Скільки коштуватиме броварцям декомунізація назв вулиць у нашому місті?

Нещодавно Верховна Рада України ухвалила пакет декомунізаційних законів. Окрім відкриття для громадськості архівів і державного визнання борців за незалежність України, закони зобов’язують місцеві органи влади очистити Україну від комуністичних назв і пам’ятників максимум за один рік. Для Броварів питання актуальне перш за все щодо перейменування назв вулиць. Ми нарахували близько тридцяти доріг у нашому місті, які підпадають під норми нового закону. Краєзнавці, історики та громадські активісти роками добивалися очищення хоча би від імен організаторів Голодомору 1932-1933 років. Тим часом не всі мешканці підтримували такі ідеї, побоюючись, що перейменування потребуватиме заміни низки документів. А як наслідок – купи витрачених грошей. Однак ці побоювання лишаються безпідставними, оскільки компетентні служби та юристи одностайні – документи замінювати не обов’язково, а витрати можуть стосуватися лише заміни табличок, покажчиків та дорожніх знаків, що лягає тільки на плечі місцевих бюджетів і обходиться недорого.

Ціна питання

Тезу про те, що перейменування вулиці «лягає тягарем» на звичайних людей активно популяризували чиновники в кабінетах Броварської міської ради. Такий висновок можна зробити, аналізуючи низку протоколів засідань відповідних «профільних» комісій у Броварах, які відбувалися останніми роками. Незмінний голова таких комісій Володимир Онищенко (за сумісництвом – голова управління освіти) та більшість їхніх членів голосували проти перейменувань, аргументуючи то «економічною кризою», то незручністю для броварців, то потребою мешканцям перейменованих вулиць змінювати документи та платити за це гроші.

Принаймні з початком 2012 року членкиня комісій Марія Овдієнко, відома у Броварах краєзнавця та письменниця, пропонувала здійснити розрахунок витрат, які мають понести мешканці відповідних перейменованих вулиць. Після того, як комісія відхилила таку пропозицію, активістка самостійно дослідила це питання. За її даними, вже на той час жодної копійки ніхто з мешканців не мав платити, оскільки документи замінювати не обов’язково. І жодних часових обмежень для паспортів чи свідоцтв зі старими назвами вулиць тут не встановлено.

Пізніше це підтвердили в державному Українському інституті національної пам’яті. У 2014 році відомі історики та юристи розробили та видали методичку під назвою «Як перейменувати вулицю». У посібнику зазначено, що орган місцевого самоврядування дійсно зобов’язаний перереєструвати громадян, які проживають на відповідній вулиці. Однак документи, які перебува­ють на руках у власників, є чинними і юридичної сили не втрача­ють. Упорядники зазначають, що зміна поштової адреси не є підставою для того, щоб грома­дяни переробляли свідоцтво на право власності.

У коментарі «Маєш право знати» Володимир Онищенко зазначив, що мешканець перейменованої вулиці нібито зобов’язаний буде викласти 35 гривень зі своєї кишені. Пояснюючи, на що саме мають іти витрати, чиновник порадив запитати в паспортного столу. У прес-службі Державної міграційної служби повідомили, що така сума їм знайома. Заміна паспорта громадянина коштує 34 гривні. Однак немає жодної вимоги, яка би змушувала мешканців замінювати паспорти через перейменування вулиць. Ба більше, люди взагалі не зобов’язані витрачати свій час на походи до паспортних столів та щось замінювати в своїх документах. Але за власного бажання громадянин може прийти та поставити штамп про перейменування у графі реєстрації. Держмито за цю послугу становить 85 коп.

За інформацією правників Українського інституту національної пам’яті, юридичні особи так само зможуть змінити дані про назву вулиці в загальному порядку. Тобто робити це можна при внесенні змін до установчих документів, пов’язаних зі зміною складу засновників або власників, структури управління тощо. Граничних строків законодавством тут також не передбачено.

Відео з прес-конференції науковців та експертів щодо перейменування вулиць

Виходить, громадяни безпосередньо через перейменування витрат не несуть. Однак є інше питання – наскільки великі суми можуть бути сплачені із бюджетних коштів. Юристи зазначають, що місцеві бюджети справді мають витратитись. Однак все зводиться до заміни табличок на будинках, покажчиків, а також дорожніх знаків, де вказані назви перейменованих вулиць.

В інтернеті можна знайти пропозиції найпростіших адресних табличок для будинків від 100 грн. за одну штуку. Водночас в Україні відомі випадки, коли місцеві влади значно завищували вартість нових покажчиків, ймовірно добряче наживаючись на «відкатах». Нещодавно у Києві на тлі перейменувань спалахнув скандал. Міська рада столиці у відповіді на запит повідомила, що на заміну однієї таблички потрібно виділити з бюджету понад 1000 грн. Враховуючи негативний досвід інших міст, громаді Броварів варто пильно слідкувати за діями наших чиновників, щоби не допустити «розпилу» коштів.

