Image00008З-поміж екологічних і санітарних проблем у озері на Пекарні, вже описаних у попередніх статтях на «Маєш право знати», я вирішив вказати на один факт, який лишився поза увагою. Ветеринарна інспекція, що виявила у водоймі 150 мертвих рибин та велику кількість сміття, чомусь вказала, що від озера до багатоповерхових будинків відстань становить 100 метрів. Якби не цей запис, я й не зауважив би, що насправді відстань до декількох будинків по вул. Білодібровній становить усього-на-всього 15-20 метрів, а отже будівлі входять до прибережної захисної смуги щодо якої є ряд обмежень у господарській діяльності, експлуатації тощо. Але головне – будувати у цій смузі заборонено!

 

004  005

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України «з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги». Для озер ця смуга передбачена шириною у 100 метрів. Окрім того, кодексом визначено, що «якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється».

[caption id=”attachment_16990” align=”aligncenter” width=”540”]15-20метрів_2 У програмі Google Earth можна виміряти відстаньміж будь-якими точками на Землі[/caption]

 

Неозброєним оком можна побачити, що крутизна берега у тому місці складає значно більше трьох градусів.

Image00009

Згідно зі ст. 89 цього ж кодексу у прибережних захисних смугах заборонене будь-яке будівництво (окрім гідротехнічних, гідрометричних і лінійних споруд). Також у цій зоні заборонено розорювати землі, займатися садівництвом і городництвом, влаштовувати стоянки для автомобілів і гаражі, мити автомобілі тощо.

Водночас, робити висновок, що вже збудовані споруди мають бути знесені, не варто. Об’єкти, що перебувають у захисній зоні, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується режим зони. Водний кодекс передбачає винесення за межі захисної смуги не придатних для експлуатації споруд, а також тих, що не відповідають встановленим режимам господарювання.

Під час останнього спілкування з працівником Броварської санстанції Іваном Сергієнком, лікар однією з ймовірних причин забруднення озера, через яке там заборонено купатися, назвав стічні води, що можуть і ймовірно потрапляють з доріг вулиць та навколишніх прибережних земель.

Також слід зазначити, що «у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації». На жаль, я майже впевнений, що ознайомитися принаймні з графічною частиною містобудівної  документації не вдасться, оскільки органи місцевого самоврядування міста Бровари неодноразово відмовляли у доступі до такої інформації, зокрема у доступі до карт генеральних та детальних планів.

Багатоповерхові багатоквартирні будинки біля озера у парку «Приозерний» були побудовані ще у радянські часи. Як відомо, експлуатація застарілого фонду житлово-комунального господарства у нашій країні бажає кращого. Я сподіваюсь, що від будинків по Білодібровній не відбувається забруднення стічними водами, що від автомобілів мешканців не просочуються паливно-мастильні матеріали тощо. Відповіді на ці та інші проблемні питання щодо озера постараюся отримати найближчим часом.

На жаль, описана проблема не місцева. Україною час від часу прокочуються різноманітні природоохоронні скандали, зокрема й щодо недотримання відстані до водойм під час будівництв. Найчастіше вони стосуються великих міст, що розвиваються, де не вистачає землі для будівництва як приватних садиб, так і багатоквартирних житлових комплексів чи офісних центрів. Бровари, будучи неймовірно близькими до Києва, вже давно входять до цього списку. Наша задача, як громадськості, слідкувати й не допускати порушень, на які влада не лише не реагує, а й часто сама є учасником незаконних дій.