Зоряний досвід броварчан на ТБ, або Як HromadskeBro.tv вчило початківців азам професії
Минулими вихідними у Броварах усіх охочих вчили створювати теленовини на тренінгу з тележурналістики від HromadskeBro.tv. Два дні спеціалісти своєї справи розповідали броварським журналістам-початківцям (а також усім зацікавленим) про ази професії. Без перебільшення зірковими лекторами тренінгу були журналісти Ольга Кучер (ведуча програми «Вікна-Новини» на телеканалі «СТБ»), Тетяна Даценко (шеф-редактор програми розслідувань на телеканалі «112») та Олена Данько (шеф-редактор студійних програм «Нового каналу»), а також оператор Павло Колчин. Слід сказати, що всі запрошені лектори або є корінними броварчанами, або мешкають у нашому місті.
Відео “Громадське. Бровари” про тренінг можна переглянути за
Кожен зі спікерів розповідав про журналістику зі своєї «дзвінниці». Ольга Кучер пояснювала, як, розважаючи, розповідати про складне. Тетяна Даценко концентрувалася на економічних розслідуваннях. А Олена Данько, в активі якої інтерв’ю з десятками зірок, ділилася досвідом саме спілкування з людьми.
ДЕНЬ ПЕРШИЙ: ІНЬ І ЯН. ЖУРНАЛІСТИКА: РЕМЕСЛО ЧИ ТВОРЧІСТЬ?
Перший день почався виступом Ольги Кучер «Стандарти журналістики», продовжився лекцією Тетяни Даценко «10 базисів журналістики» та закінчився практичним завданням для слухачів тренінгу.
[caption id=”attachment_56334” align=”aligncenter” width=”400”]
Ольга Кучер і Тетяна Даценко[/caption]
Промова Ольги Кучер була позитивною, яскравою та емоційною - майже як вихід акторки.
Журналістка розповіла про свій досвід роботи на різних каналах, зокрема про початок кар’єри на броварському телебаченні. Зараз вона працює на СТБ - «жіночому» каналі, як каже Ольга. Їхня аудиторія – жінки, тому й новини треба подавати, зважаючи на сприйняття жінок. Потрібні емоції, емпатія, розповідь через призму досвіду звичайної української жінки. «Розповідайте про складне просто, - каже Ольга. – Інтерес людини дуже легко втратити і вона перемкне на інший канал. Розкажіть про інфляцію в країні через подорожчання взуття – і все, глядач ваш».
Звісно, трохи сумно було чути, що люди відгукуються на негатив, а до позитиву байдужі, що чим простіше – тим краще. Проте обнадіює те, що телевізійники все ж шукають баланс між рейтингом і серйозними речами, між розважальним та розумним.
[caption id=”attachment_56338” align=”aligncenter” width=”400”]
«Об’єктивність – це міф. Немає білого та чорного. Все суб’єктивно»[/caption]
«Журналісти – нещасні люди, - каже Ольга Кучер. – Вони ніколи не розслабляються, вони завжди на роботі. Вони безперервно забивають оту свою флешку в голові проблемами». Дійсно, професія ця стресова, вона тримає людину у постійній напрузі, тому й відпустка, наприклад, у журналіста в Україні згідно законодавства не 24, як у звичайних людей, а 36 днів.
[caption id=”attachment_42066” align=”aligncenter” width=”400”]
«Ведуча не повинна бути красивіша за глядачку»[/caption]
Тетяна Даценко почала зовсім у іншому стилі. Після білявки Кучер, яка розважала аудиторію, Тетяна взялася за справу серйозно, чітко і спочатку здавалося навіть дещо суворо. «Журналістика - це не творчість, це ремесло. Вона працює за шаблонами і технологіями, - заявила одразу Тетяна. – І я вас навчу тим базисам, дотримуючись яких, ви крок за кроком досягнете потрібного результату – отримаєте готовий кінцевий продукт».
10 базисів журналістики у викладенні Тетяни виглядали так:
- Дедлайн.
- Тема.
- Ідея.
- Жанр.
- Стандарти.
- Фактура.
- Драма.
- Структура.
- Мова/стиль.
- Фарт :)
На кожному з цих пунктів Тетяна детально зупинялася та роз’яснювала на прикладах, у тому числі з залученням відеороликів українських телеканалів. Забігаючи наперед, за підсумками тренінгу можна сказати, що як лектор Тетяна виконала свою роботу на 5 балів: аудиторія новачків отримала всю потрібну інформацію у стислому та зрозумілому вигляді.
Багато інформації, викладеної на тренінгу, можна застосувати у будь-якій журналістиці, як наприклад, стандарти – оперативність, об’єктивність, повнота інформації, факти та думки окремо. Також журналістки неодноразово наголошували на уникненні кліше, канцеляризмів та зайвого офіціозу. Тетяна Даценко навіть порекомендувала книгу відомої перекладачки та редакторки Нори Галь «Слово живое и мертвое». Ця книга стане в нагоді будь-якому журналісту та й просто людині, яка бажає писати більш «живою» мовою.
Проте це була школа тележурналіста, тож лекторки концентрувалися на специфіці саме тележурналістики. Тому слухачі тренінгу дізналися, що таке синхрон та стендап, скільки мають тривати плани та паузи у сюжеті, які вимоги до зовнішнього вигляду ведучих (зокрема, для зйомок заборонені червоний колір в одязі та клітинка зі смужкою – за чисто технічних причин) та таке інше.
