• Сьогодні: П’ятниця, Вересень 20, 2019

Хто міг замовити напад на Різаненка? Спеціальне журналістське розслідування.

Лютий12/ 2012
avatar
Андрій Качор

Незалежний журналіст, громадський активіст

Is fecit, qui prodest

Поява Павла Різаненка на броварському громадсько-політичному горизонті стала неочікуваною для багатьох. «З корабля на бал», а точніше з більш ніж успішного бізнесу міжнародного рівня, Різаненко повернувся в рідні Бровари, де виріс та ходив до 2-ої школи, та став депутатом міської ради. Не без перешкод, пройшовши низку судових інстанцій, Різаненко домігся, щоб його таки зареєстрували кандидатом, після чого він, всупереч адмінресурсу, виграв вибори по своєму мажоритарному округу на Торгмаші. Проблеми з реєстрацією його як кандидата стали першим сигналом про те, що в депутатському корпусі з’явиться людина, непідконтрольна „групі Сапожка-Трощенка-Федоренка” – формальних і неформальних «власників міста».

Ставши депутатом, Різаненко майже відразу розпочинає проведення депутатських розслідувань, найперше – щодо незаконного виділення земельних ділянок під забудову особам, наближеним до „групи Сапожка-Трощенка-Федоренка”. Неконтрольованість Різаненка була «врахована» провладними депутатами вже на початку нинішньої каденції: дипломованому фінансовому аналітику з унікальним досвідом роботи в фінансовій сфері відмовили в членстві у бюджетній комісії броварської міськради, натомість відправили в комісію з питань дотримання законності та правопорядку. Головою ж бюджетної комісії обрали одного з найбільших забудовників Броварів, колишнього «бютівця», а тепер – «регіонала» – Ігоря Трощенка – власника будівельної фірми „ПДБП-2” («Постійно діючий будівельний потяг №2»). Керівником іншої ключової комісії – земельної – було обрано голову фракції Партії Регіонів, радника прем’єра Азарова Сергія Федоренка.

Депутат Павло Різаненко

З перших тижнів своєї депутатської діяльності Різаненко стикнувся зі свідомим невиконанням Закону „Про статус депутатів місцевих рад»: відмови в доступі до інформації та документів, на що депутат має законне право, стали практично нормою. Звернення до прокуратури також не давали результату, більше того на багатьох засіданнях міськради був присутній прокурор, і на жодні заяви Різаненка про порушення законодавства він не реагував, тим самим викликаючи підозри про існування тісної «спайки» броварської влади з місцевою прокуратурою.

Одним з перших резонансних випадків протистояння Різаненка з депутатською більшістю та виконавчим комітетом стала історія із забороною відеозйомки пленарного засідання міської ради. Обурений повною безвідповідальністю депутатів в умовах, коли громадськість взагалі позбавлена можливості бачити та знати, чим обранці займаються на сесіях, Різаненко почав знімати засідання на відеокамеру, щоб потім оприлюднити відео. Та одразу ж наштовхнувся на спротив – депутатська більшість проголосувала проти проведення зйомки, однак Різаненко відмовився виконувати незаконне рішення і сесію зняв. За мотивами оприлюдненого ним на своєму сайті запису сесії міськради незабаром було створено ролик «Не хочу в камеру!», котрий переглянули близько 12 тисяч користувачів на “YouTube”.

Ситуація зі спробою усупереч закону заборонити зйомку сесії стала приводом для акції протесту під стінами міськради. На акцію, крім сотні мешканців, прибули представники всеукраїнських ЗМІ та центральних телеканалів, і лише під тиском громадськості та мас-медіа депутатська більшість проголосувала за зняття з розгляду питання про заборону відеозйомки сесій без спеціального дозволу.

Невдовзі після скандалу з відеозйомкою Різаненко «розкопав» ще один резонансний випадок: керівник Партії Регіонів в Броварах Сергій Федоренко, котрий „за сумісництвом” є головою земельної комісії в броварській міськраді, орендував частину центрального броварського парку «Перемога» для потреб власного підприємства «Феско».

Спроба відібрати у міста шматок паркової зони також збурила громадськість: як і в попередньому випадку, під стіни міськради вийшли обурені броварчани, а у вечірніх новинах на центральному телебаченні вкотре продемонстрували сюжети про зловживання броварської влади.

Свій сюжет про акцію протесту випустила в ефір і комунальна телестудія «Наше місто», де Різаненка назвали «організатором піар-акції», а учасників протесту звинуватили в продажності. З часів виборів це був перший випадок інформаційної атаки провладних ЗМІ на конкретного міського політика.

