Завтра, 30 травня, о 9:30 у броварському міськрайонному суді за адресою: м. Бровари, вул. Воз’єднання, 1, відбудеться вирішальне засідання по справі Віталія Запорожця. У цей час поряд із приміщенням суду проходитиме мітинг на підтримку підсудного. Про це “Маєш право знати” повідомили у броварському районному осередку ВО “Свобода”.

Також у своєму повідомленні представники ВО “Свобода” виклали власний погляд на судовий процес та події, які стались 4 вересня 2011 року у с. Семиполки. Далі наводимо текст листа без змін:

[spoiler title=”Читати лист ВО ‘Свобода’ »” open=”0” style=”2”] “4.09.11 р. Віталій Запорожець (патріот України, юрист та громадський діяч) поклав край знущанню над жителями с. Семиполки, знешкодивши та звільнивши раз і назавжди мінтівського перевертня Симоненка, з лав МВС, котрий, зловживаючи повноваженнями, брутально поводився з мешканцями Семиполків, Калити, та інших підпорядкованих сіл, фабрикував справи, бив людей, вимагав гроші, ґвалтував малолітніх дітей, доводив людей до суїциду, робив бізнес на долях українців.

Міліційське кодло, під патронатом районного прокурора Гарника, вчинили розправу над Віталієм, вдавшись до звірських катувань, і тільки за щасливим збігом обставин та безпосередньому втручанню ВО «Свобода», мінтівське свавілля було припинено! Віталій вижив, та розправа системи продовжується в суді, де окупаційна свора зажадала засудити захисника народу України, до вищої міри покарання!

Тепер від нас, українського народу, воля якого є главенствуючим принципом в українському судочинстві, залежить доля козака Віталія Запорожця, що пожертвував собою, заради миру та спокою інших, пожертвував собою, на благо свого народу, продемонструвавши нащадкам НКВДистів, героїчну незламність величного українського духу, постоявши при цьому за честь і гідність кожного українця.

***

Трагедія сталась в ніч з 3-4 вересня 2011 року, в селі Семиполки, Броварського р-ну, Київської обл., де після чергового злочину м-ра Симоненка, який викрутив руку з суглоба Віталію, останній, під впливом больового шоку не знайшов іншого способу захисту, як відстрелитись від супостата, що вже 2 роки тероризував все село.

В залі засідання Броварського міскрайонного суду, де розглядається справа, очевидці повідомили, що, після того як Симоненко повалив Віталя та викрутив йому руку, Віталій згодом прийшов з рушницею до кафе, (де з двома своїми колегами, продовжував пиячити «правоохоронець» Симоненко), і зупинився біля бардюру в розгубленні… Через декілька хвили з кафе вийшов Симоненко тримаючи в руках чорнобривці, що вирвав на клумбі, і в черговий раз почав принижувати Віталія, провокуючи на постріл, наближуючись до нього все ближче і ближче… Коли відстань скоротилась до 3-4х кроків, іншого способу захисту, як нажати на курок, у Віталія вже не знайшлось. Набій потрапив в нижню частину живота,після чого Віталій особисто почав викликати швидку. Швидка з Броварів, що за 20 км, їхала рівно стільки часу, (близько 2х годин) щоб на момент приїзду вже констатувати відсутність пульсу у пораненого. Цікавими виявились дії колег Симоненка, які порушивши кодекс честі, ганебно втікли з місця пригоди, покинувши пораненого колегу на призволяще. Більше того, до порятунку життя колеги, не долучився жоден правоохоронець… Машини,з абревіатурою «міліція» під’їжджали, кружляли навколо місця події, але так ніхто з них і не вийшов. Натомість «міліцейська відвага» проявилась через три години, коли всіх можливих свідків,по-звірськи, (кого в штанах, а кого й без штанів) було доставлені у районний відділок міліції, де з 06:00 до 22:00 добувались покази, не давши можливості ні в чому не винним громадянам України, навіть поїсти, чи випити склянку води. Свідків тримали у відділку до тих пір, коли не були «видобуті» потрібні свідчення. Людей допитували по сім разів, а декому, виснаженому від фізичної та психологічної атаки, пропонувалось просто розписатись на пустих аркушах, а зміст вже буде дописаний іншими «очевидцями». В результаті такої «роботи» правоохоронців, в залі засідання суду, прямі свідчення очевидців виявились різко протилежними тим, що були вибиті в РВД. Більше того майже всі свідки повідомили, що майже ніколи не бачили Симоненка тверезим і в формі, що він постійно перевищував службові повноваження, і дякували Віталію, що захищав їх від міліцейського перевертня. На захист Віталія, якого знали з дитинства, піднялось все село.

