• Сьогодні: П’ятниця, 29 Березня, 2024

Родичі покійного 39-літнього чоловіка звинувачують броварських лікарів у службовій недбалості

Листопад16/ 2015
avatar
Ірина Ющенко

Журналіст видання "Маєш право знати", мешканка Броварів

Родичі покійного 39-річного охоронця броварського кафе “Сava” (колишня шашлична «Таїр») Олександра Покідіна, якого 19 вересня на пішохідному переході біля «Терміналу» збила невідома машина, у його смерті звинувачують броварських лікарів. Саме їхня службова недбалість, халатність і непрофесійність забрали життя Олександра, переконана родина, адже чоловіка «швидка» доставила в лікарню живим, однак у приймальному відділенні в очікуванні на допомогу з черепно-мозковою травмою він просидів цілу годину. Прооперували Олександра лише тоді, коли він упав у кому – майже через 10 годин після приїзду в лікарню. На третій день після трепанації черепа, так і не вийшовши з коми, Олександр помер. На всі інформаційні запити родичів та юристів «Броварського народного контролю», які б могли пролити світло на встановлення об’єктивних причин смерті Олександра, керівництво лікарні надало  «вагому» відписку – службова таємниця. Щоб з’ясувати, чи й справді має місце службова недбалість, халатність і непрофесійність броварських лікарів і наскільки справедливі такі серйозні звинувачення, ми провели власне розслідування.

Пішов, і не повернувся…

Броварчанин Олександр працював у одній із охоронних столичних фірм. У вихідні від основної роботи дні чоловік підпрацьовував охоронцем у броварському кафе “Сava”. Власне, це було його друге, і останнє чергування…

19 вересня, розповідає мама Олександра Людмила Леонідівна, син дуже не хотів йти на роботу, адже був День міста і святкового дня в нього були свої плани. Та колега все надзвонював і просив «підстрахувати». Після вмовлянь Олександр погодився. Про те, що цієї ночі  чоловік буде не на основній роботі, а в Броварах на додатковій, Олександр батькам не повідомив, адже вони були проти синових  нічних «підробітків».

збитий охоронець

Зазвичай після зміни, годині о 10-й, Сашко повертався додому, відпочивав, а потім уже їхав у Київ до цивільної дружини, з якою разом винаймали квартиру. Але ранком 20 вересня він додому так і не повернувся. Не було Олександра і в обідню пору. Батьки телефонували синові кожні півгодини, однак слухавку ніхто не брав. Де подівся Олександр не знала і дружина. Рідні обдзвонили столичні лікарні, міліцію, морг, кілька разів телефонували і в приймальне відділення Броварської БЦРЛ, детально описуючи сина, якого в формі охоронця складно було не помітити. Та чоловік ніби канув у воду. Відшукавши по Інтернету номер телефону другої синової  роботи – кафе «Сava», телефонували і туди, але апарат було вимкнуто. Додзвонилися лише наступного дня. 21 вересня близько 12 години Юрій, котрий представився колегою по роботі, повідомив, що Сашка збила машина і він перебуває в Броварах у неврологічному відділенні.

Місце, де сталася ДТП. Кривавий слід на асфальті залишався після трагедії ще кілька тижнів

збитий охоронець

збитий охоронець

«Сашка я знав усього два дні, – розповідає Юрій. – Він стажувався у кафе “Сava” як охоронець. Його прізвища я не запитував. 19 вересня Сашко прийшов на роботу близько 10 вечора, хоча це була не його зміна і його ніхто не викликав. Сказав, що вдома нудно, тому збирався на День міста йти в парк. У 3 години ночі люди з кафе розійшлися. У 3:30 ми попрощалися, попередньо домовившись, що Саша мене підмінить 20 вересня. Через хвилин 5 після того, як  він вийшов, ми  (Юрій і кухарка – авт.) почули  скрип коліс і шум, але все це відбувалося за огорожею, тож виходити не стали. А через кілька хвилин забігли два хлопці, років 17-18: «Це не ваш там охоронець лежить на переході?». Коли ми вибігли, Олександр лежав прямо на пішохідному переході за два метри до тротуару, з його голови, ззаду, цабаніла кров. Я побіг, узяв бинта і перемотав його. У цей час люди вже викликали «швидку», однак сплутали номер і подзвонили на «101». Через хвилин 15, о 4:15 подзвонив у «швидку» я. Екстрена прихала хвилин за 10. Я допоміг Сашку сісти у машину і ми разом поїхали у лікарню. Це було десь пів п’ятої».