Потягнувши за ниточку питання про незаконну оренду частини парку «Перемога», журналісти розмотали цілий клубок зловживань з боку Федоренка, передусім стосовно приміщень броварських басейнів.

Зокрема телеканал «ТВі» провів власне розслідування ситуації з броварськими басейнами, з’ясувавши, що обидва діючі басейни в Броварах по суті контролює сім’я Федоренка: ПП «Феско», де директором є сам Сергій Федоренко, орендує приміщення басейну 9-ої школи, а в басейні «Купава», де зараз триває реконструкція, директором є його дружина.

Прикметно, що директором КП «Оздоровчо-реабілітаційний центр», котрий і здає в оренду ПП «Феско» басейн ЗОШ №9, є Людмила Жеребцова: колись підлегла Федоренка, а тепер – ще й депутат та голова регламентної комісії Броварської міської ради. Саме комунальний «Оздоровчо-реабілітаційний центр» оплачує всі платежі за утримання цілого приміщення оздоровчого комплексу, натомість прибуток з використання дорогого медичного обладнання, котре належить місту, отримує приватна фірма Федоренка.

 

То чи міг Федоренко бути організатором нападу?

Історія зі спробою незаконно відібрати шматок центрального міського парку та монополізацією броварських басейнів родиною Федоренка стала мало не найгучнішим скандалом на броварських теренах з часів відставки мера Антоненка. Враховуючи той факт, що Сергій Федоренко планує балотуватись від Броварів у Верховну Раду на найближчих парламентських виборах (про що вже давно говорять у місцевому політикумі та пишуть ЗМІ), вихід назовні інформації про подібні зловживання з боку головного броварського «регіонала» значно знижує його шанси на підтримку та прихильність людей.

Проте слабо віриться, аби лікар-масажист, хай навіть маючи в кишені

Голова Партії Регіонів в Броварах, власник ПП "Феско", депутат Сергій Федоренко

партбілет Партії регіонів, зважився б на організацію нападу на депутата, який публічно проводив розслідування земельних зловживань. Тим паче у виборчий рік, а ще й враховуючи часті згадки про Різаненка у всеукраїнських ЗМІ та зростання впізнаваності останнього серед броварчан.

Навпаки – напад на захисника міського парку та броварських басейнів в контексті публічних акцій проти зловживань Федоренка в першу чергу компрометує самого радника Азарова, додаючи до образу крадія ще й імідж розбійника, який запросто може розправитись з будь-ким «неугодним» руками найманих бандитів.

Більше того: у подібній ситуації, коли до неї прикута увага багатьох центральних ЗМІ та громадськості, депутат-масажист мав би берегти Різаненка як зіницю ока, аби з тим нічого не трапилось, усвідомлюючи, що в разі чого, в усьому звинуватять лідера броварських «регіоналів». А тому напад на Різаненка – найгірше, що могло статись в даній ситуації з Федоренком як з потенційним кандидатом у Парламент.

То чи міг Федоренко, перебуваючи в тверезому розумі та ясній пам’яті, власноруч завдати такого удару по власному рейтингу? Бажання «наказати» поборника правди (коли правда ця не в інтересах місцевих «регіоналів»), у Федоренка, звісно, бути могло. Але навряд чи в голові радника Азарова жага помсти здобула би настільки розгромну перемогу над здоровим глуздом.

Інша справа, коли комусь випадає можливість одним махом спробувати залякати Різаненка, аби той «не ліз не в свої справи», та ще й при цьому підставити Федоренка як, на перший погляд, найбільш вірогідного замовника нападу.

Але хто має настільки вагомі причини та достатні можливості організувати професійний напад на неконтрольованого депутата та його помічника прямо під під’їздом, «не залишивши при цьому жодних зачіпок для міліції» та будучи впевненим у власній безкарності? Кому вигідно спробувати усунути з міської політичної арени Різаненка та Федоренка водночас?

 

Перешкоджання дерибану «золотих» ресурсів міста

Парк парком, басейни басейнами, але аксіому, що найцінніше в Броварах – це землі під забудову, ще ніхто не відміняв. Особливо, коли такі ділянки вимірюються гектарами, розташовані в зручних місцях і можуть бути використані під спорудження багатоквартирних будинків.

За рік депутатства Різаненку вдалось розкопати цілу низку гучних земельних справ, коли всупереч всіх можливих законів і норм, з використанням шахрайських схем різного ґатунку, за безцінь – а найчастіше взагалі безкоштовно – міською радою виділялась земля по факту під промислову або багатоквартирну житлову забудову.

