Пилип Духлій: “Я намагаюся дати людям шанс”. Частина 2

Пилип Духлій – відомий блогер та найвідоміший фрилансер України, мешкає в Броварах вже 7 років. Оpinion-лідер для одних, негативний персонаж для інших, різнобока особистість зі своїми поглядами та переконаннями. Ми поговорили з Пилипом про місто, про ініційовані ним проекти BroBots та курси BrainBasket в Броварах, про фриланс, про політику та про життєву філософію. Сьогодні ви можете прочитати заключну частину інтерв’ю (перша – за цим посиланням), в якій Пилип розповідає про себе та про своє ставлення до життя і політики.

Від техніка-електроніка до фрілансера

За освітою я технік-елетронік, друга освіта – магістр управління бізнесом. Почав працювати ще в школі, на Станції юних техніків. Взагалі, важкі були часи, 90-ті, ми виживали як могли, займалися майже всім, щось продавали, викручувалися.

Після школи першим місцем роботи була газета “Злагода”, там я набирав тексти, потім почав верстати. Згодом була газета “Правда України”, там я, до речі, познайомився з Ляшком. Він видавав газету «Політика», яку я верстав. Потім була “Молодь України”, ще низка компаній і ЗМІ, там я вже був дизайнером. Зрештою на базі одного з них з’явилася рекламна агенція і я став її директором. У нас було видавництво, дизайн-бюро і власна рекламна агенція. Це був 2006 рік, ще до кризи, були великі замовники і великі кошти. Але потім, у 2008-му, прийшла криза, видавничий ринок був спекулятивним, гроші скінчилися, ринок реклами “схлопнувся”, почали закриватися видавництва. Наша РА, не одразу, але вимушена була припинити свою діяльність, а я згодом пішов на фріланс, тоді ще внутрішньоукраїнський.

“Революція гідності: Янукович був класичним узурпатором”

А потім був Майдан… На Майдані в Києві я був, також і на броварському блок-посту стояв, з шинами та коктейлями Молотова ми чекали на приїзд “Беркуту”, брав участь в патрулюванні міста. Ідеї Революції гідності підтримую повністю: Янукович був класичним узурпатором – скасування Конституції, чинної на момент його обрання, наділило його повноваженнями, які не давав йому український народ. Янукович повинен був оголосити перевибори і переобратися вже з новими повноваженнями. Також не треба забувати, що у народу є право на повстання, закріплене в Декларації прав людини, цей документ ООН ратифікований Україною. Тому фактично люди навіть нічого не порушували, а просто скористалися своїм правом.

Вважаю, що Майдан – це було добре і правильно. За роки правління Януковича країна набралася боргів і кінець цього колись би настав, рано чи пізно, ця фінансова піраміда впала б в будь-якому випадку. Хіба що при Януковичі, можливо все пройшло б м’якше, але все одно криза була б і реформи були невідворотні.

“Реформи йдуть, але повільно…”

Я не виправдовую владу, але розумію її логіку дій. Потроху в країні щось рухається, треба кожну реформу обговорювати конкретно, а не критикувати огульно. Загальний негативний інформаційний фон створюють партії, які зацікавлені в критиці діючої влади, в перевиборах і зміцненні своїх позицій в новому парламенті – це БЮТ, Оппоблок, РПЛ, Самопоміч. А якщо подивитися, які фракції голосують за реформаторські законопроекти, то це будуть саме владні партіі – БПП і НФ. Народний фронт віддає стабільно 70-90% голосів, жодна фракція так не голосує. Але справа в тому, що БПП і НФ не вистачає голосів, і вони починають домовлятися з іншими фракціями, і все рухається повільно.

