Діагноз – не завада повноцінному життю: у Броварах для особливих дітей відкрили особливу школу «Мозаїка»

В Україні аутизм, так як і синдром Дауна, ДЦП, розумова відсталість, – це стигма. Донедавна так було і в Броварах. Та кілька років тому в нашому місті відкрився Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів. А 1 вересня цього року силами українських волонтерів та німецьких благодійників було зроблено другий важливий крок для розвитку дітей з особливими потребами – у частині приміщення ЗОШ №3 відкрито навчально-реабілітаційний центр «Мозаїка». У школі, яка діятиме на зразок німецької, хлопчиків та дівчаток учитимуть не лише читати і писати, а і найголовнішому для них – соціалізації.

У 8-річної Марійки 1-го вересня подвійне свято: день народження і свято Першого дзвоника, тож на урочисту лінійку дівчинка прийшла у національному одязі: віночку та вишиванці, і як годиться - із квітами для вчительки.

Маша з мамою і татом

Разом із тисячами українських хлопчиків та дівчаток першого вересневого дня Маша пішла в підготовчий клас. Тільки не в звичайну школу, а особливу, де навчатимуться дванадцять 7-9 річних школяриків із особливими потребами – діти з аутичним спектром, синдромом Дауна, ДЦП та розумові відсталі.

Через діагноз «аутизм» (відхилення в мовленні, соціалізації і стереотипних рухах) в дитячий садок дівчинку не прийняли, тож батьки виховували доньку самі, адже в Україні держава лише де-юре гарантує різноманітні форми навчання для таких дітей, однак де-факто, вони навчаються або в інтернатах, або індивідуально вдома. За кордоном навчанням особливих дітей займається шкільна система, тому в батьків немає необхідності в цьому. У нашій же державі відповідальність за їхнє виховання лягає на плечі батька й матері, котрі змушені самостійно шукати необхідну інформацію і виховувати дитину методом спроб і помилок.

Тож щоб допомогти своїй єдиній донечці, Вікторія багато читала, пройшла по Інтернету спеціалізоване навчання. 2 роки Маша відвідувала і спеціалізований заклад - броварський Центр реабілітації дітей-інвалідів. Щоб діти звикли до вчителів, навчання в школі розпочалися ще в середині серпня, тож йти до школи Маша не боялася, навіть портфелика збирала сама. Тільки от на лінійці від мами і тата - ні на крок.

На сьогодні в Україні кожна 50-та дитина має статус дитини з особливими потребами.

За даними Всесвітньої організації аутизму, в 2008 році 1 випадок аутизму припадав на 150 дітей. За десять років кількість дітей з аутизмом зросла в 10 разів.

У Броварах та районі зареєстровано 475 дітей з особливими потребами шкільного віку.

 

8-річний Михайлик також постійно тулиться до мами, адже лише поряд із нею хлопчик почувається захищеним. Не приваблюють його ані чарівник, ані фея, які прийшли на відкриття школи розважити дітвору мильними бульбашками.

Наталія Ярова з сином Михайликом

Та Наталія Ярова переконана: попри діагноз «правосторонній геміпарез» (частковий параліч, у результаті якого відбувається ослаблення м’язів однієї половини тіла) і затримку в розвитку, щоденно перебуваючи в середовищі дітей, її син все ж навчиться спілкуватися з ровесниками. Саме цього прагнула не лише Вікторія, а й інші матусі, коли від спілки матерів дітей із особливими потребами писали листа керівництву міста з проханням виділити приміщення під навчально-реабілітаційний центр. «Мені пропонували навчання дитини за індивідуальним планом, однак тоді Михайлик бачив би лише вчителя, а для нього важливо перебувати разом із дітьми, як це було в Центрі реабілітації дітей-інвалідів, де син навчався 4 роки, - розповідає Наталія. – Взагалі Центр став першим важливим кроком у вихованні мого сина, адже там вчать батьків як правильно підійти до проблеми виховання особливої дитини, вчать дівчаток і хлопчиків основним соціально-побутовим навичкам, розвивають їхні здібності та створюють умови для соціалізації дитини». Остаточної соціалізації і самостійності діти мають навчитися в школі.

