Алея Ветеранів чи «підпарканників»: чому на броварському кладовищі ветеранів ховають вздовж огорожі?

«Коли мій батько був ще живий, - згадує син ветерана війни, - то хвалився мені: «І на кладовищі буду разом із бойовими побратимами – нас усіх ховатимуть у одному місці - на алеї Ветеранів, яку облаштують на новому броварському кладовищі. Спасибі Богу, міськвиконком кожному учаснику бойових дій два на два метри виділив безкоштовно». Та коли батько помер і постало питання про поховання, ми, рідні, жахнулися: замість обіцяної облаштованої алеї нам вказали на зарості під огорожею, де, власне, і почали ховати ветеранів. Від такої шани своєму батькові ми відмовилися і захоронили його в центрі кладовища. Невже для людей, котрі відстояли нашу землю, не знайшлося почеснішого місця, як у кутку під парканом?»

Власне з цим запитанням ми і звернулися до голови Броварської міської ветеранської організації Тельмана Фуадовича Надирова. Чоловік зізнається: місце для поховання бойових побратимів вибирали самі члени ветеранської організації. І зовсім не сподівалися, що воно може комусь із родичів покійних не сподобатися: «23 листопада 2012 року від ветеранської організації ми написали звернення до міського голови з проханням виділити на кладовищі місце для поховання ветеранів війни - учасників бойових дій, яких на сьогодні залишилося 107 (а тоді було 150 чоловік). Заступник міського голови Григорій Голубовський запропонував, щоб ми самі підшукати на кладовищі ділянку, яка б нам сподобалася. Однак місця на старому цвинтарі ми, троє ветеранів, котрі вирішили виконати цю місію, не знайшли. Придивилися ділянку на місці просіки - на іншій стороні залізничних колій. Заступник міського голови Василь Андрєєв, який був із нами, погодився подбати, щоб алею прорубали, однак нагадав: у цьому місці дуже високо вода, і уже кілька десятків років там нікого не хоронять.

Нове кладовище, куди ми поїхали, було дуже заросле, тож колишній майстер цвинтаря запропонував вибрати місце поближче – праворуч при вході. Ветерани погодилися, а 26 грудня 2012 року Броварською ритуальною службою було погоджено та закріплено місце для поховання учасників бойових дій. Початок поховань запланували на травень 2013 року - після підготовки місця до належного стану. Вирішили, що алея Ветеранів, яку мали б облаштувати (розчистити, обсадити зеленими насадженнями), буде почесним місцем на кладовищі. А за якими законами хоронять на кладовищі – ми не знаємо, вибирали, щоб ближче було до входу».

За якими ж законами мають проводити на кладовищі поховання, ми попросили роз’яснити настоятеля церкви Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ Михайла Лесюка. «За церковним уставом померлих хоронять лицем на схід, а хрест ставлять у ногах, - пояснює священник. - На узбіччях кладовищ, окремо від загальних поховань, а інколи навіть за межами цвинтаря - хоронять самогубців та нехрещених. І хоча для душі покійного великого значення не має, де його поховали, все ж місце для поховань шанованих людей варто було б погодити з Духовною радою. Лише некомпетентні люди дають дозвіл на такі поховання і здійснюють їх».

А дає дозвіл на поховання та здійснює їх спеціалізоване комунальне підприємство «Броварська ритуальна служба». Чи радився хтось зі священниками стосовно правил поховання на кладовищі, наразі невідомо. При цьому достеменно відомо, що ніякого облаштування ділянки для поховання ветеранів за ці два роки так і не відбулося.

І хоча кладовище нове, на ньому так і не має належного порядку, який мав би бути згідно Закону України «Про поховання та похоронну справу» та Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №193 від 19.11.2003 р. про «Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань»: освітлення на центральній алеї відсутнє (п. 1.5), як і немає озеленення поховань (п. 1.6), із заявлених у схемі 4 туалетів – лише один, контейнери для сміття валяються, як і саме сміття.

Окрім того (п.2.2), на щитку біля входу на цвинтар, схематичного плану кладовища ми так і не побачили (його нам надіслали зі служби на наш інформаційний запит). До речі, на цьому плані досить складно вирахувати навіть центральну алею, а про алею Ветеранів годі й говорити.

Сьогодні земельна ділянка під захоронення ветеранів, яка по формі нагадує зовсім не алею, а трикутник, не має навіть найменшого натяку на почесне місце. І хоча згідно з п. 4.3.10 ділянку для почесних поховань визначено належно – «ближче до головного входу на кладовище в місцях із зручними підходами і оглядовістю», однак вона чомусь розмістилася вздовж огорожі, хоча мала б бути «вздовж доріг і алей».

Питання про почесне місце для поховання ветеранів війни у наш час знову постає досить гостро, адже, на жаль, сучасна війна на Сході України не обходиться без загиблих, в тому числі й серед броварчан. І буде дуже шкода, якщо алея Ветеранів і надалі розміщуватиметься вздовж паркану нового броварського кладовища, адже ті, які захищали свою Вітчизну 70 років тому, і ті, хто боронить рідну землю зараз, заслуговують на більшу повагу й пошану. І якщо комусь і судилося віддати життя за свою країну, то такі Герої, вочевидь, мають спочивати почесно й поряд із побратимами.