Винен День міста?

21 вересня, коли рідні забрали з кафе Олександрові речі, в його рюкзаку вони знайшли напівпорожню пляшку «віскі». Батьки припускають, що він її взяв зі стола після бенкету, який був у кафе, а так як того дня не працював, міг собі дозволити «посвяткувати». Саме запах алкоголю і став визначальним у ході подальших подій.

Хірург Олександр Грицай тодішнє своє чергування згадує з жахом: починаючи з години ночі 19 вересня до 8 годин ранку 20 вересня кожні півгодини зашивав рвані рани обличчя, голови, порвані зв’язки, покусаних тваринами та таке інше. Усього за добу в приймальному відділенні було надано хірургічну допомогу 40 амбулаторним хворим. «Не менше під час святкування Дня міста поступило і терапевтичних хворих, – розповідає завідуюча приймальним відділенням Ольга Созанська.Це лише зафіксованих. Насправді  звернень було набагато більше, адже частина хворих, серед яких були і в стані алкогольного сп’яніння, не побажала залишити про себе даних і відразу, після надання необхідної допомоги, поїхала додому».

Ольга Созанська (зліва) з черговими медсестрами та лікарем

А от скільки поступило за цей час потерпілих після ДТП, які, згідно з Протоколом надання допомоги потерпілим із черепно-мозковою травмою (ЧМТ) потребують негайної допомоги, окремої уваги і нагляду, завідуюча не коментує. Зате у Броварському міськвідділі міліції нам повідомили, що ранком 20 вересня сталася ще одна ДТП: близько 4-ї години Daewoo наїхало на жінку, яка переходила дорогу в невстановленому місті. Потерпіла померла на місті пригоди. Тож, о 5-й ранку після ДТП у приймальному відділенні з черепно-мозковою травмою був лише Олександр.

Однак чергові лікарі (хірург Олександр Грицай та невролог Людмила Солодковська – авт.) недооцінили тяжкість стану хворого, тож перш, ніж потрапити в перев’язочну для хірургічного втручання (зашивання рани голови), Олександр, стікаючи кров’ю, просидів у приймальному відділенні  цілу годину. «За цей час я кілька разів просив змінити Сашку пов’язку на голові, яка вже не втримувала крові, та медсестра відповіла, що бинтів немає, – згадує свідок Юрій. Я купив бинта і самотужки  зробив перев’язку. Чергові хірург та невролог стояли і просто дивилися».

«Те, що немає бинтів, питання не до мене, а до нашої держави, – коментує цей факт заступник головного лікаря Григорій Павлін. – За рік у нас проходить 34 тис хворих, кожному на ліки потрібно щонайменше 2 тисячі гривень. Щоб ми могли лікувати людей безкоштовно, потрібно 68 млн грн, а нам виділили лише 2,5 млн. Із цих грошей лікарі умудряються відкладати і на ліки «про запас». Звичайного дня їх вистачає, а на свята – хоч з лікарні втікай».

Однак на сайті Броварської ЦРЛ читаємо: «Приймальне відділення укомплектоване медикаментами для надання невідкладної допомоги. Запас медикаментів постійно поповнюється на вихідні, святкові дні, черговий час».

Але, судячи з вищевикладеного, насправді Броварська лікарня до «надзвичайних ситуацій» у вигляді свят не готова.

Час надання допомоги вирішує все

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.11.1994 р. №295 «Про заходи щодо поліпшення організації та підвищення якості нейрохірургічної допомоги населенню України», всі хворі з гострою ЧМТ, незалежно від її тяжкості, підлягають обстеженню в нейрохірургічних стаціонарах. Лише потім за даними обстеження вирішується питання щодо подальшого лікування постраждалих у неврологічному чи нейрохірургічному стаціонарі. Однак Олександра з приймального відділення відразу відрядили для лікування в неврологію, навіть не викликавши для консультації нейрохірурга.