За таку, “провладну”, позицію мене, мабуть, називають порохоботом. Хоча, до речі, на виборах я не голосував за Порошенка і БПП, я і проти Мінських угод був спочатку, але потім почав розбиратися, вникати. А голосував я за Самопоміч: перед виборами один з депутатів СП прийшов на форум програмістів DOU і почав агітувати айтішників. Я йому написав: я проголосую за вас, якщо ви легалізуєте фриланс. Вдарили по руках. Ну, а після виборів цей депутат благополучно забув про свою обіцянку …

Пилип Духлій – найбільший адвокат легалізації фрилансу у медійній сфері

Але я не полишав ідею легалізації фрилансу та просування в маси такого виду зайнятості. Здебільшого в нас люди не знають, що таке фриланс і навіщо він потрібен. Наразі я виступаю найбільш активним адвокатом фрилансу і законопроекту 4496 в медійній сфері, багато пишу на цю тему, виступаю з лекціями. Після Броварів, де я провів лекцію безкоштовно, була вже платна лекція в Києві, потім безкоштовна в Смілі, з осені почну більш активно цим займатися.

Після мого виступу в Броварах мені написала жінка, вона знайшла роботу як фрилансер, вона не знала нічого, тільки як на комп’ютері працювати. Мені пенсіонер з інвалідності пише, він заробляє 4 тисячі доларів в рік, просто займаючись Data Entry, введенням даних, це некваліфікована праця на фрилансі.

Після внутрішньоукраїнського фрилансу, десь з 2014 року я почав працювати на закордонній фриланс-біржі, а вже 7 березня 2015 року зробив у Фейсбуці групу Be Free. Зараз там близько 20 тисяч учасників, це найбільше співтовариство фрилансерів в Україні. Також я став агітувати за фриланс у своїх статтях та постах на Фейсбуці, тоді ж вирішив зайнятися легалізацією фрилансу. Брав участь в розробці законопроекту 4496 (щодо усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг), для остаточного легалізування фрилансу. Навесні 2015 року законопроект внесли на розгляд Верховної ради, наразі він пройшов уже перше читання. Я давав зворотний зв’язок з фрилансерами, брав участь у формуванні основної частини законопроекту. Щоправда, мене не включили до переліку авторів законопроекту, але мене це не зупинило, бо мені важливий результат.

До речі, у нас сім’я фрилансерів, моя дружина теж працює віддалено. Свого часу вона працювала журналістом, але потім сказала: “Все, мені набридло, новини роблять мене нещасною”, і пішла малювати на стоки ілюстрації. Так і працюємо тепер вдвох вдома: вона в кімнаті, я на балконі, хоча це і створює певні незручності… (сміється).

“Лірика Жадана, вона прекрасна”

Як проводимо вільний час? З сім’єю гуляємо, іноді в Броварах, іноді в Києві. Шкода, в Броварах нікуди піти, хіба що в парк або в ліс. Футбол дивитися не люблю, більше люблю грати. Люблю бігати, бігаю в лісі.

Ще в мене зараз є “кумир” – це Жадан, слухаю альбом його проекту “Жадан і собаки”. Проза мені його не до вподоби, і ранні вірші, але те, що він робить зараз, – дуже подобається. Його лірика, його поезія, вона прекрасна.

Встигаю читати. Останнє з того, що прочитав, – це книга “Чому нації занепадають?”. Мені її дали прочитати навіть раніше виходу, щоб я написав рецензію. Там непогано пояснюється, чому одні нації успішні, а інші ні. Якщо доступ на ринки, до засобів виробництва, патентів, винаходів, капіталів, захисту прав власності є складним та проблемним, то країна не розвивається, стоїть на місці, так само зберігається і влада. Відсутність змін в економіці автоматично гарантує і відсутність змін в політиці. Саме тому зараз я займаюся популяризацією фрилансу та створенням можливості людям опановувати конкурентні професії, заробляти гроші та ставати незалежними.

“Я хотів змінити життя міста…”

Можливо, якщо б у мене було джерело пасивного доходу, я б і займався більш широким колом проблем, в тому числі й облаштуванням навколишнього життєвого простору у місті. Але мене не вистачає на все.

Я ще ж і PayPal займаюся. Намагаємося завести його в Україну, поки не дуже виходить, але ми працюємо в цьому напрямку. Цієї електронної платіжної системи немає в Україні, і то велика проблема. Україна зі свого боку готова змінювати законодавство, але PayPal сам поки не хоче заходити в нашу країну, “не зараз”, кажуть вони.

