Післявиборчі баталії щодо посад у новій владі насправді є лише вершиною айсбергу проблем та викликів, які сьогодні постали перед броварським істеблішментом.

Поруч з тактичними питаннями типу майбутнього формату депутатської більшості, прізвища нового секретаря міської ради і т.п., існують ще й стратегічні, які визначатимуть «порядок денний» Броварів у найближчі роки. Одне з таких питань – це створення міського суспільного телебачення. Телебачення, яке потрапить на кожен броварський  екран чи монітор і буде головним джерелом інформації, з якого місто дізнаватиметься новини.

Не обтяжуватиму читача детальним екскурсом в історію броварського телебачення. Достатньо того, що у стотисячному місті поруч з Києвом сьогодні не існує жодного місцевого телеканалу і це однозначно нонсенс і ганьба. На щастя, ми маємо надихаючий спалах надії у вигляді «Броварського громадського телебачення», однак наразі HromadskeBro існує лише в інтернет-форматі, позаяк позбавлене можливості виходу в місцевий ефір, а на додачу зіткнулося з великими проблемами фінансування, що не дає можливості працювати у звичному форматі. Поруч з цим у міста також є сумний досвід броварської муніципальної телестудії «Наше місто», котра повністю фінансувалася з бюджету і була абсолютно підконтрольна місцевій владі. Всі добре пам’ятають, яким безславним став кінець того «ЗМІ» два роки тому під час Майдану.

Проте сьогодні, по завершенню активної фази «священної війни за владу», питання створення броварського телеканалу актуалізувалося у новому вимірі. Новообрані депутати разом з громадськістю та бізнесом отримали раніше недоступні важелі впливу, завдяки яким можна створити умови для появи в місті нового телеканалу. Однак ці важелі також є і у старої-нової влади, що її уособлює мер Ігор Сапожко та прихильні до нього бізнес групи, і вони неодмінно будуть натиснуті, інтрига лише в тому - чиїми руками. Тож у питання «Яким саме стане новий броварський телеканал?» варіантів відповіді, за великим рахунком, лише два.

Варіант №1. Рупор пропаганди.

У зв’язку з перемогою Ігоря Сапожка на виборах мера, а відтак – збереження його командою майже всіх інструментів виконавчої влади, відновлення міського телебачення у форматі провладної комунальної телестудії  є цілком ймовірним. Останніми рішеннями виконкому команда Сапожка сигналізувала, що вже готується до виборів наступних, а телебачення в цьому питанні – ключовий ресурс, який Ігор Васильович обов’язково намагатиметься здобути. Якщо це станеться то найпевніше ми будемо приречені спостерігати за реставрацією «комунального телебачення» з усіма витікаючими наслідками: 100%-им прямим бюджетним утриманням, а відтак повною залежністю від міської влади. Жорстка цензура, чітка політична заангажованість, відсутність будь-якої критики влади, а натомість чорний піар проти опонентів мерії – це те, що ми бачили на броварському телебаченні до 2014-го і до чого ризикуємо регресувати зараз. Звісно, це відобразиться і на більшості сфер суспільного життя міста, а відтак ми розпочнемо повільне, проте впевнене скочування до України зразка Віктора Януковича на прикладі окремо взятого міста.

Варіант №2. Суспільне мовлення.

Сучасний телеканал з ефірним та кабельним покриттям на все місто, зі збалансованою редакційною політикою, професійним колективом і диверсифікованими джерелами фінансування – це та модель, до якої Броварам потрібно прагнути і підвалини якої потрібно закладати вже… вчора. Така телестудія має бути рівновіддалена від усіх центрів політичного впливу і працювати виключно в інтересах громади, демонструючи реальну картину подій з коментарями різних сторін, а простіше кажучи – банально дотримуючись професійних журналістських стандартів. У такого простого, але «ідеалістичного» варіанту багато скептиків, однак рецепт досягнення цієї мети відпрацьований вже на багатьох медіа, що працюють у форматі суспільного мовлення. Він полягає у залученні різноманітних суб’єктів фінансування + підписання публічної угоди між цими суб’єктами та редакцією телеканалу. В такій угоді, крім усього іншого, мають бути три основні моменти:  а) дотримання редакцією журналістських стандартів б) невтручання в редакційну політику з будь-якого боку в) юридичне гарантування заявленого фінансування безвідносно до зміни політичного клімату.

В цьому контексті завжди лунали закиди, мовляв, «неможливо створити повністю незалежне ЗМІ». Проте той же приклад Броварського громадського телебачення доводить зворотнє. Протягом півроку своєї діяльності Громадське Бровари продемонструвало, що професійних журналістських стандартів можливо дотримуватися навіть у вирі передвиборчої гонитви, коли тиск відчувається з усіх боків і не піддаючись такому тискові. А паралельно – створювати медіа-продукт такої якості, якої дотепер в нашому місті не було і близько.

Але для того, аби новий міський телеканал став справді потужним ЗМІ, йому необхідно вийти у кабельні мережі, а головне – в ефірне мовлення. На жаль, питання ефірної частоти у Броварах лишається в розряді політичних, а відтак вирішити його сьогодні можуть виключно демократичні сили, які щойно зайшли у владу, застосовуючи саме політичний вплив. Разом з цим, звісно, потрібно шукати способи незалежного від влади, однак надійного і достатнього фінансування такого телеканалу. Від того, наскільки оперативною буде реакція новообраних депутатів та броварського бізнесу на цей виклик, чи стане їм волі та мудрості вирішити це питання в інтересах громади, залежить доля далеко не лише медіа ринку Броварів. У випадку ж, якщо ініціатива буде перехоплена старою владною гвардією, історія інформаційного – а відтак і політичного - розвитку міста буде відмотана на кілька років назад і навряд чи ми побачимо “світло в кінці тунелю” у найближчі п’ять-десять років.

Тож сьогодні броварчанам залишається хіба що вірити у краще та сподіватися, що час не буде втрачено і місто таки отримає шанс на своє суспільне мовлення!