Зупинились на запропонованому в листі варіанті – провулку.

А от перейменування вулиці Кутузова іменем заслуженого будівельника України Бориса Різничка не підтримали. Якщо Марія Овдієнко аргументувала це ідеологічними причинами, мовляв не потрібно називати вулиці іменами директорів підприємств комуністичних часів, то інші члени комісії нагадали, що вже ухвалювали рішення назвати іменем будівельника нову вулицю через 5 років.