«Є така професія - рятувати людей»: історія загиблого вогнеборця Андрія Ступаківського

«Його забрала робота»: своє життя під час ліквідації пожежі в Києві, яка сталася 4 березня, віддав наш земляк Андрій Ступаківський. Важливу частину свого життєвого шляху він присвятив пожежно-рятувальній справі, й у свої 24 роки мав звання старшого лейтенанта та посаду заступника начальника частини. В Андрія було багато планів на майбутнє, але вогняна стихія виявилася сильнішою за життєву енергію та мрії.  «Маєш право знати» публікує історію Андрія Ступаківсього – відважного героя й світлу людину.

«Андрій дуже любив свою професію й пишався нею. Для нас він зараз «на сутках». Він наш єдиний син, усе життя ми жили лише для нього», - ледве стримуючи біль, розповідають батьки Андрія.

Андрій жив разом з батьками на Торгмаші, навчався в Броварській ЗОШ №2. У старших класах почав відвідувати підготовчі курси в Київському національному університеті будівництва й архітектури, але невдовзі юнак досить несподівано змінив свої плани й вирішив вступати у Львівський державний університет безпеки життєдіяльності на спеціальність «Пожежна безпека». Батьки згадують, як Андрій старанно готувався до вступних екзаменів та фізичних нормативів. «Стільки радості в нас було, коли ми вступили. Ми тоді 10 днів жили у Львові, дуже переживали». Батьки дали можливість сину обрати бажаний фах й визначити свій життєвий шлях самостійно_. «Навіть не пам__’_ятаю, чого він захотів стати пожежником. Він вважав, що це чоловіча професія», - каже батько Андрія - Анатолій Ступаківський.

Мати Андрія - Наталія - згадує, що хлопець був принциповим, два рази ніколи не повторював. У родині батько любить порядок, тому і сина привчив таким бути.

Під час навчання Андрій 3 роки прожив у казармі, там у нього з’явилося багато товаришів по службі. Ще рік жив у Львові на квартирі, тому рано став самостійним. Друзі Андрія кажуть, що він ніколи не забував про них, завжди знаходив час, щоб зустрітися, навіть, коли вчився в університеті. У Броварській пожежній частині проходив практику, але кар’єру вирішив будувати в столиці.

Після навчання в університеті відразу ж прибув на службу до Київського гарнізону в четверту пожежну частину і був призначений начальником караулу. Йому подобалося працювати в Києві, бо там було більше викликів, завдань. «Андрій був амбіційним. Він завжди був перший, і на роботі, і в компанії. Він був правильним прикладом для друзів й досяг більше, ніж будь-хто з нас», – згадує друг Андрія  - Євгеній Волошин.

Молодий хлопець був позитивною і світлою людиною - таким його згадуватимуть батьки, друзі й колеги.

Керівництво бачило його старанність і відданість роботі, тому він швидко пішов на підвищення. Отримав звання старшого лейтенанта служби цивільного захисту й невдовзі став заступником начальника 4-ї Державної пожежно-рятувальної частини. Жартома його називали «наймолодшим заступником начальника в Києві».

«Він увесь всій час проводив на роботі. Практично жив нею. Казав, що був жонатий на роботі», – згадує батько Андрія.

Андрій дуже любив спорт, більшу частину свого вільного часу приділяв тренуванням. Ще у шкільні роки займався карате, лижним спортом, а коли почав працювати, постійно ходив у тренажерний зал. «Коли він жив на Торгмаші - ходив займатися в «Олімп», вже потім, коли переїхав з батьками на Грушевського, Андрій знайшов поряд інший зал», - ділиться спогадами друг Андрія. У своїй пожежній частині молодий хлопець своїми силами зробив міні спортзал: привів до ладу приміщення, привіз туди інвентар.

«Останній раз ми говорили з ним перед тим, як він йшов на чергування», - каже пані Наталія. Ще коли Андрій вчився у Львові, він обов’язково кожного дня дзвонив матері, так само було й на роботі. Того дня, коли зчинилася страшна пожежа, Андрій мав їхати додому після чергування, його зміна вже закінчилася, але раптово надійшов виклик.

[caption id=”attachment_35505” align=”aligncenter” width=”600”] Фото пожежі в Києві на вул. Саксаганського[/caption]

Пожежа сталася вранці, у 2-поверховій офісній будівлі на вул. Саксаганського виникло загоряння покрівлі на площі 400 м.кв.

«Андрій Ступаківський, який разом зі старшим пожежним Денисом Ритовим першими зайшли у полум’я, підтримував зв’язок з іншими рятувальниками по рації. Так тривало доки зв’язок не обірвався. За трагічним збігом обставин вогнеборці опинилися відрізані вогнем, без можливості негайно покинути небезпечну зону», - коментують трагедію в ДСНС. Під час ліквідації пожежі також загинув колега Андрія Ступаківського – 35-річний Денис Ритов.

Батьки Андрія не хочуть обговорювати подробиці пожежі, зараз вони чекають результатів слідства: «Говорити можна багато чого, люди вигадують версії, але ми не хочемо нікого слухати. Ніхто, крім хлопців, не знає, що там сталося. Андрій міг і не лізти у вогонь, але він ніколи не користувався своїм службовим положенням, навпаки, йому подобалося виконувати свій обов__’язок».

У молодого хлопця було багато планів на майбутнє, батьки кажуть, що хлопець хотів отримати другу юридичну освіту.

Друзі Андрія під час розмови зачепили особисту тему: незадовго до трагедії у Андрія з’явилася дівчина, з якою було пов’язано багато планів. Якраз востаннє, коли вони бачилися, Андрій познайомив друзів з коханою. Хлопець мріяв створити сім’ю, хотів завести собаку, але, на жаль,  життя не дозволило втілити йому свої мрії.

«Така була в нього спеціальність. Це його вибір. Є така професія батьківщину захищати, а є така професія людей рятувати», - зітхаючи_,_ каже батько.

Поховали Андрія Ступаківського в селі Русанів, звідки родом його сім’я. Під час поховальної процесії з героями прощалися всі пожежні частини Києва, зупинялися й біля броварської пожежної частини. Дев’ятини за загиблими відспівали в Володимирському соборі.

Треба володіти неабиякою мужністю й відвагою, щоб іти у вогонь та рятувати людські життя, ризикуючи своїм. Андрій Ступаківський до кінця був відданий своїй роботі й виконував свій обов’язок чесно й сумлінно. Подвиг Андрія назавжди залишатиметься в пам’яті його рідних, друзів, земляків.

Редакція «Маєш право знати»  висловлює своє співчуття рідним та близьким загиблого Героя.