Одна з найцікавіших таких справ – справа про будівництво промислових складів на Торгмаші. Майже два гектари землі у новій промзоні (!) безкоштовно було виділено мешканцю Черкаської області у рамках безкоштовної приватизації для ведення особистого селянського господарства. Цю ділянку незабаром у черкащанина придбала старенька бабця з с. Княжичі, котра невдовзі звернулась до міської ради за зміною цільового призначення цієї землі з сільськогосподарського на промислове, оскільки нібито надумала будувати на цій ділянці приміщення складів. Однак, як повідомив попередній власник землі у приватній розмові, він ніколи не звертався до броварської влади з проханням про виділення йому земельної ділянки в нашому місті, і відповідно, не міг її нікому продати.

На жаль, стареньку пані з Княжич розшукати так і не вдалось. З тим, щоб було проведене повноцінне розслідування даної ситуації, депутат Різаненко подав до правоохоронних органів заяву про злочин. На її підставі броварська міліція провела перевірку та відмовила у порушенні кримінальної справи, адже «жодних порушень не знайшла». Згідно офіційної міліцейської відповіді, черкащанин підтвердив факт отримання ділянки і «просив з цього приводу його більше не турбувати». На це депутат подав скаргу до місцевої прокуратури, яка на підставі викладених ним фактів відправила справу на додаткову перевірку. Міліція знову відмовила у порушенні кримінальної справи. Депутат знову написав скаргу у прокуратуру, і все повторилось. На разі прокуратура втретє скасувала постанову міліції про відмову у порушенні справи і проводиться чергова перевірка, а депутат вирішив шукати правду в суді – 1 лютого він подав позов про скасування рішення міськради про виділення даної земельної ділянки.

Наступне розслідування депутата Різаненка стосується майбутнього будівництва житлових висоток на території радіопередавального центру, неподалік від вулиці Київської. За цю ділянку міська влада «воює» зі стратегічним державним підприємством вже давно, а поки тривають судові процеси – роздає ці землі у приватну власність. Будівництво на території радіопередавального центру стало можливим в результаті реалізації низки дій, які виглядають як добре організована та спланована схема, що полягає у наступному:

Численні звернення та заяви Різаненка дали свій результат – слідчим відділом Управління СБУ було порушено кримінальну справу за фактом легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

За чутками, які зі зрозумілих причин неможливо перевірити без участі правоохоронних органів, левову частку «відкатів» за організацію такого «безоплатного» виділення земельних ділянок в місті могла отримувати лише одна людина: нині голова бюджетної комісії Броварської міської ради, колишній голова земельної комісії, власник будівельної компанії «ПДБП-2», неформальний лідер депутатської більшості, фактичний «хазяїн міста» – Ігор Трощенко.

 

Постійно Діючий Будівельний Депутат №1

Неформальний лідер депутатської більшості Ігор Трощенко

Ігоря В’ячеславовича Трощенка важко назвати типовим політиком, навіть не зважаючи на те, що вже третю каденцію поспіль ця людина перебуває в провладній більшості (змінюючи партійність залежно від зміни напрямків «політичного вітру»), а раніше фінансувала колись відому міську газету «Обрії Батьківщини». Втім Трощенко завжди намагається бути максимально закритим для преси та громадськості, залишаючи роль публічних осіб власним креатурам або підконтрольним йому партійним функціонерам чи представникам влади. Для людей подібного штибу, політика та депутатство – це не мета, а виключно інструмент вирішення власних бізнесових питань.

Трощенко лишався «у керма» незалежно від того, хто формально керував містом. При виникненні серйозних загроз інтересам Ігоря В’ячеславовича, отримати великі неприємності могли лише джерела подібних загроз (без огляду на їхній статус), але точно не Трощенко.

Колишній мер Броварів Віктор Антоненко

Щойно структурам, так чи інакше пов’язаним з Трощенком, стало проблематично реалізовувати будівельні проекти та земельні схеми в Броварах, своєї посади позбувся мер міста Віктор Антоненко. Колишній градоначальник так і не поборовся до кінця, щоб відновити себе на посаді міського голови, не зважаючи на те, що «пішли» його у вельми сумнівний з точки зору законності спосіб. Виконуючим обов’язки міського голови, а потім і мером міста став Ігор Сапожко, котрий підписує усі рішення міськради, пов’язані із задоволенням земельних інтересів Трощенка та наближених до нього осіб чи структур.

