Тарас Шако
журналіст видання "Маєш право знати", громадський активіст
Зв'язатись з Тарас Шако
Маленька дівчинка, гуляючи з мамою, просить дочекатись вечора, коли з’являться перші зірки. “Адже бабуся Тоня тепер там – полетіла в небо на ракеті” – переконана дворічна онучка загиблої на Майдані броварчанки Антоніни Дворянець. Щовечора дитина повторює одне й те ж прохання – подивитись, де тепер її бабуся.
18 лютого, під час атаки на мирних людей «Беркут» відібрав життя активної та сильної духом броварчанки. Озвірілі спецпризначенці залишили українську сім’ю без турботливої дружини, чуйної матері та дорогої бабусі.
У той день, у вівторок, чоловік Антоніни Дворянець Іван Григорович поїхав на роботу в м. Чорнобиль. Говорить, що з самого ранку в душі відчував тривогу. Об 11:00 подзвонив дружині на Майдан. На жаль, ця розмова стала для подружжя Дворянець останньою.
О 16:30 донька Світлана тривожним дзвінком повідомила, що на Майдані почалась зачистка і вона не може додзвонитись до мами, яка вранці поїхала в центр столиці. Безуспішними виявились і спроби Івана Григоровича зв’язатись з дружиною.
Під час останньої їх розмови, Антоніна Григорівна говорила чоловікові, що на Майдані має зустрітись із колегою по роботі Степаном. Зв’язавшись із ним, Іван Григорович дізнався, що під час атаки «Беркута» вони загубили один одного: колега Антоніни Дворянець встиг заскочити в розбиті двері метро «Хрещатик» на вул. Інститутській. Під час хаосу він не встиг помітити, як жінка зникла з поля зору.
Трагічну звістку про смерть Антоніни Дворянець повідомили її сину Володимиру. Той був у відрядженні в м. Кременчук. Спершу невідомий чоловік, зателефонувавши з мобільного Антоніни Дворянець її сину, сказав, що їй надають першу допомогу. Невдовзі той же чоловічий голос повідомив, що пані Антоніну врятувати не вдалось. Подальші спроби зв’ятись із цим чоловіком виявились марними – телефон вперто не відповідав на дзвінки членів сім’ї Антоніни Григорівни.
Її тіло знайшли поблизу верхньої барикади на вул. Інституській. При собі вона мала посвідчення ліквідатора чорнобильської катастрофи, завдяки чому її вдалось ідентифікувати.
Полишивши все, чоловік, син та донька Антоніни Григорівни вирушили до Києва. Іван Григорович, що їхав з Чорнобиля, побоювався, що його не пустять – їм оголосили, що всі в’їзди до столиці заблоковані.
Діставшись все ж ввечері Києва, їм повідомили, що тіло Антоніни Дворянець в моргу на вул. Оранжерейній. Однак забрати його виявилось не так просто. 19 лютого працівники моргу заявили, що тіло членам сім’ї навіть не можуть показати – поки слідчі прокуратури не з’ясують всіх обставин загибелі померлої. В цей час на Оранжерейну привозили все нові й нові тіла з Майдану…
Цілий день, за словами чоловіка Героїні Майдану, в морзі «варили воду», під різними приводами відмовлялись не те щоб видати, а навіть показати тіло. Сльози доньки Світлани теж не переконали працівників.
Врешті, в переповненій трупарні одна з жінок-працівниць сказала родичам Антоніни Дворянець, що тіло вони зможуть забрати лише в тому разі, якщо погодяться на будь-який діагноз в документації про смерть. Мовляв, підписуйте, бо в інакшому випадку сім’ї буде складно забрати тіло Антоніни Григорівни із забитого майданівцями моргу.
Родині нічого не залишалось як погодитись. В результаті тіло Антоніни Дворянець забрали лише 20 лютого, підписавши що причиною смерті стала «серцева недостатність». Весь одяг загиблої, за словами чоловіка, був в крові, на обличі синці від побиття.
Очевидців загибелі Антоніни Григорівни відшукали за закликом в інтернеті. Чоловік який був поряд з активісткою під час зачистки розповів, що люди відступали до метро «Хрещатик» на Інститутській. Входи до метрополітену були закриті. Антоніна Дворянець, побачивши, що «Беркут» жорстоко б’є хлопців на барикаді, замість того, щоб відступити, кинулась до спецпризначенців. Звір в шоломі сильно вдарив броварчанку. Чоловік, що був поряд підбіг їй допомогти, але теж отримав важкий удар по голові, хотів підвестись, але «беркутівець» пригрозив: «Донецький «беркут» – це вам не київський! Лежи, бо доб’ю!». Після наступного удару чоловік втратив свідомість. Прийшовши до тями, активіст побачив, що Антоніна Дворянець вже без ознак життя.
Хлопців, що були в той день на барикаді, родичам загиблої відшукати не вдалось, хоч про це оголошували і в інтернеті, і зі сцени майдану. «Чи пороз’їжджались, чи не захотіли говорити», – пояснює Іван Григорович. Однак з розповідей майданівців, які чергували на барикаді через кілька днів після трагічних подій, дізнались, що Антоніна Дворянець дійсно кинулась захищати активістів від побиття. В результаті сама отримала травми, несумісні з життям. «Думала, що жінку вони не чіпатимуть, послухають її», – припускає чоловік. Однак бездушні «космонавти» не дивились ні на стать, ні на вік.
