• Сьогодні: Вівторок, 20 Квітня, 2021

Будинок №12. Сім’ї бувають різними. «Штучна» мама зі справжнім серцем.

Травень13/ 2016
avatar
Ірина Ющенко

Журналіст видання "Маєш право знати", мешканка Броварів

Чи знаєте ви про те, що в Броварах є окрема республіка? Ні, не на зразок ЛНР чи ДНР. Хоча, СОС «Дитяче містечко» (СОС – соціальне середовище – авт.) деякою штучністю ці «республіки» нагадує. У містечку  штучно створена максимальна опіка над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування з боку міжнародної організації «Благодійний фонд «СОС Дитяче містечко», з боку держави, міської влади, волонтерів, штучно побудовані будиночки для проживання, штучно організовано сім’ю,  штучно «створені» мами. Та вся ця штучність триває до моменту, коли дитині виповнюється 18 років (якщо навчається у ВУЗі – то до 23 років). Тоді, за законами будинків сімейного типу, вона має покинути «тепличні умови» і піти в реальне життя, де вже немає ніякої опіки. Залишаються в цих дітей тільки ті уміння адаптації до реалій, які вони отримали від батьків-вихователів, та єдине не штучно створене  – їхня любов. 

У Тетяни Коляди їх семеро. Ні, восьмеро. Восьма донька – її рідна. Молодші діти називають Тетяну «мама», старші – «тьотя Таня». Та від цього значимість жінки у житті кожного з них не зменшується. У біологічних матерів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, материнський інстинкт так і не прокинувся, і  навіть одна дитина була тягарем. А у Тетяни материнство усвідомлене і бажане. І їй зовсім не важливо, виховувати одного, чи вісьмох, рідні вони, чи прийомні.

СОС «Дитяче містечко» – «штучна» республіка з  не штучною любов’ю

У 2010 році австрійська міжнародна благодійна організація SOS Kinderdorf International відкрила в Броварах перше в Україні  СОС «Дитяче містечко» і діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування із броварського дитбудинку «Любисток», переселилися жити у штучно створені сім’ї. Поступово в нашому місті було витіснено стару форму опіки на дітьми, на місці якої з’явилися нові: дитячі будинки сімейного типу, сім’ї термінового влаштування, прийомні або опікунські сім’ї.

СОС "Дитяче містечко"
СОС “Дитяче містечко”

СОС "Дитяче містечко"

СОС «Дитяче містечко» розташовано відразу за Броварською ЦРЛ. Цю окрему «республіку» на 3 га, відгороджену від міста не тільки лісом, а й залізною сіткою, цілодобово охороняє охоронець. На території містечка розташовано 14 житлових однотипних будинки. Там проживають 13 прийомних та одна патронатна сім’я, де разом виховується 84 дітей. Також у «республіці» є  будинок для адміністрації, стадіон, два дитячих майданчика. Особливе місце в житті підлітків містечка займає «молодіжний» будинок, де соціальні педагоги і молодіжні лідери проводять із ними заняття.

СОС "Дитяче містечко"
“Кострова”

Та найбільше до душі жителям містечка «кострова» – місце, де відбуваються різноманітні вечори та зустрічі. СОС-сім’ї живуть у містечку єдиною спільнотою, а у дітей «республіки» є все для того, щоб вони ні в чому не мали нужди. Так держава (а, в першу чергу, міжнародна благодійна організація) намагаються компенсувати дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, те, чого вони не могли отримати від рідних батьків. Завдання ж батьків-вихователів – максимально підготувати дітей до дорослого життя – соціалізувати.

Як стати СОС-мамою

Відбором кандидатів на роль батьків-вихователів чи прийомних батьків займається Броварський центр соціальних служб для сім’ї дітей та молоді. Сім’ї, які побажали стати «штучними» мамами і татами, але зі справжньою любов’ю до дітей, і не мають для цього медичних і психологічних протипоказань, спочатку проходять психологічні тести, потім – місячні курси  підготовки та тренінги.

Перед тим, як створити свій будинок сімейного типу, Тетяна Коляда півтора роки пропрацювала в містечку помічником мами-вихователя і приглядалася до дітвори. А вони – до неї. І лише коли було налагоджено двосторонній контакт, Тетяна переїхала з дітьми жити в окремий будинок. Це було 6 років тому. Першими з’явилися в її сім’ї рідні сестри і брат: Ірина, Аня, Євген та їхня двоюрідна сестричка Маша. А через півроку сім’я поповнилася ще 3 сестрами: Танею і двійнятами Анею та Вікою.

СОС "Дитяче містечко"
Тетяна з рідною донькою Валерією – майбутнім педагогом.

Рідна Тетянина донька Валерія, яка у свої 17 була вже досить самостійною, новину, що мама стане мамою-вихователем ще сімом дітям, сприйняла без зайвих запитань і негативних емоцій. А через деякий час і сама приєдналася до великого сімейства.