Напередодні місцевих виборів 2010 року, коли до влади прийшов Янукович, Трощенко разом із Сапожком та своїм найближчим оточенням переходить із «Батьківщини» до лав Партії регіонів. Наявні керівники ПР в Броварах під головуванням Федоренка приймають неофітів з номінально антагоністичного політичного табору неохоче, проте вибору, вочевидь, не мають.

Анатолій Кривонос

Поруч з цим Трощенко не бажає полишати контроль над місцевим осередком «Батьківщини», де керівником лишився Анатолій Кривонос. За кілька тижнів до виборів на Кривоноса здійснюють напад невідомі з метою відібрати статутні документи та партійну печатку. Напад стався прямо біля будинку, де проживав Кривонос. «Бютівцю» за допомогою перехожих вдалось відбитись і зберегти документацію. Нападників броварська міліція не знайшла.

Проте пізніше в результаті зміни керівництва обласної «Батьківщини», яке не визнала навіть Юлія Тимошенко, назвавши переформатовані осередки партії «фальшивими», до міськради за списком такого ж «фальшивого» броварського осередку «Батьківщини» таки потрапили два депутата, котрі сьогодні увійшли в депутатську більшість, де зараз перебуває і Трощенко. Більше того, один з цих депутатів є його кровним родичем.

Юрій Кравець

Менше ніж за рік до того було здійснено напад на іншого броварського опозиціонера Юрія Кравця, котрий публічно виступав проти тодішньої міської влади, в авангарді якої перебував Ігор Трощенко. На Кравця напали в під’їзді його будинку невідомі з кастетами. Нападників не знайшли.

…Під час останньої позачергової сесії Броварської міської ради Павло Різаненко намагався зупинити ухвалення рішення про надання в оренду без проведення аукціону земельної ділянки площею 1,4 га під багатоквартирну забудову на вулиці Черняхівського – в безпосередній близькості до ТРЦ «Термінал». Ділянку виділили ТОВ «Компанія Промкоплект», де в співзасновниках значиться людина, яка перебуває у родинних зв’язках з Ігорем Трощенком. Різаненко неодноразово намагався витребувати проект землеустрою цієї ділянки, однак так його і не отримав – навіть після ухвалення рішення. …Вже за тиждень після виступу на сесії на депутата та його помічника зі словами «Договорился, депутат!» здійснюють напад невідомі прямо біля під’їзду будинку, де проживає Різаненко.

 

Відразу після нападу міліція вустами речника обласного МВС Жуковича спочатку заперечувала факт виклику на місце злочину «швидкої», потім повідомляла про невдалі спроби з’ясувати місцезнаходження постраждалого, не зважаючи на те, що коментарі Різаненка з приводу нападу змогли взяти кілька центральних телеканалів та інтернет-ресурсів прямо в лікарняній палаті. Після цього в МВС заявили про відсутність будь-яких слідів нападу поблизу будинку Різаненка. Наразі міліція не готова заявити про будь-який прогрес в розслідуванні факту нападу, навіть не зважаючи на те, що по цьому факту було порушено кримінальну справу.

Зрештою, ретельно організований напад професійно навчених злочинців на депутата на піку його розслідувань земельних оборудок за участі місцевих можновладців, броварські правоохоронці кваліфікували як «хуліганство».

У контексті найближчих парламентських виборів публічна компрометація Федоренка може бути дуже вигідна тим, хто напередодні виборчої кампанії намагатиметься перерозподілити сфери впливу в міському осередку президентської партії заради можливого висунення іншого кандидата від влади – особливо на тлі послаблення позицій Азарова у вищих владних ешелонах. Перебування в одному партійному човні «важковаговиків» місцевого рівня (Трощенка і Федоренка) рано чи пізно призведе до конфлікту інтересів в світлі висування кандидата від ПР по мажоритарному округу, в який увійдуть Бровари. Знаючи вміння Трощенка встановлювати свій контроль над міськими партійними осередками на тлі відсутності подібного досвіду у Федоренка, результати такої «битви» можуть бути передбачуваними. Проте на цьому шляху потрібно тим чи іншим чином спробувати усунути з дороги головного конкурента.

Компроментація голови партії, коли той голова підозрюється в побитті головного міського опозиціонера – чим не варіант? Особливо, якщо за разом можна ще й спробувати залякати того самого опозиціонера, який постійно «вставляє палки в колеса» такого успішного бізнесу по дерибану броварської землі…

Андрій Качор,

спеціально для “Маєш Право Знати”