А ще у Броварах нещодавно була історія з автомийкою. Мені дуже не сподобалося, що під моїм будинком буде автомийка на 9 постів. Звичайно, там треба подавати до суду, оскаржувати виділення землі, бо на тому місці взагалі не можна будувати об’єкти автомобільного транспорту. Але справа в тому, що, якщо виграти суд і скасувати рішення міськради про виділення землі, то орендар-забудовник матиме право звернутися до міськради за відшкодуванням збитків, а це мільйони гривень, тобто можна своїми ж руками підвести місто під великі збитки. Тому ми домоглися того, що будівництво зупинилося, а далі, може, все налагодиться, забудовники домовляться з жителями.

Взагалі я свого часу хотів змінити життя міста і щось почав робити. Я спілкувався, зустрічався з активістами та місцевими політиками, але потім почав вникати в “розклади” і зробив висновок, що нічого тут не буде. Тоді я вирішив не вплутуватися у політику, а робити те, що я можу: ростити нове покоління.

“Моя діяльність створює електоральну базу для нових політиків”

Я не вірю в реалізацію нових політичних проектів, поки не підготовлений електорат. Той же Демократичний Альянс, він чомусь не бачить в мені союзника, але ж я своїми руками створюю їм майбутній електорат, їхню електоральну базу – освічених, незалежних фінансово людей. Так, це не робиться швидко і за один рік, але це заділ на майбутнє.

ДемАльянс – взагалі дуже нішева партія, їй треба тиснути на всеукраїнський рівень, піднімати свою репутацію, працювати більш широко з електоратом. З’єднувати сили навколо ненависті і мочилова влади я не бачу сенсу, проблема не у владі, а в тих людях, які за неї голосують. Потрібно спрямовувати сили на них, а не на тих, хто сидить в фейсбуці. ДемАльянс – максималісти і мрійники, полум’яні революціонери, вони не можуть домовлятися і йти на компроміси.

У мене маса претензій до влади міста, і я ні в якому разі не візьму гроші у мера, але заради доброї справи потрібно з’єднувати зусилля. Мій улюблений вираз “Думай глобально, дій локально” від Патріка Гедеса. У нас багато людей, у яких голова “в хмарах”, вони мають класні ідеї, але коли доходить до практичної реалізації, то “щось іде не так”. Або навпаки, люди можуть упертися в щось тактичне, ігноруючи глобальну ціль.

В мене достатньо знайомих і друзів з ДемАльянсу. Є відома депутатка Вікторія Пташник, вона пройшла до Верховної Ради від Самопомочі, а зараз входить до Політради ДА – вона основний драйвер законопроекту 4496, і я їй дуже вдячний за її зусилля. Я б і сам, може, вступив до ДемАльянсу, якби мене запросили. А те, що зараз я їх критикую (Пилип виступав з різкою критикою новоствореної партії на базі Демократичного Альянсу, звинувачуючи нових членів Політради ДА у зв’язках з олігархами – прім.авт.), то мені всі кажуть: “Не можна сваритися, всім демократичним силам потрібно згуртуватися”, але якщо я бачу зашквар – я про нього кажу.

До речі, свого часу в мене була ідея створити праву ліберальну партію, це схоже на ідеологію ДА зараз, коли вони змінилися з християнсько-демократичної партії. Я написав ідеологію, у нас була команда, ми зустрічалися, писали,обговорювали. Спочатку ми хотіли відкрити ГО, а потім партію. Існувати партія повинна була на внески членів, без олігархів. Але в підсумку всі якось розсіялися, і в обговоренні статуту майбутньої ГО брали участь аж 3 людини. Я зрозумів, що діла не буде, і закрив для себе цю історію.

На даному етапі я зосереджений на своїх проектах: фріланс та легалізація фрілансу, відкриття в Броварах сучасних навчальних курсів. Я виховую середній клас, я намагаюся дати людям шанс. Мені в житті траплялися люди, які давали мені шанс, роботу, чогось вчили, і я не можу віддячити цим людям, у них все є, або їх вже немає. Тому я передаю цю “естафету добра” далі.

Фото – Світлана Яцив