Здається, Бровари мали б радіти тому факту, що в нас, чи не єдиному місті на Київщині, є нейрохірургічне відділення. Однак, як стверджує лікар-невролог Олександр Ващенко, який супроводжував Покідіна в неврологічному відділенні, це життя пацієнтам із ЧМТ аж ніяк не рятує: на нічні чергування нейрохірурги не ходять, комп’ютерний томограф, що є основним методом діагностики при ЧМТ, у вихідні дні не працює. Та навіть коли й працював, 1500 грн за КТ не кожен може собі й дозволити. Тож із необхідних обстежень, за словами свідка Юрія, Олександру було зроблено лише два: невролог Солодковська перевірила в хворого пульс і реакцію зіниць, та зроблено рентген черепа, що є далеко не основним методом діагностики ЧМТ, адже, як каже Павлін, «переломи сферичних частин тіла рентген 100% не  показує, і завжди є похибка».

У своїй статті «Черепно-мозкова травма: сучасні принципи невідкладної допомоги, стандарти діагностики та лікування» директор столичного Інституту нейрохірургії імені А.П. Ромоданова академік Євген Педаченко категоричний: «Сучасний рівень розвитку медицини та організації невідкладної допомоги зумовив жорсткі умови функціонування відділення, яке приймає хворих із ЧМТ. Обов’язковими умовами є цілодобове чергування лікаря-нейрохірурга і цілодобова можливість проведення комп’ютерної томографії. У разі невиконання цих двох умов відділення не може бути сертифіковане як таке, що надає невідкладну допомогу хворим із ЧМТ».

Тож, із однієї сторони, у БЦРЛ ніби й намагаються допомогти хворим із ЧМТ, з іншої – забирають у людини останній шанс на порятунок, переконуючи, що все необхідне для діагностики та надання допомоги у приймальному відділенні є.  Принаймні, так написано на сайті лікарні.

Як пише академік Педаченко, «у ході численних досліджень доведено взаємозв’язок між наслідками тяжкої ЧМТ, що супроводжується стисненням головного мозку, і термінами оперативного втручання… Якщо інтервал часу між розвитком коматозного стану при гострій субдуральній гематомі й хірургічним втручанням перевищив 2 години, летальність збільшується з 45 до 80%, а частка позитивних результатів зменшується з 32 до 4%».

Фахівець переконаний: саме неповноцінне обстеження і невчасне надання допомоги у гострий період зумовлюють виникнення тяжких ускладнень і незворотних змін у головному мозку, що і призводять до фатальних наслідків.

Прикрі «помилки»?

20 вересня було багате на цілу низку помилок, які прямо чи опосередковано призвели до фатальних наслідків: спочатку медсестра помилилася у прізвищі пацієнта і Покідін став Пуриндіним, тож Олександрові батьки понад добу не могли відшукати сина, а відтак втратили шанс звернутися в іншу клініку і, ймовірно, врятувати свою дитину. За медсестрою помилилися в діагностуванні чергові хірург і невролог, адже не побачили показань для проведення трепанації черепа і не зрозуміли, за словами Павліна, «пацієнт хитається, бо п’яний, чи від черепно-мозкової травми». Не побачив причин для тривоги і невролог Олександр Ващенко, який оглядав пацієнта вже у відділенні неврології. Відмовка така ж: «Алкоголь стирає всі клінічні показники, тому на його фоні черепно-мозкову травму диференціювати досить складно». Однак Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги при ЧМТ, якого і мали дотримуватися лікарі під час надання допомоги травмованому з ЧМТ, нагадує: «Наявність запаху алкоголю не пояснює зміни ментального статусу при травмі голови».

Як розповіли в неофіційній розмові працівники неврологічного відділення, чоловіка нудило, він блював, однак лікар цього не бачив, адже, за словами Олександра Ващенка, можливості організувати постійне чергування біля пацієнта з ЧМТ у відділенні немає. Немає і необхідних ліків, тож якщо біля потерпілого рідні відсутні, даремно сподіватися на вчасну і необхідну допомогу. Нейрохірурга викликали лише тоді, коли Олександр впав і втратив свідомість. Та це майже через 10 годин після прибуття  «швидкою» в лікарню! За дивним збігом обставин, того дня не працював і ліфт, тож Олександра на 4-й поверх, де розміщена реанімація, лікарі й медсестри несли на руках. «Я приїхав 20 вересня о 15:30, коли Покідін був у реанімації у комі 2-3 ступеня, яка прогресувала, – розповідає лікар-нейрохірург Євген Ганич. На той момент родичів не було, щоб запитати дозволу на операцію, а пацієнт дуже тяжкий, тому ми діяли по протоколу: прооперували – зробили декомпресивну трепанацію черепа і видалили гематому. Операцію проведено за кошти лікарні».