Фактично, будинок сімейного типу №12 об’єднав представників 4 сімей. Тут діти різних вікових категорій живуть, як сестри і брати. Саме це і забезпечує їхній природній розвиток стосунків та уявлень про сім’ю. «Я все життя мріяла мати великий будинок і велику сім’ю, – каже Тетяна. – Натомість ніколи не мала ні того, ні іншого. Моя мрія збулася тільки  в 42 роки».

СОС "Дитяче містечко"
Все сімейство в зборі. Замість тата “позував” охоронець містечка. 2013 рік.

Тетяна – мама-вождь. Вона виховує дітей без чоловіка, тож змушена бути для них і мамо-татом. Таких одиноких матерів-вихователів у містечку 7. Українське законодавство не забороняє одиноким громадянам створювати прийомну сім’ю, будинки сімейного типу, всиновлювати дітей чи брати їх під опіку. Чоловік у Тетяни був, та, як кажуть, «загув». За роки життя без «сильного плеча» жінка навчилася самотужки вирішувати всі проблеми і тягнути подвійну ношу. Звичайно, зізнається жінка, дітям батька не вистачає, особливо 11-річному Євгену, і жодна, навіть сама «класна» мама його не замінить. Тому вірить, що знайдеться чоловік із великим люблячим серцем, який захоче, у першу чергу, стати  дітям хорошим батьком.

Діти. Про молодшеньких.

Будинок №12 такий, як й інші: на першому поверсі – зала, кухня, кімната для мами, два санвузли і комірчина. На другому – три кімнати для дітей і санвузол. Усі кімнати волонтери відразу обладнали меблями і побутовою технікою. А от шпалери сім’я підбирала та клеїла самостійно. Облагороджували територію навколо будинку також своїми силами і на свій смак.

СОС "Дитяче містечко"
Будинок №12

СОС "Дитяче містечко"

У той день, коли ми завітали до Тетяни,  вдома було практично все велике сімейство. Наймолодша 7-річна Аня разом із 13-річною Машею намагалися розважити Євгена: під час гри у футбол хлопчик зламав ногу, тож  змушений більшість часу проводити  на дивані.

СОС "Дитяче містечко"
Женя,  як мушка-прилипалка, від мами не відходить ні на крок.

Саме цей інцидент Тетяна згадує як найбільшу надзвичайну пригоду за всі 6 років, адже Жені довелося перенести операцію по встановленню пластин та складну реабілітацію. З грошима, каже Тетяна, проблем не було: фінансування операції взяло на себе СОС-містечко, а от моральна підтримка та догляд за дитиною – завдання її – мами. За довгі тижні реабілітації в лікарні Тетяна не відходила від сина ні на крок. Каже, всі здивувалися, коли дізналися, що хлопчик – не рідний її син, адже не кожна і рідна мама так піклуватиметься про дитину.

СОС "Дитяче містечко"
Для мами – вироби своїми руками. Наймолодша Аня – і танцюристка, і рукодільниця.

Називає «мамою» Тетяну і наймолодша в сім’ї – 7-річна Аня, яка потрапила в будинок сімейного типу зовсім маленькою – у рік. Їхня біологічна мама нагадує про себе телефонним дзвінком дуже рідко, бо переконана: її діти ні в чому не мають нужди. Хоча, навряд чи думає про це жінка, яку позбавили материнства 3 дітей.

СОС "Дитяче містечко"
З мамою можна “подурачитися” навіть так. Тетяна називає Аню «коханочка» або «доця», а Женю – «синок».

Двоюрідну сестричку Жені та Ані – 13-річну Машу, мама Таня також любить не менше. Жінка пишається своєю донькою, зокрема, її досягненнями: дівчинка займається у старшій групі танцювального колективу «Альтаїр» і  подорожує з виступами по містах Київщини.

СОС "Дитяче містечко"
Тихо, дивитится всім! На сцені – Маша з танцювальним колективом “Альтаїр”.
СОС "Дитяче містечко"
«Маша – дуже фотогенічна», – хвалиться мама красунею-дочкою

Серед «молодших»  у мами  найбільше «болить» голова за Євгена – єдиний чоловік у сімействі аж ніяк не хоче навчатися. Особливо читати. Тоді мамі доводиться хлопчика «карати» – позбавляти розваг на вулиці. Є в Тетяни ще один спосіб «покарання» дітей  – залишити вдома, коли інші діти їдуть до бабусі у село (Тетяниної мами). Практично щосуботи Тетяна  навідується  до матері, яка живе в Білоцерківському районі, допомогти старенькій та привезти з села необхідні овочі та фрукти. Дітей, які залишаються вдома, Тетяна довіряє помічниці, яка прикріплена до їхньої сім’ї.

Найбільше «покарання» для дітей, коли мама «вичитує» за непослух і сердиться. Та це трапляється рідко: діти люблять і поважають цю жінку, яка стала для них справжньою матір’ю. Буває навідуються в будинок №12 і біологічні матері. Деякі навіть намагаються вчити Тетяну доглядати за … їхніми дітьми.

