Відзначити річницю Майдану у Броварах вийшло 20 чоловік

Небагатолюний мітинг на Майдані Свободи зібрався учора, 21 листопада в День Гідності та Свободи. Саме цього дня рівно два роки тому почалася Революція Гідності. 

На диво, напередодні другої річниці Майдану майже ніхто з «майданівських» середовищ  Броварів не організував жодних заходів із відзначення цієї події. Фактично проігнорувала День Гідності і Свободи і офіційна міська влада. Щоправда на шпальтах підконтрольній мерії газеті «Громадский ревізор» напередодні з’явилося оголошення про мітинг-реквієм у парку Шевченка, що його нібито мала організувати міська адміністрація 21 листопада о 10:00. Однак насправді жодного мітингу не відбулося і площа перед пам’ятником Кобзарю того ранку була так само порожня, як і Майдан Свободи.

Вже надвечір заступник міського голови Лариса Виноградова написала у Фейсбук, що міські чиновники начебто побували на цвинтарі, де «оплакували могили загиблих героїв». Однак цей допис у користувачів соціальних мереж викликав переважно зворотню реакцію, адже гр. Виноградова вважається одним з організаторів антимайдану від Броварів. Відтак заступницю Сапожка  звинуватили у цинізмі та паплюженню пам’яті героїв Небесної сотні, а натомість закликали покаятися перед народом, адже на думку багатьох, саме дії таких чиновників призвели до жертв Небесної сотні.

Відтак єдиним заходом, що був присвячений черговій річниці початку Майдану, стала анонсована «Молоддю Демократичного Альянсу» акція «Євромайдан/2 роки/Бровари», що мала розпочатися о 18:00 на Майдані Свободи. Про формат та деталі акції не повідомлялося, тож броварчанам пропонувалося просто зібратися на центральній площі, аби разом згадати події дворічної давнини та вшанувати пам’ять героїв, які загинули у війні з режимом Януковича.

Вже за півгодини до початку акції біля Стели Героїв - [встановленої активістами рік тому в лютому]

– з’явилися «майданівські» металеві діжки, автомобільні шини, символічна оранжева будівельна каска та респіратор. Саме ці предмети, за задумом організаторів, мали символізувати початок і розвиток Майдану в Києві.

Цікаво, що на відміну від діжок та шин, які надали місцеві підприємці та активісти спеціально для акції, інша атрибутика була не бутафорною: шолом «брав участь» в силовому протистоянні з «Беркутом» на вулиці Інститутській в ніч з 10 на 11 грудня, а респіратор – у подіях на вул. Грушевського.

Окрім того у підніжжя стели молодь розставила запалені поминальні лампадки у формі числа «21.11» - дати початку Революції Гідності.

Зважаючи на те, що освітлення у цій частині Майдану Свободи відсутнє взагалі, а з неба моросив дощ, атмосфера біля пам’ятнику була досить печальна і навіть гнітюча.

Організатори вирішили обійтися без довгих прелюдій і вже о 18:10 перед присутніми виступив молодий активіст «Молоді Демальянсу» з довгим волоссям. Він запропонував розпочати акцію хвилиною мовчання у пам’ять про загиблих героїв Небесної Сотні.

За тим ведучий закликав усіх заспівати гімн України а капела, без музичного супроводу. Вочевидь перейняті загальною журливою атмосферою акції 20 душ, що зібралися цього вечора на Майдані, співали гімн навіть не упівголоса, а ледь-ледь чутно.

Зрештою, після виконання гімну організатор запросив до слова усіх бажаючих і… знову запала мовчанка. Тож першим слово взяти довелося автору цих рядків, яких хоч і не мав журналістського права «втручатися», однак не втримався, аби спробувати трохи змінити настрій усього дійства.

Автор висловив думку, що 21 листопада – це не День трауру, а навпаки. Адже саме цього дня рівно два роки тому українська нація повстала проти диктатури і продемонструвала, що наш народ здатен повалити будь-яку владу, яка дозволяє собі порушувати права людей. Саме цього дня розпочалася найяскравіша революція в історії сучасної Європи, яка змінила хід світової історії та надихнула не лише наш народ на боротьбу за краще життя. Тому це дата, якою ми повинні пишатися, адже і тоді, у 2013-му, коли йшов такий самий дрібний і холодний дощ, перші сотні протестувальників на Майдані Незалежності раділи, сміялися і мирно протестували проти диктатури. І саме ці перші сотні зрештою спонукали вийти на майдани по всій країні мільйони людей, аби країна нарешті позбавилася ярма внутрішньої окупації. ‘

За тим до присутніх звернулася Аліна Дяченко – ще один журналіст і єдиний депутат міськради, який вшанував річницю початку Революції на броварському Майдані.

Дяченко продовжила думку попереднього спікера, а ще додала, що Революція не припиняється і сьогодні, і для того, аби досягнути тієї мети, що українці собі поставили ще на початку Євромайдану, потрібно довго і наполегливо працювати. «Ми лише на початку шляху, в країні відбуваються зміни, яких ми всі прагнули, хоча, звісно, не такими темпами і не в тих масштабах, як уявлялося і хотілося. Однак доля країни – як і раніше – залежить від усіх нас. І тільки щоденні дії на благо нашої країни дозволять нам побудувати державу своєї мрії, справжню європейську правову державу», - сказала Аліна.

Останньою виступила міська активістка Ангеліна Козлова, яка згадала про те, як починався Майдан, як він дозволив усім активним броварчанам об’єднатися та відчути себе потужною силою.

Ангеліна звернула увагу, що як і тоді, так і сьогодні в авангарді змін перебуває молодь, а відтак це свідчить про те, що ці зміни обов’язково відбудуться. Виступ Козлової завершився оплесками, після яких організатори запропонували усім учасникам зробити колективне фото біля Стели Героїв.

Загалом акція тривала не більше півгодини і дуже скоро Майдан Свободи знову спорожнів. Лишилися лише свічки у підніжжя пам’ятнику, які своїм мерехтінням підсвічували викарбувані в металі та граніті слова: «Вічна слава героям Небесної сотні, які віддали життя за волю України у боротьбі з владою зла, брехні та жорстокості заради свободи, правди та справедливості. Герої не вмирають!»

Фото - Бажена Левковця та Романа Ступака