Рідні знайшли сина в Броварській лікарні лише 22 вересня. Після трепанації черепа чоловік перебував у комі. Комп’ютерна томографія, яку Олександру зробили лише після операції, за словами Євгена Ганича, показала «масивні забої головного мозку з обох боків із набряком, гематоми та лінійний перелом потиличної кістки справа», що не давало чоловікові шансів на виживання.

Григорій Павлін показує знімок МРТ, зроблений  через 12 год після ДТП: «Речовина мозку як у передній долі, так і в задній – практично зруйнована»

Однак батькам про реальний стан сина ніхто нічого не сказав, тож вони продовжували за рекомендацією реаніматолога купувати дорогокоштуючі ліки, та по кілька разів на день телефонували у відділення в надії почути хоча б якусь втішну новину про стан Олександра. Та чоловікові ставало все гірше. 23 вересня близько першої години ночі Сашка не стало.

збитий охоронець

Згідно із висновком медексперта, причиною смерті Олександра Покідіна стали «крововиливи в оболонки і речовину головного мозку, переломи кісток черепа, закрита черепно-мозкова травма, автотравма, пішохід». І жодного слова про «масивні забої головного мозку», які, за словами неврологів та нейрохірургів, не дали Олександру шансів на виживання.

Злочин і… покарання?

Рідні покійного вважають, що лікарі вчинили злочин, адже їхня халатність, недбалість і непрофесійність коштували Олександру життя, тому написали заяви в Броварську ЦРЛ та зателефонували на урядову гарячу лінію з проханням розібратися і покарати винних. Щоб з’ясувати, чи мають місце вищеперераховані факти, клініко-експертна комісія Броварської лікарні провела своє, внутрішнє «розслідування”. Висновки комісії вражають.

збитий охоронець

Оце і всі «покарання» винним за смерть людини.

Цікаво також, що 20 вересня о 5:20, після повідомлення медсестри в Броварський МВ про «постраждалого після ДТП Олександра Пуриндіна», слідчо-оперативна група ні на місце події, ні до потерпілого так і не приїхала. Не приїхала вона і 22 вересня, коли сестра покійного особисто віднесла заяву в Броварський МВ про ДТП, в яке потрапив її брат. В міліції «помилилися» і дорожньо-транспортну пригоду спочатку кваліфікували, як «нанесення тяжких тілесних ушкоджень» за №173/10, і лише після звернення сестри покійного в прокуратуру, справу перекваліфікували в ДТП за  №3560.

Стосовно винуватця ДТП Броварським міськвідділом відкрито кримінальне провадження за ст. 286, ч.2 ККУ «Порушення правил дорожнього руху». Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 8 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років. 22.09.2015 р. відомості за даним фактом внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування.

Проте на сьогодні ніяких свідків ДТП немає. Камер спостереження, які б допомогли з’ясувати усі деталі трагедії, близько від місця події не виявлено. Однак у слідства є деяка зачіпка: у лікарні Олександр повідомив напарнику, що його збив синій «Форд». Броварські оперативники проводять слідчо-розшукові дії по виявленню саме цієї автівки.

Одне з останніх фото матері з сином

Батькам же залишилося лише змиритися зі втратою сина. Проте змирятися з «роботою» міліції та лікарні вони не збираються. Чи дочекаються люди справедливості?

