Сапожко має піти разом з Януковичем

Позиція Сапожка, що він просто три місяці намагався бути поза політикою і прагнув забезпечити в місті стабільність, не витримує жодної критики. Його вихід з Партії регіонів стався надто пізно. Залишати лави кривавої партії, коли лік загиблим ведеться на десятки, – це не прояв мужності чи гідності. Це кон’юнктурництво та боягузтво. І, чесно кажучи, мені соромно за такого мера. Наше місто варте кращого.

Три місяці броварська влада утримувалась від висловлення підтримки Майдану. Усі спроби опозиціонерів та громадськості спонукати Сапожка та депутатів міськради засудити режим Януковича провалились. На сесіях це питання не те що не розглядалось, його відмовлялись навіть включити до порядку денного. Броварська міська рада усіма можливими способами уникала висловлення своєї позиції – і все це було нами зафіксовано та вже найближчим часом буде оприлюднено, з поіменним списком тих депутатів, які брали в цьому участь.

Броварська влада банально вичікувала. У той час, як по всій країні органи місцевого самоврядування переходили на бік Народу, Бровари зберігали нейтралітет. Точніше, міська рада та міський голова. Бо звичайні броварчани вже давно зробили свій вибір і з першої ж ночі 21 листопада вони були на Майдані. Однак, на моє переконання, нейтралітет Сапожка та депутатів був недопустимий. Бо це не було питання політики. Як показали події останніх трьох днів – це було питання життя та смерті. Якби всі або майже всі місцеві ради країни підтримали Майдан, режим Януковича впав би без таких численних жертв. Тому кожен, хто вичікував і придивлявся, куди схиляться шальки терезів, на шальки насправді поставив людські життя. Кожне місто, кожен мер, кожен депутат місцевої ради, яка “зберігала нейтралітет”, відповідальні за ці смерті. Бо кожен з них і вони всі разом могли зупинити цей кровожерливий режим – своєю позицією. Але не зробили цього…

І тепер кожен з них має понести за це відповідальність. Позиція мера міста не може настільки відрізнятись від позиції його мешканців, як у нашому місті. Коли тисячі броварчан їздять на Майдан, передають ліки, теплі речі, гроші, робити вигляд, що справа мера – лише забезпечити стабільність в місті, а все інше його не обходить, неприпустимо. Міський голова – це не лише локальний господарник. Це представник представник інтересів та прагнень громади. І якщо люди хочуть жити у країні без Януковича (читай: без корупції, без “Сім’ї”, без продажних суддів та бездіяльної міліції, без хамства чиновників), то він не може говорити, що все це просто політика. Це реальне повсякдення кожного броварчанина, котрий уже давно не почувається безпечно та захищено у своїй країні та місті: підприємців позбавляють можливості розвиватись через численні хабарі та штрафи, службовців принижують низькими зарплатами, а вони у свою чергу принижують тих, кому мають служити – звичайних громадян.

Наше право на самореалізацію та розвиток на своїй Батьківщині забрав не хтось невідомий та абстрактний. Це посиленими темпами останні чотири роки робила одна конкретна партія. І кожен, хто був членом цього “клубу влади” відповідальний за ті безчинства, через які й виник Майдан. Кожен. Адже членство у цьому “клубі” давало право на беззаконня та свавілля, право утискати права інших та нехтувати інтересами громадян. Право на відверто та неприховано корупцію. І вихід з цієї партії через “кровопролиття” зовсім не означає вихід з тотальної корупційної системи. Більше того, це не знімає відповідальності за всі ті дії, які власник партквитка, зробив, будучи Владою. І особливо це стосується Сапожка. Його заява про вихід з Партії регіонів не означає, що він перестане робити те, що забирає майбутнє та розвиток у нашого міста.

Кожен раз, коли броварська земля переходила у приватні руки за безцінь або взагалі безкоштовно, у Броварів забирався один збудований дитсадок, одна заасфальтована вулиця, одна відремонтована багатоповерхівка. Кожен недоречно і незаконно  встановлений кіоск забирав красу і затишок нашого міста. Кожен підприємець, який був змушений платити хабар за дозвіл чи якесь рішення, позбавлявся можливості покращити якість своїх послуг чи товарів. І ймовірність, що після виходу міського голови з Партії регіонів, все це зміниться, вкрай мізерна. Бо це справді не питання політики. Це справа совісті й честі, а вони не посвідчуються жодним партійним квитком. І від здачі квитка не з’являться.

Я хочу жити у новій країні і місті – де влада здійснюється геть за іншими принципами, ніж дотепер. У реальності, де слова “відкритість”, “прозорість”, “законність” не імітуються. Тому я переконана, що Сапожко має піти разом з Януковичем. Адже він – уособлення режиму свавілля чиновників та безправ’я громадян у Броварах. І це не питання формального членства у якійсь партії. Те, що робилось під його керівництвом, не змивається складанням партквитка. Це взагалі не змивається. І цьому немає місця у новій реальності, за яку зараз бореться вся країна.  А боремось ми не за якісь політичні бренди, ми боремось за цінності. Цінності, які у нашому місті місцева влада уже давно зневажає. І тому вона має бути змінена.