Валерій Іваненко, директор Центру реабілітації дітей-інвалідів: “Цю школу ми очікували 8 років. Наших випускників йде в «Мозаїку» відсотків 80. Я гордий, що ми підготували дітей до другого важливого етапу в їхньому житті - навчання в школі. Тепер спільними зусиллями двох центрів будемо виводити дітей в люди”.

Для цього небайдужі дорослі зробили все можливе: волонтери з благодійного фонду «Благодать господня» залучили кошти, благодійний німецький фонд із м. Ессен ці кошти надав. Окрім цього до відкриття школи доклали рук столичні компанії та небайдужі броварчани, які для облаштування двох класів надали благодійну допомогу будівельними матеріалами, меблями та іншим необхідним начинням. «Реалізувати ідею відкриття школи для дітей з особливими потребами вдалося практично за рік, - розповідає засновник школи, директор благодійного фонду «Благодать господня» Ксенія Карбовська. - Центр, який функціонуватиме як школа західного зразка, обійшовся в 20 тис євро».

Директор українсько-німецького інформаційно-культурного центру м. Бенкендорф Олександр Шиян: «Ця мрія здійснилася за сприяння школярів гімназії Theodor-Heuss міста Essen та німецько-українського інформаційно-культурного центру міста Dusseldorf .

У кожному з двох класів хлопчиками та дівчатками опікуватимуться два реабілітологи та вчитель. Окрім цього з ними працюватимуть логопед, дефектолог і психолог. «Кожна дитина сидітиме за окремою партою. У першій половині дня учні отримуватимуть академічні знання, в другій – проходитимуть реабілітацію, - розповідає директор навчально-реабілітаційного центру «Мозаїка» Наталія Кисельова. - Це будуть як групові, так й індивідуальні заняття з математики, природи, української мови та християнської етики. Уроки триватимуть по 35 хвилин із 15-хвилинними перервами. Діти перебуватимуть у зручному для них режимі: їх не змушуватимуть робити те, що їм не захочеться. Двічі на день учнів харчуватимуть, раз на тиждень вони відвідуватимуть басейн та займатимуться спортом».

Наталія Кисельова

Діти з особливими потребами швидко стомлюються і передбачити їхню реакцію в тій чи іншій ситуації неможливо, тож спеціалісти покликані регулювати такі моменти та допомагати дітям адаптуватися до повсякденного життя.

Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба батькам дітей із особливими потребами: “Своєю активністю пробуджуйте чиновників, від яких залежить відкриття таких шкіл; пробуджуйте директорів шкіл відкривати двері для таких дітей”.

Олег Іваненко, директор ТОВ інвалідів «Прагнення»: «Ми дуже заборгували перед дітьми із обмеженими можливостями, адже на сьогодні ще не створені умови для реабілітації дітей-інвалідів, для їхнього навчання, не достатньо умов для здобуття професії. Однак спільними зусиллями ми побудуємо країну іншої якості, країну, де уважно ставитимуться до кожної дитинки, до кожної людини, яка потрапила в складні обставини. Наше завдання – допомогти, почути і побачити кожного».

З моменту виділення грошей до відкриття школи пройшло всього півтора місяці, тож зробити все заплановане дорослі не встигли. У найближчих їхніх планах - переробити вхідну групу, доробити санвузол та облаштувати пандус. Також гроші потрібні й на повноцінний реабілітаційний кабінет із інтерактивною кімнатою та на зарплати вчителям, які німці профінансували лише на півроку. Якщо вистачить коштів, наступного року 12 дітей перейдуть з підготовчого класу в перший і зможуть довчитися до випускного та стати повноправними громадянами своєї країни. Школа ж наступного року відкриє двері для інших дітей із особливими потребами.

Фото - Микола Кожемяко