Фото – автора та з архіву родини Покідіних

  • avatar
    Колян
    8 років тому

    Ах как красиво написано!
    И как всегда виноваты врачи!
    А в том, что человека сбил автомобиль, в результате которой он получил ТРАВМЫ НЕ СОВМЕСТИМЫЕ С ЖИЗНЬЮ – тоже виноваты врачи?
    О чем вы пишете? Что вы расследуете?
    Человека убили на месте ДТП, а не в больнице!
    Статью написали по стези наименьшего сопротивления. Есть живые врачи которые принимали и обследовали больного и есть неизвестный, призрачный синий форд.
    С форда о котором ничего не известно статью не напишешь!
    А вот о врачах – так это мы готовы стараться. Тут можно и личностей привязать и письма прикрепить и хронологию событий построить. Да еще и свидетели “халатности” найдутся.
    А темы уж какие сладкие – “халатность врачей”, “коррупция врачей”, “недбалість лікарів”. Просто мечта каждого профессионального журналиста.
    Все люди любят об этом поговорить. А журналисты пописать. Ведь схема простая: облил грязью -преподнес как расследование – получил бабло. И мозг включать не стоит.
    БРАВО!
    По ИСТИНЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНО!
    Не надоело всю жизнь жаловаться на врачей, и обсасывать коррупцию и халатность врачей?

    Если они все такие непрофессиональные и халатные, так зачем вы ходите к ним со своими болезнями, травмами и остальными проблемами?
    Бегите к бабушке целительнице или шаману с бубнами и не ходите в больницы и к врачам.

    • avatar
      Наталья
      8 років тому

      Колян, а Вы случаем не в больнице работаете??!! Слишком уж рьяно защищаете. Вы правы лишь в одном – ДВАЖДЫ убийца -водитель, в первый раз- когда сбил, во второй-когда уехал с места ДТП, даже не вызвав скорую.А в эту больницу Саша попал только потому, что скорая привезла. Если бы родные нашли его раньше, повезли бы в Институт нейрохирургии. А выяснить, что Саша в больнице, удалось только через сутки, хотя его мать ЧЕТЫРЕ раза звонила в приемный покой и описывала его, говорили, что такого нет, хотя он очень приметный. И истекающий кровью человек с переломом черепа ДВА часа,с 5 до 7,пролежал на кушетке в приемном без какой-либо помощи!!! А потом положили почему-то в неврологию, не в травматологию, не в нейрохирургию. И там никто ничего не делал. Лишь когда он впал в кому, в 10 часов, только после этого врачи зашебуршились и перевели его в реанимацию. Так что можно ли говорить о приеме и об обследовании?! В таких случаях счет на минуты идет и , возможно, при оказании помощи все закончилось бы совсем по-другому.
      А по поводу проплаты за статью- вообще бред, никто никому не платил, просто связались с издательством и рассказали о своем горе
      P.S. Я- жена Санюши, и я знаю, о чем говорю

  • avatar
    Елена
    8 років тому

    С того ужасного и страшного события

    Не было еще совсем и дня,

    Чтобы не заплакали родители,

    Чтоб его не вспомнили друзья.

    Вот стоим мы над его могилой,

    Слезы так и катятся из глаз,

    Как и прежде он родной и милый,

    И всегда он будет жить в сердцах у нас.

    Тишина вокруг, одни лишь птицы

    Песней разбивают пустоту,

    Двух миров разрушить бы границы,

    Чтоб покинуть смог он эту тьму.

    Смотрит с фотографии надгробной

    Ясный взгляд, как будто бы живой,

    Кажется, услышим его голос,

    Тот спокойный, добрый и родной.

    Теперь мы в гости лишь сюда к тебе приходим,

    Вот только не встречаешь здесь нас ты.

    И как ни больно, здесь тебя мы не находим,

    Лишь фото, крест и свежие цветы.

    Печали дрожь пронзает наше тело,

    Поверить мы не можем, не хотим…

    И сколько бы мне проходило время,

    Забыть себе его мы не дадим.

    Уходим мы, скрепя закрылась дверца,

    А он лежать остался навсегда,

    От страшной боли сжато наше сердце,

    В мгновенье это не нужны слова

  • avatar
    Елена
    8 років тому

    ЛЮБИТЕ, ЦЕНИТЕ, УВАЖАЙТE СВОИХ РОДНЫХ И БЛИЗКИХ

  • avatar
    Елена
    8 років тому

    БРАТКА…
    ОЧЕНЬ ПО ТЕБЕ СКУЧАЮ

  • avatar
    Елена
    8 років тому

    Ірино – Ви – Журналіст з великої літери, саме завдяки
    таким як Ви, зможемо читати правду і робити потрібні висновки та набирати
    правильний вектор для дій. Дякую що Ви є і що Ви не боїтеся…