Які саме вулиці мають перейменувати

Ухвалений нещодавно закон зобов’язує перейменувати вулиці, у назвах яких використані імена чи псевдоніми комуністичних керівників СРСР і союзних республік, починаючи від рівня посад районного секретаря і вищих. Український інститут національної пам’яті раніше вже склав перелік найодіозніших осіб, іменами яких, на думку істориків, не мають бути названі вулиці в Україні. Серед них є організатори голодоморів та репресій, червоного терору та боротьби проти незалежності України. У Броварах із цього списку ми відшукали 14 назв вулиць: Боженка, Будьонного, Ватутіна, Калініна, Камо, Кірова, Котовського, Леніна, Островського, Петровського, Постишева, Ульянових, Фрунзе та Щорса.

Складений науковцями перелік не є вичерпним, що визнають самі історики. Наприклад, до списку не потрапив Влас Чубар, визнаний судом організатором Голодомору 1932-1933 років. У Броварах є вулиця, названа його іменем.

Серед інших вулиць, які, на думку автора цієї статті, підпадають під вимоги декомунізаційного закону на перейменування: Дем’яна Бєдного, Горького, Димитрова, Сергія Лазо, Пархоменка (а також провулок Пархоменка) та Чапаєва. Окрім того, закон передбачає перейменування назв, пов’язаних із діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України, боротьбою проти учасників українського національно-визвольного руху в ХХ столітті. Виходячи з наведеного, робимо висновок, що у Броварах не буде місця вулицям: Восьмого з’їзду рад, Комунарів, Радгоспній, Січневій, провулкам Піонерському та Радянському.

Отже, всього близько 30 вулиць нашого міста мають бути перейменовані. Однак існують незадоволені таким числом, оскільки комуністичних назв у нашому місті значно більше. Громадські активісти сподіваються на свідомість і політичну волю влади. На їхню думку, подальше існування вулиць, названих на честь Карла Маркса, Фрідріха Енгельса та Рози Люксембург, неприпустиме. Ці особи жили та діяли ще до появи більшовизму, та були лише ідеологами комунізму. Тому за законом їхні імена не підпадають під комуністичну символіку. Варто також зазначити, що новий документ не зобов’язує перейменовувати вулиці, назви яких пов’язані з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури.

У міської влади немає політичної волі

На думку громадського активіста Олександра Андрійченка, який безрезультатно добивався від влади міста перейменування вулиць Постишева та Чубаря, зараз існує шанс очистити місто і від інших комуністичних назв. Водночас чоловік вважає, що влада саботуватиме чи ігноруватиме процес перейменування взагалі. За переконанням Андрійченка, важливо, щоби громада об’єднувалась та тиснула на можновладців. Підтримує думку про саботаж і Марія Овдієнко. Громадські активісти вказують, що більшість нинішньої Комісії з питань найменувань та пам’ятних знаків становлять ідейні комуністи та «люди Сапожка».

Варто зазначити, що Броварська міська рада в 2012 році ухвалила Положення, яким керується при перейменуваннях та найменуваннях, встановленнях пам’ятних знаків. Відповідно до документа, назвати вулицю іменем визначного діяча можна лише через 5 років після його смерті. Протягом останнього року, посилаючись на цю норму, комісія відмовляла в перейменуванні будь-якої вулиці іменем Антоніни Дворянець, загиблої героїні Небесної сотні, яка мешкала у Броварах.

Очевидно, за таким самим принципом відмовлятимуть перейменовувати вулиці іменами загиблих в українсько-російській війні броварців. Принаймні практику винесення рішень із застосуванням формулювання «присвоїти назву… в новому мікрорайоні міста, не раніше ніж через 5 років» Броварська міська рада вже застосовувала. З таким підходом, цілком можливо, що родини героїв Євгена Єрмакова, Дмитра Янченка, Сергія Москаленка, Аркадія Голуба чи Ігоря Завірюхіна не дочекаються гідного вшанування навіть на задвірках нашого міста.

У положенні також визначили, що питання про перейменування вулиць комісія має ухвалювати за результатами проведеного членами комісії опитування громадської думки. Чиновники організовують анкетування, причому лише серед мешканців конкретних вулиць, а не всього міста. Репрезентативність таких опитувань сумнівна, але саме на підставі їхніх результатів відмовлялись перейменовувати низку вулиць. Не повертали й історичні назви броварським дорогам, як от вулиці Леніна відмовили іменуватись Благодатною. Таким чином комісія пішла на перекір своєму ж положенню. Адже у документі вказано, що «вирішення питань щодо найменувань має сприяти відновленню історично сформованої топоніміки міста Бровари, в якій відображена його багатовікова історія».

Перелік рішень комісії міськради про перейменування за три останні роки

Слід згадати, що процес декомунізації розпочався одразу після розпаду СРСР. Однак у центральній частині України він не був завершений, а згодом швидко згас. Бровари не стали винятком, в нас перейменували переважно найбільші вулиці в центрі міста, а «сільські» лишали без змін. Марія Овдієнко пригадує, що відповідні комісії протягом усього цього часу не давали змінювати назви вулицям, які прославляють найодіозніших комуністичних діячів.

Володимир Онищенко повідомив, що у зв’язку з ухваленням декомунізаціного пакету законів їхня комісія має намір зібратися для вирішення питань про перейменування. Однак чиновник зазначив, що наразі дата засідання не відома. Про власну позицію щодо перейменування він не розповів. Лише зазначив, що комісія враховуватиме думку місцевих мешканців, на підставі якої її члени ухвалюватимуть рішення.