«Вона була безстрашною, сміливою», – згадує Іван Григорович дружину. Каже, неодноразово просив не лізти в «гарячі точки» Майдану, проте вона не слухала. Коли бачила, що кривдять інших людей, завжди йшла на допомогу.
На акції протесту Антоніна Григорівна разом з чоловіком почала ходити ще в часи, коли боролись проти режиму Кучми. «Кучму геть», Помаранчева революція, Євромайдан – подружжя ходило регулярно на всі акції проти злочинної влади. На традиційні броварські віче на Майдані Свободи теж ходили разом з чоловіком. Протестували разом і проти Азарова, який приїхав в в Бровари відкривати «Купаву». Немасштабна акція під басейном навіть викликала в подружжя обурення. Більшість броварчани, як відомо, не відрізнялись особливою громадською активністю.
Коли Антоніна Дворянець вийшла на пенсію, практично весь свій час віддавала Майдану. За час революції познайомилась з багатьма жінками в Будинку профспілок, разом з ними розносила хлопцям чай та їжу. Під час морозів купувала за власні кошти активістам теплі шкарпетки.
«За тиждень до кривавих подій приїжджала колишня колега Антоніни Григорівни зі Швейцарії», – згадує чоловік загиблої. «Показала їй весь Майдан, хотіла, аби в Європі знали, що тут відбувається насправді», – додає.
Новий рік святкували теж на Майдані Незалежності. Антоніна Григорівна з чоловіком купили пляшку шампанського, але на центральній площі Києва не схотіли її відкорковувати. «Не хотіли псувати обличчя майдану», – пояснює Іван Григорович. Ігристий напій привезли назад до Броварів. Саме тієї ночі донька Антоніни Дворянець Світлана жатома сказала: «Якщо мама стала на стежку війни з режимом, то в Януковича немає шансів».
Познайомились молоді Іван та Антоніна у 1972 році в Чорнобильському районі. Вона працювала в колгоспі меліоратором, він прийшов з армії, брав участь в бойових діях в Єгипті. Обоє з подружжя – ліквідатори Чорнобильської катастрофи 1986 року. Після трагедії сім’я переселилась в Бровари. Тут Іван Григорович та Антоніна Григорівна одружили дітей та виховували внуків.
Антоніна Григорівна була турботливою дружиною, мамою та бабусею, завжди піклувалась про рідних: приводила та забирала внучок із дитсадка, зі старшими часто їздила на Майдан. Вдома в господині завжди було накуховарено, випрано та випрасувано. «Мені було з нею дуже легко», – говорить Іван Григорович, стискаючи окуляри в руках. Антоніна Григорівна мала хобі: у вільний час дуже любила вишивати.
«Ми жили цим Майданом. Я завжди з нетерпінням чекав вихідних, аби поїхати в Київ. Там була особлива аура, вона заряджала нас», – каже чоловік Героїні Небесної Сотні. Серед знайомих були й такі люди, що вже після смерті Антоніни Дворянець замість співчуття виступали «менторами», мовляв, «навіщо було туди лізти?». «Таким людям нічого не поясниш, після таких слів мені ставало образливо і важко», – з сумом в очах говорить Іван Григорович.
Місцева влада ніяк не відреагувала на смерть броварчанки. Лише в комунальній газеті “Брама” вийшла коротка замітка. що Антоніні Григорівні присвоять звання “Почесний громадянин міста Бровари”, проте виявилось, що це цинічний популізм. «Вони ж не визнають Майдан», – констатує Іван Дворянець. Матеріально допомагали і місцеві активісти, які зібрали допомогу серед броварчан для сім’ї загиблої, і майданівці.
«Всі політики – вони брудні. Але цю владу потрібно було гнати», – говорить Іван Григорович. «Якби не Путін, що перекриває нам кисень, побороти корупцію можна було б набагато швидше», – переконаний чоловік Антоніни Дворянець. Змін в країні, за які боролась Антоніна Григорівна і за які віддала життя, на думку чоловіка, потрібно чекати не один і не два роки.
В сороковини Небесної Сотні, сім’я загиблої броварчанки Антоніни Дворянець поїде на Майдан Незалежності вшанувати пам’ять її та ще понад сотні жертв режиму Януковича. Поранені та побиті «Беркутом» на Інститутській та родина Антоніни Григорівни домовилась щороку зустрічатись 18 лютого, аби берегти пам’ять про тих, хто ціною власного життя боровся за гідність, справедливість та достойне життя в демократичній, некорумпованій європейській Україні.
Редакція «Маєш Право Знати» ще раз висловлює співчуття сім’ї Антоніни Дворянець. Ми закликаємо правоохоронні органи якнайшвидше розслідувати відкриті кримінальні справи за фактом трагічний подій на Майдані та покарати винних у смерті броварчанки та понад сотні жертв режиму. Минуло сорок днів з тих трагічних подій, однак, як відомо, жодного «беркутівця», жодного виконавця чи замовника масового вбивства українців не притягнуто до відповідальності.
Фото надані редакції із сімейного архіву