Діти. Про старшеньких.

У сім’ї проживають 3 одинадцятикласниці: 17-річні сестри-двійнята Аня і Віка та Іра – найстарша сестра Жені та Ані. У день, коли ми  відвідали сім’ю, «старша» Аня тільки повернулася із ЗНО – тож «штурмувала» планшет, звіряючи свої відповіді з української мови. 4 знайдені помилки дівчину засмутили.

СОС "Дитяче містечко"

Тетяна доньку заспокоює: нервувати зайве, і якщо не вдасться вступити в омріяний університет ім.Драгоманова, підберуть інший, адже нині можна подавати документи в кілька вузів. Тетяна сама закінчила виш за спеціальністю «вихователь», тому націлює дітей, щоб і вони здобули вищу освіту: у майбутньому це дозволить отримати їм хороше місце в соціумі, каже жінка. У Тетяни ще є одна причина спрямовувати дівчаток на продовження навчання: за законами будинків сімейного типу, тільки це дозволить їм проживати з мамою-вихователем трішки довше – до 23 років. В іншому випадку, як тільки виповниться 18, дитина має покинути межі містечка. В цей час припиняється і підтримка від держави. На сьогодні мама-вихователь на кожну дитину отримує 2 900 грн. Та чи зможе дитина без будь-якої підтримки вижити в сучасних умовах? Аня розуміє, що без знань їй в цьому житті нікуди не пробитися, тож про хлопців не думає. Каже, головне – вивчитися та влаштуватися в житті.

СОС "Дитяче містечко"
Випускниці Ірині, як і Ані, також не до розмов – усамітнилася, щоб також звірити свої відповіді по ЗНО.

Третя із випускниць – Вікторія – на очі журналісту показуватися не поспішала: дівчина не бажає афішувати, що мешкає у СОС-містечку, не з рідними батьками. І Віка, і Ірина довго вирішували, куди податися після школи. Ірина зупинила свій вибір на педколеджі, а Віка мріє стати журналістом.

СОС "Дитяче містечко"
Кімната Тані та Віки
СОС "Дитяче містечко"
Робота Віки.

Найбільше сьогодні Тетяну хвилює майбутнє її найстаршої доньки –  21- річної Тані. Дівчина закінчила навчання у педколеджі і планує навчатися далі –  вступати на магістратуру. Від того, чи вдасться це Тані, і залежатиме наскільки вона швидко залишить своє штучне, але таке комфортне і вже рідне житло.

СОС "Дитяче містечко"
Таня

А куди йти – Таня не знає, адже біологічні батьки ніякого «кутка» своїй  дитині не залишили, так само, як і донькам-двійнятам. Тож дівчина частенько нагадує про себе міському голові, бо дітей-сиріт чи дітей, позбавлених батьківського піклування, влада має забезпечувати житлом. Однак у Броварах із цим проблема: місця у гуртожитках немає, комунальні квартири не передбачені, під соціальні гуртожитки місця також немає. У свою чергу благодійний фонд СОС обіцяє лише рік оплачувати арендовану квартиру. Допоки дитина знайде роботу.

“Мій улюблений гарем”

За 6 років життя в сім’ї Тетяна «здобула» спеціальність кухарки, посудомийки, педіатра, столяра … Попри те, що на жінці, як і на кожній мамі, «висить» вся домашня робота, назвати її домосідом складно. Тетяна встигає приділити увагу і дітям, і собі. А по-іншому бути і не може, адже дівчатка беруть приклад саме з неї – мами-вихователя, мами-подруги. Та і зовні Тетяна швидше схожа на подругу, ніж на маму. Тож старші доньки не бояться знайомити тьотю Таню зі своїми обранцями. «Перш за все – довіра», –  каже Тетяна. Жінка привчає дітей бути дружніми і одне одного підтримувати. Так дорослі дівчатка «закріплені» за меншими і допомагають їм у навчанні. Як і в кожній сім’ї, часом між дітьми виникають непорозуміння. Але ж для цього є тьотя Таня, яка вміє згладжувати всі “гострі кути”. Зростаючи разом, діти вчаться розподіляти та виконувати хатні обов’язки: прибирати, готувати їжу. А бути практичними і заощадливими змушує саме життя.

СОС "Дитяче містечко"
Всі сімейні свята: дні народження, Паску, Різдво сім’я  зустрічає вдома. А день Святого Валентина  зі старшими доньками Тетяна святкувала в клубі.

Тетяна переконана: на старість вона не залишиться самотньою. І тоді, коли вже потребуватиме опіки вона, її обов’язково підтримає її улюблений “гарем”. А поки що мріє, коли прилаштує дорослих дітей, візьме на виховання ще кількох сиріт, адже в її серці любові вистачить на всіх.

Фото – автора та із сторінки Тетяни Коляди в “Однокласниках”