Броварська «Сім’я»: історія однієї «культурної» схеми. Частина 1
У системі української владної корупції є давня традиція: найбільш зухвалі оборудки проводити в часи інформаційних піків значимих подій. Згідно з нею, чиновники вичікують зручний момент, коли увага суспільства буде зосереджена на чомусь грандіозному, аби під ковдрою інформаційного шуму провадити свої шахрайства. Ідеальним варіантом для таких «спецоперацій» вважається кульмінація виборчого процесу, коли публіка з поп-корном стежить за розвитком політичних баталій і зовсім не зважає на щось стороннє. В такі моменти реалізуються найбрутальніші корупційні схеми, бо в іншій ситуації навколо них відразу піднявся б скандал. Саме за подібним алгоритмом на виборах 2007-му Київ втратив землі на мільярд доларів, а в 2012-му биківнянський ліс в районі ст.м «Лісова» перетворився на будівельний майданчик. Проте минулого року і Бровари перейняли цю «славну» традицію – сталося дещо, чиї наслідки ми бачимо тільки тепер_._
Передісторія
Ще незадовго після відкриття кафе «Мюзік Хол» автор цих рядків зацікавився: яким таким чином син начальниці відділу культури зміг отримати в розпорядження частину головного культурно-мистецького об’єкту міста? Занадто явними виглядали в цьому випадку ознаки корупції, особливо на тлі того факту, що раніше цей самий син цієї самої начальниці отримав в оренду ще одне комунальне приміщення, і теж – з балансу відділу культури: якщо в МКЦ «Прометей» родина Багмутів вирішила відкрити кафе, то в БДЮТ – один з найдорожчих тренажерних залів. Звісно, автор не виключав наявності виняткового підприємницького таланту в Романа Багмута – того самого сина тієї самої матері – проте все ж вирішив дослідити питання.
Ще на стадії поверхового «зондування грунту» стало зрозуміло – шматок приміщення, номінальна вартість якого складає понад півмільйона гривень був відданий в оренду під «Мюзік Хол» за копійки. За користування ласим шматком комунальної власності син впливової в Броварах «регіоналки» сплачував до міської казни лише кількасот гривень на місяць, а точніше - 10% від оціночної вартості оренди даного приміщення. За розрахунками міської ради, оренда 1 кв.м такого приміщення для Багмута коштувала… менше 40 гривень!
Більше того: в оренду Багмуту «Прометей» було здано без конкурсу і в «порядку виключення», при повній відсутності конкуренції чи тендерних змагань з боку інших підприємців. Подібні суперлояльні умови Багмутам створив виконавчий комітет міської ради: чиновники «пішли назустріч» ТОВ «Дека Інвест», де директором є Багмут Р.С. в обмін на «невід’ємне поліпшення» приміщення.
Забігаючи наперед слід зазначити, що по факту цим поліпшенням виявилось розширення території кафе на увесь ганок «Прометею», котрий в подальшому «Дека Інвест» банально «віджала». Але далі – про все по-порядку.
Відразу після відкриття «Мюзік Хол» почав створювати незручності мешканцям прилеглих будинків та порушувати умови й без того дуже вигідного договору оренди. Кафе працювало майже цілодобово (хоча мало б функціонувати лише до 23:00), а в самому закладі вільно продавався алкоголь, хоча саме заборона на продаж алкоголю і була головною умовою договору оренди частини приміщення міського культурного центру. Через це під вікнами багатоповерхівок і вдень і вночі лунали звірячі волання відвідувачів «БагмутСана», як швидко встигли охрестили кафе в народі.
Утім не лише договір оренди став для родини Багмутів «ордером на прихватизацію» чергового комунального майна. З аналогічною «повагою» ТОВ «Дека Інвест» поставилось і до рішення виконкому про обмеження роботи низки міських розважальних закладів до 22:00 – в цей перелік увійшов і «Мюзік Хол». У відповідь гулянки в «Багмут Сані» ставали все частішими та гучнішими, під час яких інколи доходило не лише до мордобою, а й до стрілянини. Під час особливо резонансних подібних історій до Броварів не раз приїжджало й центральне телебачення, проте навіть столичним журналістам перепадало на горіхи від головного вихованця місцевої начальниці відділу культури.
Активний громадський діяч
Час йшов, а терпець броварчан уривався. Зрештою, на адресу правоохоронних органів посипались скарги з приводу діяльності «Мюзік Холу». Проте поки міліціянти зберігали гнітючу мовчанку, власник кафе сам «йшов до людей». Мешканці будинку №6а по бульвару Незалежності розповідають, як нетверезий депутатський син може запросто зайти «в гості» до когось зі скаржників хоч і після опівночі й зовсім не для того, щоб перепросити. Правоохоронці ж своєю бездіяльністю лише надихали Багмута на нові злочини: на жодну заяву броварчан щодо «Мюзік Холу» не було адекватної реакції, всі подібні справи спускались на гальмах навіть ціною систематичних доган рядовим міліціонерам, котрих міліцейське начальство використовувало як гарматне м’ясо.
Аналогічні скарги від мешканців прилеглих будинків надходили і міській владі, на що остання відреагувала з притаманною їй «оригінальністю».
Паралельно з відкриттям «Мюзік Холу» Роман Сергійович Багмут відчув в собі прагнення займатись активною громадською діяльністю: спочатку очолив «паперову» молодіжну організацію, потім – місцева влада включила небайдужого молодого броварчанина до координаційної ради з питань молодіжної політики. Ще через деякий час Багмут став членом Громадської ради при виконавчому комітеті броварської міської ради. Видавалось, що впливова матір прагнула зробити з нащадка свого намісника на владному троні. Проте чи то план, чи то син – не вдався: Роман не спромігся ініціювати бодай одного рішення в Громадській раді та опинився на межі виключення звідти за прогули.
Утім все одно було зрозуміло, що в той політичний момент «Мюзік Хол» навряд чи можна приструнити, адже матір «молодого бізнесмена та громадського діяча» брала активну участь в передвиборчій кампанії кандидата від влади Федоренка, а тому була важливою ланкою в «регіоналівських» схемах.
Мешканці прилеглих до «Мюзік Холу» будинків також злегка причаїлись, позаяк з одного боку за роки міліцейського «ігнору» втратили віру в справедливість, а з іншого – чекали закінчення терміну угоди між «Прометеєм» та скандальним кафе. Строк договору оренди добігав кінця у вересні 2012-го, тому всі сподівались, що Сапожко тихо-мирно закриє питання «мажорського притону» просто не підписавши наступний договір оренди з ТОВ «Дека Інвест», який дозволив би «Мюзік Холу» працювати ще кілька років. Таким чином мер міг би вбити відразу двох зайців: задовольнити численні звернення громадян, знявши суспільну напругу, а Багмутів й себе - захистити від гучного скандалу, якби договір оренди було продовжено всупереч громадським протестам. Утім рішення, що його прийняв виконком міськради стосовно «Мюзік Холу» кілька місяців тому, не вкладається в жодну здорову голову.
Кінець першої частини. В другій частині читайте про останнє рішення броварського виконкому щодо скандального кафе.