На минулому пленарному засіданні Броварської міської ради серед присутніх у залі представників ЗМІ був журналіст газети “Громадський захист Київщини”. Свої перші враження від спостереження за процесом ухвалення суспільноважливих рішень він нещодавно опублікував на шпальтах свого видання. За згодою редакції передруковуємо матеріал Миколи Березового на нашому сайті.

Дружно піднімали руки. Часом – за кота в мішку…

Людині, що вперше потрапить на сесію Броварської міськради і при цьому не знатиме секретів «апаратної»  кухні і які там «страви» можуть готуватися, атмосфера тутешня здасться мало не ідеальною. Їй подумається, що саме так і мають працювати народні обранці.

Щоправда, якщо ця людина взагалі потрапить сюди. Адже зробити це далеко не просто, бо працівниці апарату міськвиконкому ревно захищають депутатів, так би мовити, від «стороннього ока» . Стоять мало не на смерть. Гарантоване законодавством право кожного громадянина бути присутнім за його бажанням на сесії, якщо вона не є закритою, зовсім не гарантує, що його пропустять до сесійної зали. І навіть якщо цей громадянин журналіст – цей факт теж не є вагомим аргументом жіночок-вартових. Ви їм будете говорити про закон, який дає право представникові ЗМІ безперешкодно потрапляти на сесію, про те, що сесія міськради має проводитися за принципами гласності, відкритості, а  вони – показуватимуть норми регламенту проведення сесії. Ви їм про те, що ніякий регламент не може стояти вище закону,  а вони – вас, мовляв, немає в списку запрошених. Ви впевнені, що ваше прізвище там є, бо заздалегідь його подавали, але чомусь його не внесли до списку. Дивно, чи не правда? І ключиком – клац, і двері на другий поверх приміщення, де й розташована тісна, до речі, сесійна зала, перед вами зачинені. Зрештою, потрібно було втручання самих депутатів міськради, розмова на трохи підвищених тонах, аби подолати цей штучно створений  бар’єр, який – головне! – не відповідає чинним у країні законодавчим нормам.

Само собою напрошувалося логічне запитання – тут проходитиме сесія  міськради, на якій мають розглядатися питання в інтересах громади Броварів, чи це збори якогось закритого акціонерного товариства, де будуть розподілятися між його членами зароблені дивіденди? Певні висновки для себе ви, гадаю, зможете зробити, ознайомившись із цим матеріалом.

Тим часом повертаємося до початку і до враження людини, котра вперше потрапила до сесійної зали і не є, повторимо, знавцем апаратних технологій. Здається, абсолютно робоча атмосфера. Тихо, спокійно і навіть якось монотонно. Головуючий, він же мер Ігор Сапожко, озвучує питання, яке дублюється на моніторі екрану, доповідачі вимовляють практично одну й ту ж фразу – мовляв, питання попередньо розглянуте на комісії, жодних заперечень немає.  І – на голосування. Спочатку за основу, а потім – у цілому. Між цими процедурними моментами прийняття рішення мають бути доповнення від депутатів, зауваження, зрештою – якісь запитання до доповідачів. Але в сесійній залі Броварської міської ради нічого такого не спостерігається. Все депутатам зрозуміло. І вони тільки те й роблять, що шурхотять папірцями та дружно підносять руки «за».  Навіть подумалось – як же добре налагоджена робота міськради! Депутати ознайомилися, вивчили кожне із питань заздалегідь. Тож і залишається лише піднімати руки. І тільки – «за». 39 питань основних та 16 додаткових – і фактично жодної пропозиції чи запитання від переважної маси депутатів. Феноменальна організація роботи сесії, чи не так?

Однак навіть візуальне спостереження за деякими народними обранцями, які знайомилися з проектами рішень, виймаючи їх із персональної папки, говорило про зворотнє – неозброєним оком було видно, що те чи інше рішення вони вперше побачили лише тут, у сесійній залі. Але це їм не заважало дружно піднімати руки «за». Не дивлячись на аргументовані попередження деяких своїх колег – як по процедурі підготовки питань, внесення їх до порядку денного, так і по суті самих рішень.

