
Міській громаді кинуто виклик. Дамо бій чи стерпимо?
Команда сайту «МПЗ» може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану у розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги»
Намагаючись «жити по-новому», ми вважаємо правильним відстоювати наші права цивілізовано –навіть коли йдеться про протистояння з [абсолютним аморальним злом] . Ми послуговуємося голою правдою та фактами замість підступних маніпуляцій і брехні, ми пишемо офіційні скарги та заяви, замість бити в обличчя, ми організовуємо мирні акції замість погромів. На основі нещодавнього досвіду ми розуміємо, що силові способи – ефективніші та швидші, але ми прагнули будувати нову країну, а тому мусили «через не хочу» боротися мирно та цивілізовано – стільки, скільки це можливо. Останні дії броварської влади та їхніх «підшефних» жорстко повернули нас в реальність часів Януковича й остаточно дали зрозуміти: мирно – не вийде.
Коли дві сотні броварчан вийшли на протест проти регіоналівського генделика в міському культурному центрі, а за тим влада начебто натиснула на власників притону і той зачинився, багато з нас готові були святкувати перемогу. Я ще тоді попереджав, що не варто розслаблятись, адже і влада і власники багмутівського притону – надто підступні та брехливі істоти. Так і сталося: після двох днів спокою для мешканців навколишніх багатоповерхівок, притон знову відкрив свої двері. Власники «Мюзік Холу» в особі родини Багмутів, «зиц-председателя» Миколи Тарана та «сирійського інвестора» Наджі Мухамеда Камаля, попри свої попередні обіцянки, плюнули з високої гори на всі вимоги броварчан. Цю регіоналівську банду підтримав і міський голова Ігор Сапожко, який публічно пообіцяв подати судовий позов проти «Мюзік Холу», але вже за тиждень «забув» про це.
ВІДЕО ОБІЦЯНКИ САПОЖКА ЗМОНТОВАНЕ З ВІДЕО ВІЗИТИ ДО НЬОГО У ВІВТОРОК
Справа ж, звісно, не в «Мюзік Холі». Справа в тому, що формальна міська влада та підконтрольні їй кримінальні структури вчергове витерли ноги об інтереси міської громади. Ті, хто звинувачував нас в «протизаконних силових діях» та закликав до «цивілізованих способів вирішення питань», сьогодні не залишають нікому іншого вибору, як діяти силою. Вони демонстративно зневажають будь-які мирні форми протесту та захисту законних прав людей, чомусь сподіваючись, що народ все це знову проковтне. Ця влада нагадує мені ту золоту рибку, у якої пам’ять – щось близько кількох секунд. Чиновники вже начисто забули Майдан і ті прості істини, що залишений без вибору народ починає брати до руки бруківку та безалкоголні коктейлі імені міністра МЗС часів Сталіна.
Прикладом з регіоналівським притоном Сапожко і Компанія перевіряють нашу готовність опиратись прогресуючому реваншизму недобитих регіоналів при владі. Вони тиснуть на найбільш болючі місця, очікуючи реакції – чи повстануть люди, а чи знову стерплять над собою знущання? Якщо стерплять – значить можна тиснути сильніше. Це - класичний принцип маніяків. Зрештою, цим методом послуговувався Янукович, послуговується сьогодні Путін.
Тому в броварчан сьогодні є два простих шляхи: або «розслабитись і отримувати задоволення» від гвалтувань оклигавших від Майдану броварських регіоналів, або ж завдати удару у відповідь. Після такого нахабного нехтування усіх законних спроб громади вплинути на ситуацію, ніхто не матиме морального права засуджувати будь-які силові спроби захисту людьми своїх конституційних прав. Влада сама це спровокувала та перевела протистояння на інший рівень – тепер лише вона має нести відповідальність за наслідки.
Я закликаю всіх максимально поширити цю інформацію серед броварчан. Важливо, аби її отримали передусім ті «заряджені» середовища та спільноти, які могли би пригадати броварським регіоналам на прикладі «Мюзік Холу» методи Грушевського. Я вірю, що вони не здригнуться перед регіоналівськими недобитками, якщо свого часу не побоялись глобального януковича в центрі Києва. Якщо ж стерпимо і цього разу – значить, ми на це заслуговуємо. Бо як програємо ватникам в тилу – чи не будуть марні жертви на фронті?..