[caption id=”attachment_56340” align=”aligncenter” width=”600”]
«У кожного ЗМІ є свій глядач, його треба знати в обличчя. Журналіст повинен знайти свого глядача, такого, щоб не було гидко, і працювати»[/caption]
Після того, як присутні зрозуміли основи створення телесюжету, вони розділилися на три групи. Кожна придумала собі тему та вирушила на зйомки. За півтори години усі групи впоралися із завданням та принесли «сирі» відеоматеріали. Переглядали їх усі разом, з коментарями «вчителя» Тетяни - розбирали, що і де зробили вірно, а де ні, а що треба було б додати і таке інше. Після детального розбору кожної роботи групи отримали пропозицію доопрацювати матеріали та зібратися наступного разу на монтаж. Але це все було потім… а тим часом перший день тренінгу закінчився.
ДЕНЬ ДРУГИЙ: САМ СОБІ РЕЖИСЕР. ЖУРНАЛІСТИКА – ЦЕ ШКОЛА БУТИ ЛЮДИНОЮ
Другий день тренінгу почався лекцією «Операторська майстерність» від Павла Колчина. Потім про мистецтво інтерв’ю розповідала Олена Данько у темі «Телевізійне інтерв’ю». І наостанок присутні прослухали другу частину розповіді Тетяни Даценко про базиси журналістики.
Павло Колчин в професії з 1996 року, працював на багатьох українських телевізійних каналах, зараз є фрілансером.
Павло знайомив слухачів тренінгу як з технічними деталями (баланс білого, витримка, діафрагма, чутливість матриці, світло, звук, тривалість плану тощо), так і певними операторськими прийомами: знімати ближче чи далі, за столом чи перед столом, зліва чи справа тощо. «Знімайте усе, що бачите, - для сюжету чи для архіву. У вас в архіві повинне бути все: місто влітку і взимку, вдень і вночі, люди, коти, собаки, фонтани, машини. Все воно колись стане у нагоді».
[caption id=”attachment_42086” align=”aligncenter” width=”600”]
Павло Колчин[/caption]
Нецікавих людей у журналістиці не буває – в цьому впевнилися слухачі школи тележурналістики. Так і Павло виявився дуже живим та цікавим оповідачем з великим професійним досвідом. Навіть про технічні нюанси розповідав зрозуміло, весело та «жизненно».
Новий спікер - журналістка Олена Данько – розповіла слухачам про свій досвід роботи у жанрі інтерв’ю. Насамперед Олена радила ставитися до інтерв’юйованого у першу чергу як до людини. Поважати її комфорт та право на особисте. Журналіст повинен знайти баланс між добуванням потрібної інформації та недоторканністю особистих кордонів людини.
«Особисто я, знаючи про болючу тему щодо дітей у Лії Ахеджакової, так і не змогла надавити на акторку і добути в неї цю інформацію. Хоча мене посилали, чітко ставлячи завдання – задати їй це питання. Тоді я зробила свій вибір, отримала від редакторів по шапці і зрештою звільнилася з того ЗМІ».
До інтерв’ю потрібно готуватися, треба запитувати про емоції, намагатися розкрити людину, щоб вона почала розповідати. У той же час мати свій певний сценарій, план питань, каже Олена.
«Коли я готувалася до інтерв’ю з Адою Роговцевою – жінці 78 років, людина-глиба – я за декілька днів прочитала дві її книжки, знала всю її біографію. І коли акторка починала щось розповідати – я кажу: «А я це читала». Пані Ада була приємно вражена, позвала доньку і каже: «Ось, Катя, дивись – вона читала!» У той же час розповідали про дівчинку-журналістку, яка задала запитання акторці про те, як та знімалася у фільмі «Москва слезам не верит». Чи потрібно пояснювати, яке ставлення виникає у людині при такій неповазі до неї і що вона вам після цього розповість?»
Незайвим буде зустрітися до інтерв’ю, порозмовляти, обговорити деталі, а потім після інтерв’ю подякувати і надалі підтримувати дружні зв’язки. Тому що світ дуже маленький, каже Олена. Всі ми крутимося у ньому і ви неодмінно знову зіштовхнетеся з цією людиною. Взагалі зв’язки – це капітал журналіста, тому потрібно його зберігати.
[caption id=”attachment_56343” align=”aligncenter” width=”600”]
«Журналістика – це школа бути людиною»[/caption]
Після перерви увагою слухачів тренінгу знову заволоділа Тетяна Даценко. Присутні продовжили подорож по базисам журналістики. Більшу частину інформації слухачі отримали ще попереднього дня: драматургія сюжету, 5 сортів свіжості новини, стандарти журналістики, теми та жанри і таке інше. Цього ж дня лекторка розбирала: як і де шукати інформацію, як будувати сюжет та якими методами. І за декілька годин присутні «забили собі флешку» під зав’язку_._
Розходилися усі на дружній хвилі: легкий стиль викладання, групова робота, два дні спілкування. Добре, що лектори не розповідали сухо саму лише теорію, як звичайні викладачі. Їхні виступи були просякнуті прикладами з життя та особистим досвідом. Правда як вона є, без купюр.
Тренінг розкрив спеціальність тележурналіста зсередини. Усі побачили виворіт цієї професії, як хірург бачить тіло хворого на столі. З одного боку, фокусник пояснив секрет фокусу – і чудо перетворилося на буденність, на звичайну послідовність дій. З іншого боку, люди саме задля цього прийшли на тренінг - аби зрозуміти спеціальність тележурналіста докладно - і тепер знання дозволять їм відчувати себе у професії впевненіше.
Захід зібрав публіку різного віку та професійного досвіду, проте кожний узяв щось своє. Пишучим журналістам з досвідом було цікаво дізнатися про нюанси саме тележурналістики, а для початківців те, що відбулося, взагалі було одкровенням. Тренінг був насичений корисною інформацією, володіючи якою можна сміливо починати працювати журналістом.
Фото - Аліна Єрмоленко