– Нам пропонують зараз внести до порядку денного 16 додаткових питань, – взяв слово депутат міськради Павло Різаненко. – Хочу наголосити, що вони не були оприлюднені, як того вимагає регламент, за 22 дні до дня проведення сесії. Виходячи з цього, я пропоную не розглядати їх на нинішній сесії, а перенести на наступну.

Слушна пропозиція, чи не так? Але підтримки у колег-депутатів вона не знаходить. Тепер вони – дружно «проти».Здавалось би, народні обранці піднімуть руки за іншу пропозицію Павла Різаненка.  Це стосується пунктів порядку денного №24 і №25 – земельні питання. Нічого дивного в них самих немає, але до цих проектів рішень є додатки, які за обсягами перевищують сам проект.

– Прошу колег-депутатів звернути увагу на те, що доповнення складають понад 70% від самого проекту рішення, – говорив Павло Різаненко. – Вони з’явилися лише два дні тому, на комісії. На порушення регламенту депутатам не були надані у паперовому вигляді за три дні. Тож ви зараз голосуватимете за те, з чим навіть ознайомитися не мали змоги. Тому пропозиція наступна – не розглядати ці доповнення.

Депутати послухали і дружно проголосували… проти цієї пропозиції. І пішли голосування – фактично за кота в мішку, інакше й не назвеш. Між тим, серед фактично 200 земельних питань чимало, якщо не багато, було неоднозначних, які потребували детального вивчення або хоча б ознайомлення. Ми у своїх подальших публікаціях неодмінно повернемося до них. Вони варті того. У тім числі й для розуміння того, що саме громада Броварів втрачає, або – не дораховується. Поки скажемо, що це стосується, наприклад, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної  ділянки в користування (на умовах оренди) та надання земельної ділянки ТОВ кафе «Віктор» площею 0,0458 га  по вулиці Гагаріна, 28-б, терміном на 5 років.

Серйозні питання мали б виникнути у депутатів під час розгляду питання щодо продовження термінів укладання та проведення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок. Наприклад, тому ж ТОВ «Лагрітос» на земельну ділянку площею 2,2393 га. Звернемо увагу – для будівництва та обслуговування багатоквартирної житлової забудови. Справа в тім, що, за словами Павла Різаненка, «Лагрітос» отримав ділянку ще у 2006 році, але й досі не спромігся нічого збудувати, і міськрада вже вп’яте (!) подовжує термін реєстрації договору на оренду. Це призводить до того, що міська казна недоотримує серйозні кошти за оренду цієї земельної ділянки.

Та й цей факт не зацікавив депутатів, як і багато інших. Вони без жодних сумнівів просто штампували рішення за рішенням, навіть якщо ті певним чином не узгоджувалися із законодавчими нормами.

Не знайшла відгуку також пропозиція депутатів Павла Різаненка та Романа Сімутіна про необхідність мати план роботи міськради на друге півріччя з чітко визначеним днем проведення сесійного засідання, аби була можливість краще планувати свою роботу, продуктивніше готуватися до сесії. Фактично була проігнорована переважною частиною депутатського корпусу ще одна проблема, котру в розділі «Різне» порушив депутат Різаненко. А питання й справді важливе. Йдеться  про порушення прав депутатів, неможливість отримати документацію з містобудування.

– Складається парадоксальна ситуація, – наголосив Павло Різаненко. – Депутати повинні ці документи затверджувати своїм рішенням, але можливості ознайомитися  з ними у нас немає. Нам їх не дають, посилаючись на гриф «Для службового користування».

До речі, депутат письмово звернувся до міського голови з цією проблемою. У відповідь від Ігоря Сапожка отримав – надавати ці документи депутатам недоцільно. І все! І жодних пояснень і аргументів. Не дочекався депутат вмотивованої відповіді і безпосередньо на сесії. Міський голова, як щитом, прикрився фразою –  якщо я не правий, то звертайтеся до прокуратури. Нехай вона роз’яснить.

Між іншим, міжрайонний прокурор на сесії був присутній. Але в дискусії, які часом виникали, пан Гарник не втручався. Почули його депутати лише тоді, коли розглядалися зміни до Положення про присвоєння звання «Почесний громадянин Броварів»…

Ми ж не ставимо крапку у розповіді про сесію Броварської міськради, котра відбулася 7 червня. Далі піде деталізація. Цікава деталізація.