Суддя Міхієнкова, не приховуючи упередженого ставлення до справи, перетворила судовий процес в театр абсурду, відверто відстоюючи позицію представника МВС. З особової справи Симоненка, якого з полковника було розжалувано до майора, вилучено 63 сторінки, де було зафіксовано 12 стягнень, безліч доган та психологічна характеристика, що прямо вказувала на психологічну неврівноваженість Симоненка, прояви агресії, непритаманні працівникам міліції.

Досвідчений адвокат Іван Макар, (що безкоштовно запропонував свою юридичну допомогу) був вражений безчинствами міліціянтів, по відношенню до мирних людей, під час допиту свідків, та безпосередньому пошуку стрілявшого Віталія Запорожця. Село Семиполки практично було перетворено в район бойових дій, такого звірства по відношенню до, в нічому не винних людей, старожили не пам’ятають з часів НКВДиських зачисток. Товаришів та знайомих Віталія, визвонювали, вивозили за село і приставляючи зброю до скронь, погрожували вбити, якщо не вкажуть місце знаходження Віталія. Старенькі бабусі з жахом згадують, як при зачистці села правоохоронці на пряму заявляли, що якщо за 2 дні не знайдеться Віталій - почнуть палити село.

Саме за намагання з’ясувати, в який спосіб доставлялись свідки до відділку міліції, та за прохання долучити до справи архівну копію О/С Симоненка без видалених 63-х сторінок, суддя Міхієнкова відсторонила Адвоката Івана Макара, від справи, таким чином практично позбавивши Віталія правового захисту.

З огляду на кричущі факти зловживань працівників МВС, а також покриття беззаконня останніх з боку прокуратури, вималювалась невтішна картина орудування в Броварському районі, організованого злочинного угрупування, на діянні якої наголошував адвокат, оскільки не зрозуміло, як працівники з таким «послужним списком», (12 стягнень!) можуть взагалі працювати в органах МВС, а катування Віталія відбувались під особистим патронатом (благословенням) районного прокурора. Натомість одурення, людей через ЗМІ, як результат «тяжкої правоохоронної роботи» триває… Верхом цинізму стала поява замовного відеоролика про обставини трагедії 4го вересня 2011року, де мародера Симоненка, що, підкидаючи наркотики саджав до в’язниці не винних людей, вимагав гроші, домагався малолітніх дівчат, бив людей та доводив до суїциду, - висвітлили як героїчного правоохоронця, виконуючого службові обов’язки, а захисника народу, Віталія Запорожця – бандитом. Виникає питання: скільки все це можна терпіти? За кого мають народ?.. Для чого український народ утримує цей притон злочинців, що знущається над тим народом, вважаючи себе кастою недоторканих?

Сидиш в залі засідання, спостерігаєш ввесь цей цинізм, категоричне ігнорування волі безпомічного народу (що є джерелом влади в Україні), і поневолі згадуєш слова великого Тараса Шевченка «…а щоб збудить хиренну волю, треба миром, громадою…»

Вражає і те, що серед всіх політичних сил, що «рвуть на собі майку», говорячи про честь і гідність українців, - єдиною силою, що стала на захисти Віталя Запорожця, як визнаного народом героя, виявилось всеукраїнське об’єднання «СВОБОДА», патріоти-націоналісти якої, не дозволили закатувати Козака Віталія в РВД, надали адвокатську підтримку, та не дають спуску системі, акціями протесту, в процесі судових засідань.

Справа Віталя Запорожця стала лакмусовим тестом для влади та суспільства. В двобої з представником системи - український дух переміг, і від того як ми, народ України захистимо свою перемогу здобуту Віталієм Запорожцем, залежить і подальше ставлення до того народу.

Героїчний вчинок Віталія Запорожця має стати Рубіконом в свідомості кожного українця, адже з Запорожских перемог – завжди починалось визволення всієї України!

Віталій – взірець справжнього громадянина, що, неухильно дотримуючись військової присяги, не зрадив народ України, а захистив його ціною власної свободи. Віталій є, ще й одним з тих, хто виконав заповіт кобзаря і по праву визнаний народним героєм!

Віталій свою справу зробив! - ОДИН ЗА ВСІХ, - ТЕПЕР СПРАВА ЗА НАМИ!

30 травня 2012 в МІСЬКРАЙОНИЙ СУДІ, м Бровари, вул. Возз’єднання 1. - чергове (вирішальне) засідання суду, де “оглухші” носії мантії, ніяк не можуть почути ВОЛЮ НАРОДУ!.. Прийди і доведи системі і самому собі, що джерелом влади в Україні таки є народ! що Героїв не судять, а вирок носіїв мантії, що суперечить волі народу - може стати вироком самим собі! - народ вимушений буде перейти до прямого народовладдята, народного трибуналу!

«НІ!» - мінтіському свавіллю! «НІ!» - правовому геноциду українців!

098 475 61 97 (ВО «СВОБОДА») [/spoiler]