Неофіційно виборча кампанія в Броварах почалась вже давно: чого лише варта «алея марнославства ім. Сергія Федоренка», в яку перетворили вулицю Київську від «Автошколи» і майже до самого Терміналу. Більшість з нас вже, мабуть, бачили те «килимове бомбардування» броварчан білбордами з усміхненим обличчям Радника та Масажиста Азарова. Цікаво, що половину бордів під обличчя головного броварського «регіонала» Федоренка віддали під заклейку, м’яко кажучи, не зовсім легально, але це тема окремого розслідування, яким ми вже потроху починаємо займатись.

Але повернімося до старту передвиборчої кампанії. Всі ми з вами звикли, що жодна «передвиборка» - особливо в Броварах – не обходиться без відвертої «чорнухи». Йдеться про розповсюдження інформації, яку й компроматом назвати не можна, адже «статті» в таких «газетах» - ніщо інше як продукт хворобливої уяви окремих «політтехнологів», котрі навіть не намагаються підкріпити свої фантазії бодай якимись фактами чи аргументами.

Зазвичай такі «газети» починають поширюватись ближче до дня голосування, проте цьогорічна ситуація, вочевидь, стане особливою – занадто багато на кону, занадто сильні потенційні конкуренти, й боротьба за перемогу обіцяє стати безкомпромісною.

Можливо, саме з цих причин вже днями я натрапив на фальшивий номер газети «Мала Батьківщина». Не хочу зараз детально препарувати це «видання», скажу лише, що досі не зустрічав такого маразму в друкованому вигляді, хоч технічно газета підроблена дуже правдоподібно.

 

Мочать усіх. Різаненка (якого там назвали «Різанюком»), Ратнікова, Антоненка, Кривоноса. Навіть Блаженнішого Любомира Гузара травлять, написавши, що той «мріє, аби всі українці стали католиками». Мимохідь згадуються попередні вибори, коли в місті з’явилась підробка тижневика «7 Днів» та псевдо збірка віршів Ратнікова «Бровари як ізолєнта».  Напевно і в цього «фейка» ноги ростуть звідти, звідки й в попередніх.

Пробігшись очима окремими матеріалами, не треба бути експертом, аби зрозуміти: найбільш зацікавленою в подачі інформації під таким “кутом зору” може бути, передусім, міська влада. Чого варті лише “результати опитування громадської думки”:

“Згідно з соціологічним дослідженням “Вивчення громадської думки”, яке проводилося з 1-го по 10-те березня в Броварах, мешканці міста Бровари в цілому не поділяють радикальних поглядів та не хочуть брати участь у дурнуватих акціях протесту, які влаштовують незрозуміло хто. Так, близько 80% респондентів визнали ситуацію в місті стабільною. 10% вважають, що ситуація покращилась. Більш за все жителів Броварів турбують питання комунальної сфери та соціального захисту (65%), проте і серед цих людей лише 13% виразили невдоволення”

Але я задаюсь питанням: чим владі міг не угодити вже Любомир Гузар - колишній предстоятель Греко-католицької церкви в Україні? Що може значити підпис до фото кардинала: “Любомир Гузар прагне, аби всі жителі України стали католиками”?

Навіщо авторам підробки треба було “наїхати” на святого отця, котрий являється беззаперечним авторитетом для сотень тисяч українців? Це вже навіть не риторичне питання. Навіть мені, звиклому до багатьох “абсурдизмів” місцевих можновладців, така “замітка” в газеті видається вже занадто гидкою.

 

Але особливо мою увагу привернув «автор» головної «статті» - про Анатолія Кривоноса. На дуже видному місці, так, аби відразу кинулось в очі, виведено – «Андрій Кучер». Там – «Павло Різанюк», тут – «Андрій Кучер».

Знаєте, що мені це все нагадує? Це коли на базарі «Троєщина» хочеш придбати кросівки «adidas», але позаяк там «справжня фірмА» не «водиться», то доводиться купувати те, що є: якісь «abibos», чи «reobek», «Niki», або телевізор «Panatronics» замість «Panasonic». Коротше кажучи: неякісну підробку, назва якої лише віддалено перегукується зі справжньою фірмою, які кустарні ділки намагаються змавпувати, аби не нести юридичної відповідальності, проте товар –«впарити». Шкода, що багато покупців «ведуться» на ці примітивні прийоми, і часто-густо таки сприймають дешеву підробку за справжній та якісний товар. Шкода ще більше, коли це стосується не тільки кросівок, але інформації про людей: багато читачів, не звиклих критично сприймати інформацію, можуть повірити будь якій маячні, підсвідомо довіряючи газеті як такій, мовляв, « в газеті відвертої неправди написати не можуть». Нерідко працює класичний принцип Керенського: «Чим жахливіша брехня, тим більше їй вірять люди».

Єдине, що радує в цій ситуації, це те, як автори даної підробки позиціонують об’єктів своїх атак. Якщо, наприклад, прізвище Різаненка вони бояться навіть по-справжньому написати – це про щось свідчить. Якщо з «Андрія Качора» роблять «Андрія Кучера» - це пряма аналогія зі справжнім «Nike» та підробним «Niki». Відтак, такі дії авторів фейкової газети крім всього іншого визнають існування певних «брендових імен» у Броварах, які вони вже навіть намагаються підробити, аби в читача підсвідомо було більше довіри до “статті”. Тому, користуючись нагодою, – дякую за визнання!